Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Боярине!

Юрій Федькович

Не синього шеломом вип’ю Дону,

Ні соколів я на лебедів стадо

На лови пущу, але ліпо й радо

У золотії струни я задзвоню.

І слова їх глагол тобі поклоню,

І буде слава Русев рокотати.

З хиж кмета ся переселить в палати,

А там на княжеськім засяде троні.

Але ще копіє би приломити

В чужому полі, і багровим щитом

Ту руську землю перегородити;

І комоні ті борзі осідлати,

Ті уму комоні, святі, крилаті:

По тому аж половців зустрічати!

* * *

Половці! Де ж вони, ті діти Хина?

Хіба за тим хиновським довгим муром?

О, би! – арку. – Але присіли юром

Ту Русь, і хочуть нічев вкрити днину.

Да тяжко, пане, бути полонену!

Ще тяжче, бути полонену дуром,

Найтяжче же, тим сіверним Овлуром,

А пренайтяжче, – за рублі куплену!

І чую вже опівнічні теліги,

Як в Осмомисла княжество ся точуть

І отьн єго престол присісти хочуть!

Да злат престол не стане за телігу:

На юзі сіверну топитись снігу!

Так мої віці струни ми рокочуть!

* * *

А що ж мені, спитаєш, до Хозарства? –

Боярине! – як Дону є без моря,

Главі без пліч, а без небіся зорям,

Так Русі є без своєго боярства!

Уви лиш того ляцького боярства!…

На свій убій, на своє й наше горе

Узяли запад крамольний за взори.

І кожному запраглось свого царства!

У нему же нещасні й утонули!…

За ними вслід боярство полинуло,

Шукаючи – чого? – й самі не знавше!

Нещасні в’ни! нещасні і пропавші!…

Чи ж кращі є над волю караули,

Над свіжий лавр – криваві і зов’явші?

* * *

Ляхи!… що ж з тими? – запитаєш, пане. –

Відомстов писані світам закони!

Хто брата топить, той і сам з ним тоне! –

Забули зовсім, що й вони Слав’яне…

Але не йди на брата, брате, в брани! –

Криваві з крив збирають лиш полони,

А Каїна страшне то знам’я оно

Горить вовік на Каїнові скрані!

А шкода!… О, би в час ся схаменули,

Берзеркерську піяну лють проснули,

І в круг Слав’ян, круг міра, повернули!

Тогди благі би їх вітали Лари,

Мутного сну розсунули би хмари,

А Русі й Польщі би не було пари!


Примітки

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 473 – 475.