«Сили супротивні б’ються ошаліло…»

Софія Малильо

Сили супротивні б’ються ошаліло,

догми захищають дух жорстоких літ.

Дерево надії зацвіло несміло,

та холодні вихрі нищать ніжний цвіт.

І яких чекати від того цвітіння,

од весни такої зав’язі, плодів?

Чи простять майбутні хворі покоління

вільні та невільні злочини дідів!

Як нам зупинити гасел веремію?

Як зцілить недужу генну течію?

Як вселити в душі віру і надію?

Як із них прогнати підлості змію?

Щоб збулись, нарешті, прагнення народні

і по тиранії щез і слід, і слух,

щоб зростали люди вільні й благородні,

жадібно плекали свій творящий дух.

О, спиніть, нарешті, гасел веремію!

Зрячими очима гляньте навкруги!

Хай ідей безплідних навісна стихія

не перепиняє творчої снаги!

30/III-1991.