Сині пюрця

Юрій Федькович

Моїм побратимам на поклін

Пюрця мої, сини мої,

Лихо мені з вами!

Назбирав вас з війська йдучи

Темними лугами,

Назбирав вас, поховав вас –

Де мені вас діти?

Поклав би вас за кресаню –

Та будуть судити:

Фудулиться, от що скажуть!

Така моя доля!…

Пюрця мої, сини мої,

Пишні та шовкові,

Хіба сховають в нову скриню,

Щоб не знали люди?

Не знати муть – не посміють,

Мені легше буде!

Бо люди не знають, як серденьку горе,

Бо люди не вірять, як душка болить,

Як бранець на стойці з зорею говорить…

Убив би я серце – ще хочеться жить,

Ще хочеться пополювать

Пишними лугами!

Пюрця мої, сини мої,

Лихо мені з вами!…

Пюрця мої, сини мої,

Не так я учиню:

Я вас пущу з тихим вітром

По всій Буковині

Товариству на вподобу,

А собі на славу!

Затичуть вас за кресаки

В неділеньку рано,

Да ще й підуть до церкови –

Я більше не хочу!…

Пюрця мої, любі мої,

А як тихий схоче,

Та понесе у хатинку

В новою кватирку,

Де то моє пишне свято

Мережить ширинку…

А в’на здійме, задума’ться,

Ще й почервоніє!

Подивиться в оконечко,

Де луг зеленіє,

Та й покладе під подушку –

З царем не міняюсь!…

Пюрця мої, сині» мої,

Добре мені з вами! –

Ідіть же ви, сині пюрця,

По всій Буковині,

Та не кажіть добрим людьом,

Від кого гостинець.

От гостинець – та і тільки!

На що їм це знати?

Один собі най думає,

Що з крайньою хати

Від дівчини Катерини.

А другий – з-за моря…

А той третій най не дума –

Лиш най приговорить,

Тай сховає у папері

До нової скрині! –

Розлітайтесь, пюрця мої,

По всій Буковині!

Примітки

Друк. Поезії, Коломия 1867, вип. II, стор. 43 – 47

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 236 – 237.