Не псуй пшениці!

Запис Я. Головацького

Купив собі раз дуже багатий жид село, і зачав яко пан дідич лани засівати, сіна робити, горілку на винницях курити та пива варити, воли на брагу ставляти, одним словом господарив собі як пан. Все господарство єму добре йшло, сам в кождий куточок заглянув та й підстаростів собі вірних подобирав, самих жидків; лишень не міг порадити з проклятими мишами, що в гумні та по засіках таку шкоду му робили, що як возьмут було стирту розбирати, то наш пан Абрам ходит як не свій, лиш поцмокує, то за бороду береся, то волосе рве.

Раз прибіг гуменний засапаний:

– Пане Абраме! нещастя, гумно погоріло, три стирти пшениці попелом сіло!

– А… миши що? – запитав борзо пан Абрам.

– Та чорт і миши забрав, – відказав гуменний.

– Що, погоріли? – спитав пан Абрам, витріщивши очі.

– Та погоріли, ніколи було утікати, – відповів гуменний.

– То-то-то, добре на них, нащо псяюхи мою пшеницю псуют!

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 179 – 180.