Хорий стрілець

Юрій Федькович

У Bідни в цісарскім шпитали

Се стрільчик на-смерть лежить,

І ручку білу зов’ялу

На серденьку держить.

І кличе товариша ‘д собі:

«О, вірний товаришу мій.

Мене ти на завтра до гробу

Вже гарно та гарно настрій!

А як меш тесать домовину,

О, брате мій, ласкав же будь,

Теши з запашної кидрини!

Та й се ще не забудь:

Зелену-зелену кидрову

Затуль мені в руку ти віть…

Й отсю ще шириньку шовкову,

І з дикої рожечки цвіт!…»

Примітки

Друк. Дѣло, 1886, ч. 96 і перед тим Родимый Листокь, 1879, стор. 233 з деякими редакційними змінами, які ми лишаємо без уваги.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 460.