7. Приїзд гетьмана до Києва
Микола Лазорський
До Києва гетьман приїхав улітку аж через рік, приїхав з дружиною й двома маленькими синами Андрієм та Олексієм; воднораз приїхала й рідня. Став він у палаці, відкіль робив короткі офіційні виїзди й сам давав пишні раути у себе. Його дружина Катерина Іванівна дуже боялась їхати з Петербургу до людей незнаних, у невідомий їй край, де, як їй здавалось, не можна де й розважити себе. Але несподівано їй дуже припав до смаку Київ з його чарівними околицями, широким Дніпром, чудовими палацами, старими церквами, монастирями, густими садами. Вона на якийсь час забула свою північну столицю, захопилась товариством шляхетних киянок і перестала нудьгувати.
Гетьманша заприятелювала з вродливими доньками генерального писаря, сестрою Семена Кочубея – Лізою, ставною панночкою Гудович та веселою графинею Тишкевич; до них ще сам гетьман залучив примхливу синьооку Лолу Завадовську. З ними вона не розлучалась, мріяла разом їхати до Ніцци на зимовий сезон або ж до Петербургу, на гастролі італійської опери. Але усі її дитячі забаганки ламав офіційний регламент, який не дозволяв їй бути довго навіть у Києві. За розписом гетьман з гетьманшею мусили вже рушити до Глухова.
Щоденні розмови про Глухів дратували її: вона починала кричати, плакати. І тільки пані Дараган ледве вмовила зовицю: гетьманша – казала фрейлен цариці – мусить їхати з гетьманом до міста, як королева з королем, так велить звичай. Глухів не закуток, а гарне місто з пишним палацом, великим садом, запашними трояндами. Там теж багато шляхтянок, буде там дехто і з петербурзького товариства, а оперових співаків гетьманша почує і в Глухові: пан гетьман вже подбав про італійську оперу, і пані гетьманша не буде нудьгувати. До всього, хай мила пані не забуває, що до Глухова вже приїхав наш славетний музика Андрій Рачинський з усією своєю капелею. Пані ж гетьманша так любить слухати нашого композитора, краще, як оперу!
З слізьми на очах гетьманша кінець-кінцем присилувала себе й стала збиратись до від’їзду в гетьманську резиденцію.
Примітки
Подається за виданням: Лазорський М. . – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1961 р., с. 291 – 292.