Відправа

Юрій Федькович

А як мені відправу дали,

То я з радіщ вам аж зарув!

А й кобзу свою не забув!…

А в’ни мене питати стали,

Що видів я в світі?

А я тогди як вже стану

Та стану їм піти!…

Чорногорі про Тироль-край

Та шклянії скелі,

Та як франків препоганих

Там стрільчики били!

А Черемшу непевному

Про Дунай та море,

Та як буря прелукава

Збиває їх в гори!

Ледіникам про цісаря

В кровавих порфірах,

Та як з франком та з волохом

Ставав він на міру!

Гуцулам знов про ту зраду

Та царя Максима,

Що не міг наїстись слави,

Та наївся диму…

А дівчатам про те місто,

Що в мори дрімає,

Та про Марка та ляґуни!

І сам вже не знаю,

Про віщо ще я їм співав!

А в’ни ж? А в’ни ж!.. Оден дрімав,

А другий хріп з усеї сили.

Старі про кози говорили,

Дівчата товпились в куток…

А я с кобзини струни змок,

Та гай у кліть з нев!… На що й грати.

Коли чорт ма’ кому…

Примітки

Друк. Дѣло, 1886, ч. 96.

царя Максима – мова про Максиміліяна, брата цісаря Франца Йосифа І, що був розстріляний у Мексиці. Прим. Ю. Федьковича.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 461 – 462.