Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

3. Ігор і Добринич

Юрій Федькович

Гой гой, Добрине, це зовсім лихо! –

Який же біс? –

А не кричіть так, бо можна й тихо –

Відь тут не ліс! –

Бо вчує князь ще у кеменаті,

Хоть князя доч, –

Тогди вже вух не позатикати –

Роби що й хоч!

Та ж то бо й щось, о тота княгівна,

Той рожев гай!

Та чарівниця, та чорнобривня!

Хоть пропадай!…

То відти вітер!? – такої віє?! –

Гай гай, та й ну!…

Хорошу, вижу, оцей ми піє

Тут новину! –

Та ти лиш твої ті примхи, деду! –

О, всі Боги!…

Ей Мерту, що ні руки не зведу,

Та ні ноги!

Такої?! Гарно! Та цю хоробу –

Нехай і біс! –

Зазнав і я; не одному хлопу

В’на втерла ніс! –

То чо’ вклинаєш? Або ж кохати –

Богам се в прек? –

Ач дала в’на ся й Богам тим знати!

Лиш Цур та Пек! –

Га ну, що ж діять! Така вже доля!

Та це ж не жарт!

Дай раду, батьку, сли твоя воля,

І сли-м в тя варт!

Не дуже, друже, бо мусиш знати,

Що – чорта з сім! –

Тобі нічо’ тут не облизати!

Бо ти вповім:

Сей князь, сей Олеш, Прабоже ложе,

Кесарський внук:

Тому й не мірять тобі, небоже,

З ним твій тулук!

По-друге, треба тобі ще й знати –

На це Боги! –

Що Ярославни ті горді браття

Нам вороги!

О так, мій сину, така причина!

Хоть дій, що хоч.

То не для тебе отця калина.

Князів сих доч!

Старий – то ще би! це муж є правий,

Не крутоус:

Але сини ‘го, той рід лукавий

Не любя Рус!

Тому ж си вибий дурні ті кави

Ти з голови,

Та до княгині коточі гави

Ти не лови!

Бо батько дав тя, аби-сь рицарства

Ти тут набув,

А він – ади що! аж до кесарства

Клепаню здув!

Або ж то що я? Який половець,

Чи печеніг?

У мене кождий напередовець,

Що носить ріг

Оцей залізний, що кровйов грає,

Що носить меч!

А ним хто грає, той світ палає,

І глави з плеч!

А доки ратай ще той при мені,

Та я си цар,

I здойму очі хоть до богині,

Бо світ базар,

Де той торгує, що в зброю дзвонить,

І пряже лук!

У вершу зброя тобі нагонить,

Великих щук!

Тому ж красуйся, ти моя роже,

Над Красопань! –

За ню й з тобов я, святий Даждбоже,

Риснув бих в брань!


Примітки

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 483 – 486.