21.01.1918 р. До Михайла Мочульського
| 21 січня 1918 р., Полтава |
Вельмишановний добродію!
Оце настали часи, що не по своїй волі робишся винуватим перед людьми. Таким винуватим став і я перед Вами, не маючи змоги заслати обіцяних робот задля "Літературно-наукового вісника", бо пошта не приймає на Київ ніяких засилок, а певного знайомого, через якого б можна було передати засилку, не маю. Пробі, хоч кричи: рятуйте! Писав я синові, що вчиться в Київському артилерійському училищі, щоб він зайшов до контори редакції і сповістив Вас про цю несподівану пригоду, та й не знаю, чи одібрав син мого листка і чи зміг виконати моє прохання?
Через оце вдаряюся до Вас з оцим листом, не маючи певної надії, чи дойде він до Вас, як зносини з Києвом знову наладяться, чи де-небудь на пошті пропаде. Може, хоч пізно Ви його одберете і будете знати, через віщо я так провинився перед Вами: і гроші, що Ви уперед за роботу заслали мені, одібрав, і робот ніяких не даю – зробився справжнім шахраєм, хоч і не по своїй волі. Будьте певні, що як тільки зносини пошти з Києвом наладяться, я зараз же зашлю до редакції обіцяне.
Шкода, що "Товаришів" не можна друкувати в "Літ[ературно]-наук[овому] вісн[ику]", бо вони кимсь-то надруковані у Львові без мого відома і дозволу і зараз ще продаються. Хоч би видавець у подяку авторові заслав до його хоч одного примірника! І цього не зроблено, а бажалося б мати. Чи не можна б через контору редакції його добути? Дуже був би вдячний Вам за це.
Перебираючи давні рукописи, я натримав давній наш, тобто мого старшого брата (Білика) і мій, твір "За водою", де розповідається, через віщо і як виникли колись жидівські погроми. Замісто "Товаришів" зашлю до Вас "За водою", якщо редакція "Літ[ературно]-наук[ового] вісн[ика]" згодиться надрукувати; а якщо ні, то уклінно буду вас прохати зберегти рукопись і повернути мені назад, бо вона в мене одна, та ще й писана власною рукою мого покійного вже брата і через це дуже цінна задля мене. Разом з "За водою" зашлю і "Не вгашай духу!", а третю частину "Повії", може, і не встигну заслати разом, бо щоб написати загаданий Вами зміст двох попередніх частин, треба їх спершу перечитати, а в мене зайвого часу не дуже-то багато. Буду старатися, щоб і це виконати, то тоді все разом зашлю, як тільки пошта наладить зносини з Києвом […].
З глибокою пошаною П. Рудченко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ЦНБ АН УРСР, відділ рукописів, ф. X, № 4). Лист є відповіддю на лист М. Мочульського від 15 (2) січня 1918 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 5, № 1306), на якому є дописка Панаса Мирного: «Одписано 21 січня 1918 р.».
Писав я синові… – Леонідові Панасовичу Рудченку.
…надруковані у Львові без мого відома… – очевидно, йдеться про видання: «Лихі люди», Львів, накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1900
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 562 – 563.