Планета людей

Софія Малильо

Планета людей, лиш одна з-поміж інших,

не з-поміж найменших, не з-поміж найбільших,

на погляд звичайний – цілком рядова,

а зважити добре, сказати правдиво –

Планета людей – нерозгадане диво!

Аби довести це – де взяти слова?

Планета людей, рядова – й незвичайна…

А та незвичайність – незвідана тайна,

а тайна найбільша – Людина на ній.

Їй душу даровано «подихом Божим»,

і дано їй дух, до Господнього схожий, –

безсмертний і творчий у суті своїй.

«Створімо людину за образом Нашим», –

Предвічний сказав, зором Всесвіт обнявши:

щоб людськість в Любові Господній жила,

служила окрасою всього Творіння,

йшла завжди путями Його Провидіння,

лиш Благо творила, не знаючи Зла.

Та втрутивсь Диявол у наміри Божі,

і люди, на Бога подобою схожі,

зневажили святість Його повелінь

і, Заповідь Божу свавільно зламавши,

накликали кару Господню назавше

на всю незліченність людських поколінь.

І людство той гріх, оту Зла естафету,

несло крізь віки, ним сповняло планету

і лихам своїм загубило і лік.

Та Він Милосердний, Творець-Вседержитель:

гріховному людству явився Спаситель, –

Бог-Син і Син Діви, Богочоловік.

Він вмер у стражданнях за наше спасіння.

Чи людство шанує Його повеління,

Завіти Блаженства, що Він заповів?

Планета людей щедро кров’ю полита,

окопами, бомбами, танками зрита,

її засівають ненависть і гнів.

І сходить засів той, і знову та знову

противиться людство Господньому Слову,

отруєне чадом гріховних ідей.

О Господи, вислухай щирі моління,

прости і помилуй людські покоління

на нашій прекрасній Планеті людей!

8/IV-2006.