«Братання»

Софія Малильо

Гіркуще, мов полин, розчарування

гірчить громаді радість торжества:

встає народ наш по віках страждання,

а по сусідству, де родина «братня»,

все та ж злоба ненависті жива.

Колись, давно, ще предки наші славні

сусідові довірились в біді:

адже ж ми всі хрещені – православні,

то й житимем, як браття рівноправні, –

отак наш предок міркував тоді.

Ой, дорого, життям своїм достоту,

ти крок той оплатив, народе мій!

За кров твою, за ріки твого поту

сусід надбав імперську позолоту

і жер твій плід, мов ненаситний змій.

Тож і нема, нема розчарування!

Сусід ще доброти навчитися не встиг:

як і раніш, лепече про «братання»,

а з генів пре однак жадоба давня –

розкошувати коштом наших лих.

22/I-1992.