Джерела

Софія Малильо

Дитинства легенди, Святвечора казка,

і пісні, і мови цілющая суть,

і батьківська ніжність, і матері ласка

в душі оберегом живуть.

І доки ходити по рідній землиці,

вбираючи серцем ниття її ран,

із тої одвічної чудо-криниці

черпатиму силу й талан.

Бо я – тільки атом нетлінної суті,

що в муках здолала смерть, рабство і страх

на найвелелюднім, фатальнім розпутті,

на долі трагічних вітрах.

Бо я – лиш частинка творящого духу,

що піде, незламний, в майбутні часи,

зборовши насилля, знемогу і скруху,

щоб світ дивувати сіянням краси.

17/I-1991.