Дух

Софія Малильо

Дух прагне істини і благодаті,

в думках і мріях в даль космічну мчить,

в її просторах тугою ячить,

бо не прорве ніяк тяжіння ятір.

О, як він прагне Правди й Благодаті!

А де ж та Правда, та Першопричина?

Чи на Землі знайти хоч тінь її бліду?

Життя їй навзамін підсовує біду

та фальш-обман в привабливих личинах.

І де всіх загадок першопричина?

І борсається дух у пастці буднів,

шукає виходу з житейських протиріч,

шукає проблиску в імлі сторіч,

тих, що минули вже, й тих, що майбутні.

І знемагає дух в неволі буднів.

Невже даремно він жадає благодаті –

злиття в гармонію Призначення й буття?

Ячать у тузі мислі й почуття,

обмануті буттям, Призначенням крилаті,

в бентежнім прагненні до Правди й Благодаті.

27/XI-1991.