06.1918 р. До Наталі Романович-Ткаченко
| Червень 1918 р. |
Вельмишановна добродійко!
Не знаю, чи не помилково стоїть на Вашому листі дата "12 квітня", чи то його пошта держала у себе так довго? Я одібрав його тільки недавнечко. На обложці є два штемпеля: Київ – "3, 6-го, 18", тобто 3 червня, і Полтава – "5, 6, 18". З цього видко, що лист Ваш попав на пошту тільки в червні місяці, і коли зовсім не пропав, то тільки через те, що послано його "заказним". Добре, що хоч все-таки не пропав. А я тут думаю: що за знак, що немає ніякої одповіді, не дивлячись на те, що я прохав аж дві людини, котрі їхали відсіль до Києва, зайти до редакції і довідатись про д. Мочульського і через що він не відповідає мені.
Одна людина, звернувшись, відповідала, що д. Мочульський у редакції не часто буває, а друга, через котру я передав і свого листа, що він живе купно з Грушевським і редакція передасть йому мого листа. Ця людина (баришня) зоставила і свою адресу в редакції на случай – буде від д. Мочульського одповідь, то щоб передати їй. Пробула вона у Києві цілий тиждень, оже ніякої одповіді від редакції не було. Так і вернулася ні з чим. Ну, та про це все тепер нічого згадувати, коли одібрав я Вашого листа.
Засилаю разом з цим рукописи творів моїх: "Повія", 3-я частина, і "Не вгашай духу!", і купно з моїм небіжчиком-братом "За водою" і уклінно прохаю, якщо ці твори не погодяться до "Літературно-наукового вісника", то зберегти їх, найретельніше ж берегти "За водою", бо ця рукопись не моя, а покійного брата і другого примірника немає. Якщо редакція сповістить мене про те, що вона не буде чого друкувати, то я або сам, або, по моєму дорученню, другий зайде до редакції, щоб узяти рукопис і доставити до мене.
От ще мушу додати до сього. Ще в 1917 році я одібрав листа (від 1 мая) від Українсько-руської видавничої спілки про те, чи не згоджуся я передрукувати всі мої твори за плату по 50 карб. за аркуш невеличкого формату. Я одповідав, що коли розійшлося вже видання моїх творів (три томи), то я нічого не буду мати проти передрукування їх з додатком тих творів, що після того вийшли в люди (по деяких часописах та збірниках).
Потім редакція "Літературно-наукового вісника" повела річ про друкування моїх творів у вісникові – тих, що ще не друкувалися нігде, про друковані ж твори більше не згадувалось, і я не знаю, чи зроблено які-небудь заходи з боку спілки про передрук, чи ні. Між тим оце уже удруге приїздив до мене з Черкас д. Павло Антонович Маненко від видавництва "Сіяч", котре теж прохає дати йому дозвіл на передрук моїх творів за плату по 150 карб. за аркуш.
Як перший, так і другий раз я відповів д. Маненкові, що я уже обіцяв спілці повне видання моїх творів і без згоди її ніяково давати дозвіл на передрук ще й "Сіячу", а що коли вони побачаться з дд. Грушевським та Мочульським, що писали мені від спілки та вони будуть згодні на це, то я нічого не буду мати, коли і "Сіяч" випусте у світа що-небудь з моїх творів. От би тепер і бажалося б знати, чи вжила спілка які-небудь заходи про передрук моїх творів і чи не буде вона мати що-небудь, коли дати дозвіл і "Сіячу" на передрук деяких з моїх творів на зазначених їм умовах. Сповістіть, будь ласка, про це негайно.
З глибокою пошаною П. Рудченко.
Примітки
8 листів (два з них опубліковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 432 – 433) Панаса Мирного, що друкуються в нашому виданні, і п’ять листів Н. Д. Романович-Ткаченко (автографи зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 5, №№ 698 – 702) періоду 1918 – 1919 рр. – таке листування цих двох письменників, пов’язане з друкуванням творів Панаса Мирного у «Літературно-науковому віснику».
Цей лист друкується вперше за автографом (ЦНБ АН УРСР, відділ рукописів, ф. X, № 7). Він є відповіддю на лист Н. Д. Романович-Ткаченко від 12 квітня 1918 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР відділ рукописів, ф. 5, N» 698). Датується за змістом.
Романович-Ткаченко Наталя Данилівна (1884 – 1933) – українська письменниця, співробітниця «Літературно-наукового вісника» та «Червоного шляху», автор збірок оповідань «Життя людське» та «Чебрець-зілля».
…збоку спілки – йдеться про Украінсько-руську видавничу спілку.
«Сіяч» – книжкове видавництво у Черкасах (1917 – 1918).
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 565 – 566.