1. Княждвір

Юрій Федькович

О, Дніпре, Дніпре наш, женеш у синє море

Як кругав у ліси, як сокіл в чорні гори.

І мало чи времен з тобов переминуло,

І у часу морях з тобою утонуло.

Втонули времена, а ти усе ще граєш,

І своїм берегам всю правду вповідаєш,

Як в гуслях Велеса та віща струна струні,

Старих віщебниках святая руна руні.

О так, старий Дніпре, ти з берегом говориш

І в твоїх дзеркалах ті вічні зорі зориш.

А ясна зіронька у зіроньки питає:

О, чий то, чий то двір так в золоті сіяє? –

То Олеша пресвітлий княжий двір,

А в княжеських садах все рожа та самбір.

Та темний кипарис, та сріблисті сокорі.

Та як при серденьку – калина при яворі,

А він якусь чудну ї казку вповідає,

Ніхто її не чув, ніхто ї й не вгадає,

Хіба ялиця та, що так за кидром тужить,

За кидром золотим, що він в Лівані служить.

Далеко то матбуть!… нещасна ти годино!…

Але вернім хіба до білої калини,

Що так склонилася при пишному яворі,

А явір той пишний здіймається аж в зорі,

Як Даждбога шелом, що в сонечку леліє:

О, зелен явір ти! хай бурий вітер віє,

Нехай він княжий сад додолу нагинає,

Тебе однако він як райгород минає,

Тому й калина так до тебе горнесь дуже,

І ніби тя блага: осокоти мя, друже,

Бо я ще молода, най ягодочки врожу,

Та гай увесь скрашу ще краще понад рожу!

А райські пташки ті збиточливі як діти…

Тому ж до тебе я і горну свої віти,

Ти яворочку мій! – я твоя є єдина

У княжеських садах червоная калина!

Примітки

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 479 – 480.