«Живем у грізний, у фатальний час…»

Софія Малильо

Живем у грізний, у фатальний час.

Суспільність наша ще минулим хвора.

Воно конає, зранена потвора,

але в полоні ще тримає нас.

Його лікують вперті знахарі,

що вірять сліпо в чорні арсенали.

Стоять напоготові генерали,

насильства слуги в безпощадній грі.

Невже ж це, як раніш, так і тепер

мільйони доль приречені на жертву,

щоб рятувати догму напівмертву,

незбутню й злу? Химеру із химер!

Спаси нас, Господи, даруй усім

терпимості, і каяття, й прозріння,

щоб підросли мудріші покоління

і щастя й мир внесли у кожен дім!

2/VI-1991.