Слава Ігоря і бояр наших слава!

Юрій Федькович

До Велеса!

Великий наш великих пісень Боже,

О Велесе, о, Місяцю, Королю!

Начати мою пісню ми не гоже,

Аж прежде я тобі ся не помолю!

Прабожий сине ти у синіх розах

На голубім припочивая ложі!

Коли ж така свята вже твоя воля,

Мя засудити на співацьку долю:

Подаждъ же ми й орган, настрій ми й струни,

Навчи й гармонії небесні руни,

І віщі персти як на ні вскладати!

Й вооружи в огненнії прамуни

Ти мого духа, хай як море руне,

І ме вовік ти славу рокотати!

До Бояна!

Й до тебе, Бояне, времен Траяна

Віщуне, півче, творче, соловію,

Й до тебе клоню ніжну свою скраню! –

До кого ж її склоню? – д’ кому й смію?…

Душа як море синє то леліє,

По ньому думи, як в неділю рано

Лебеді білі по тих хвилях п’яних,

Порозсувались, а оно лиш мріє,

Як в срібні мглі запінене то море!

О, Бояне, співацький наш ти княже,

Десь Даждбога святі, жемчужні двори?…

На тих скляних леліють зорев горах!…

А хто ж же путь до них мені покаже?…

Ти, Бояне, ти вічна моя зоря!

До Ісаї!

Й до тебе, князю скальдів, Ісаіє,

Коліно своє у покорі клоню!

Валгальськії тереми вже леліють,

І скальдів лик во златі арфи дзвонить.

А ти засів єси на княжім троні,

І Валдера-Даждбога піснь ся піє…

Як місяць, що в рожеві мглі він мріє,

О так ринуть їх віщії гармони!

А я лиш стою, та й ся прислухаю…

О, так скляне лиш ваше море грає,

Великий Тора бога ти віщуне!

Ти віщі персти на живії струни

Поклав єси… ожили давні руни…

А я лиш стою, та й ся прислухаю!

До Ігоря!

Тобі же, полюбовниче Боянів.

Що синього хотів-єс випить Дону,

Тобі ж коліно своє не приклоню? –

Заграли в срібло-злато вельми рано!…

В неділю вельми рано, князю й пане!

Але не в поход вже, й не пити Дону:

Бо струни золоті Бояни дзвоня

У твою путь, у світлу тропь Трояню!

А ти пусти соколів десять, пане,

Соколів десять ясних вельми рано

На тих лебедів стадо – мої думи!

А ні, то я їх пущу, мій соколе!

Червонним щитом переложу поле!

А ти благослови ми, Осмоуме!

Примітки

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 476 – 478.