Перескочив через кобилу

Запис Я. Головацького

Украв циган кобилу, та й догоняли єго, зловили, та привели до ратуша. Посходилися люде, та хто прийшов, то циганові в очі:

– А злодюга, коновід! бийте єго та слухайте, чи живий, нащо коні краде.

– Біг-ме, панове громада, – взявся циган клясти та божити: – Єй Богу моєму! що я не крав кобили; щоби мені в міху дух заперло, та щоби ковало розкололося та молоток вищербився, коли я кобилу украв! А ось, добрі люде, як се було: ішов я селом, та хотів перейти судками, бо, бачите, шляхом далеко а я квапився, бо жінка та діти дома уже три дні не їли, та біжу, біжу, аж там поперек дороги стоїт якась коняка та цілі судки заступила; хочу перейти їй з-переду, так не дасть приступити, кусає; зайду ззаду, то она ногами б’є та фицькає. А собі думаю: ну ж я через неї перескочу, та як розбігся, скік! та лишень на неї вискочив; а кобилище як ся збрикає, як не піде зо мною, а я що маю сили, держу та кричу: тпрру гніда! тпрру гніда!… а она летит та летит, гора не гора, пліт не пліт, окіп не окіп, та забігла зо мною аж на друге село, та аж сесі паробочки, дай їм Боже здорове, зопинили єї, та й сюда привели.

Громада слухала, слухала цигана, та уже зачала було і вірити, та уже декотрі казали, щоб єго пустити, але хтось з глоти обізвався: А де ж тота ремінна уздечка на ній узялася? таже заховстана не паслася! «Отже тото, добрі люде», сказав циган, ніби дивуючись та хотячи люде потуманити: «і мені дивно, звідкіль она там узялася!» – «Ага, туди він закидає! зв’яжіт єго, ведіт до пана», загула громада, та й потягли циганище.

Примітки

судки (сутки) – вузький перехід межи плотами, будинками.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 182 – 183.