4. «Вночі росою квітка пала...»

Олександр Кониський

Вночі росою квітка пала,

Повеселіла, підвелась,

А вранці з сонячним промінням,

Вся самоцвітом занялась.

Чому ж тебе роса-кохання

Не звеселить, не оживить?

І на очах твоїх блакитних

Все самоцвіт-сльоза тремтить?

Я знаю: та свята сльозина

Блищатиме в тебе в очах,

Аж доки мати-Україна

Не виб’ється на кращий шлях.

1891 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Зоря. – Львів, 1891. – № 17. – С. 327 – 328, під спільним заголовком «З скорбних пісень Перебенді». В кінці зазначено дату написання – 1891. Підпис – О. Я. Кониський.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 549.