7.07.1918 р. До видавництва "Сіяч"

До видавництва "Сіяч"

Здається, ще восени чи, може, й зимою д. Павло Антонович Маненко, бувши в Полтаві, забігав до мене з предложениям, чи не згоджуся я віддати "Сіячу" видання моїх творів. Позаяк я раніше сього обіцяв М. С. Грушевському та М. Мочульському віддати їх Українсько-руській видавничій спілці, то й сказав д. Маненку, що як спілка зречеться або не спроможеться видати їх, то я згодний буду передати видання і "Сіячу", треба тільки певно довідатись про це у спілки, і прохав д. Маненка, коли він буде у Києві, перебалакати з Мочульським.

Після цього д. Маненко знову забігав до мене і казав, що з Мочульським йому не довелося бачитись, оже йому відомо, що спілка ніяких заходів задля видання не зробила та навряд чи й муситиме ще зробити під такий дурний час, який доводиться переживати людям не тільки в Києві, а й по всій Україні. Тоді я, засилаючи до редакції "Л[ітературно]-н[аукового] в[існика]" свої ще нігде не друковані твори, написав до д. Мочульського сповістити мене і про видання спілкою моїх друкованих творів.

От же ніякої звістки від Мочульського не одібрав, а вже в квітні цього року одібрав від д[обродій]ки Романович-Ткаченко листа, що Мочульський виїхав до Львова ще в січні. Я їй швидко після цього одписав і прохав повідомити мене, чи зроблено яких заходів спілкою для видання моїх творів, чи ні, і коли ні, то я мушу передати видання їх "Сіячу".

І на цього листа одвіта не одібрав, а д. Маненко, що недавно в третій раз прибув сюди, казав, що був у Києві, бачив Романовичку, і балакав по цій справі з нею, і що вона обіцяла зараз написати мені, що ніяких заходів спілкою не зроблено, і що, на її погляд, немає ніяких припон на те, щоб передати видання їх "Сіячу", бо хоч я і обіцяв віддати видання, оже вона нічого до сього часу в цій справі не зробила, і я маю право одкинутись від своєї обіцянки.

Я не згодився з таким поглядом д. Маненка, доки не одберу певної звістки від д. Романовички, що це справді так вона дума, а згодився тільки заслати до неї телеграму, щоб вона теж телеграмою звістила мене, бо д. Маненко дожидає рішучої від мене одповіді про передачу "Сіячу" видання.

Одповіді від д. Романовички ні на мого листа, ні на телеграму я на другий день (як ми думали з Маненком) не одібрав, і ми тільки вирішили з ним ті умови, на яких я віддам "Сіячу" видання, коли одберу певну звістку з Києва. Знаючи, що зносини з Києвом дуже скрутні, буває так, що телеграми засилаються туди поштою, я ще підождав один день відповіді від Романовички, оже її все-таки не одібрав і 3 сього липня заслав їй заказного листа, в котрім написав про умови мої з д. Маненком і прохав негайно сповістити мене, додавши, що коли до 7 липня не одберу від неї ніякої звістки, то хай вона передасть, кому слід, що видання моїх творів я віддаю "Сіячу".

Видання їх повинно виконуватись на таких умовах:

1) Друкувати "Сіяч" має право не більше 10000 кожної книжки.

2) За кожен аркуш друкованого твору видавництво плате мені по двадцяти карбованців від одної тисячі видрукованих примірників.

3) Я обов’язуюся заслати список творів і розподілення їх по томах.

4) Виплата грошей мені видавництвом "Сіяч" така: до 15 липня 2000 карб. і до 15 серпня 2000 крб. Решта – перед виходом першої книжки.

5) Я не повинний друкувати і не дозволяти цього нікому іншому, аж поки видруковані "Сіячем" книжки не розійдуться на складах видавництва. Все це стосується до не друкованих ще нігде творів, які я віддав і даватиму до журналу "Л[ітературно]-н[ауковий] в[існик]".

Якщо видавництво "Сіяч" згодне з оцими вищезазначеними умовами, то я прохав би сповістити мене якомога швидше.

Зміст першої книжки такий: "В дорогу (Замість передмови)". І. "Лихий попутав", II. "П’яниця", III. "Лови", IV. "Як ведеться – так і живеться": а) "День на пастівнику" і б) "Батьки", V. "Казка про Правду та Кривду", VI. "Морозенко", VII. "Лихо", VIII. "Серед степів", IX. "Сон", X. "Пригода з "Кобзарем", XI. "Дурниця". Без послідніх трьох всі перелічені твори були друковані в першому томі, що містить у собі більш 30 аркушів. "Сон" і "Пригода з "Кобзарем" друкувалися в "Рідному краї", а "Дурниця" – в "Л[ітературно]-н[ауковому] в[існику]". Разом набереться на цю книжку не менше 35 аркушів.

Як тільки одберу звістку, що видавництво "Сіяч" згідне на вищезазначені умови і як зашле мені 2000 карб., що призначені на 15 липня, – зараз же вишлю всі матеріали до першої книжки і буду виготовувати останні. Мені б бажалося, щоб видання робилося таким ладом:

1-а книжка – дрібні приповістки, друга книжка – "Пропаща сила (Хіба ревуть воли, як ясла повні?)" та "За водою", коли цю повість до того часу буде видруковано в "Л[ітературно]-н[ауковому] в[існикові]". Ці обидві повісті писані мною разом з покійним моїм братом Біликом. Зміст другої книжки теж на 35 аркушів, а може, й більше.

Третя книжка – "Товариші", три частини "Повії", як третя части[на] буде видру кована в "Л[ітературно]-н[ауковому] в[існикові]".

Четверта книжка – переклади: 1) "Дума про військо Ігореве", 2) "Дума про Гайявату" Лонгфелло і "Король Лір" Шекспіра.

П’ята книжка – драматичні твори: "Перемудрив", "Лимерівна", "Згуба", "Спокуса" і "Не вгашай духу!", коли до того часу буде видрукована в "Л[ітературно]-н[ауковому] в[існику]". Я певний, що все видання буде змістом на 150 аркушів, а може, й більше.

Сьогодні через те, що [нрзб.], я не зміг подати сього листа на пошту; приходиться зробити це завтра. І от – видно, вже самою долею мені на цей час пощастило, бо сьогодня ж я одібрав від Ткаченчихи звістку, що видання моїх творів може передати видавництву "Сіяч", бо спілка не може їх видати: немає нікого в Києві. Це зовсім розв’язує нам руки, і коли, кажу, видавництво згідне на зазначені вище умови, то й друкуйте їх собі на здоров’я та користь і задля себе, і задля людей. Матеріали на першу книжку швидко вишлю.

От тільки що ще мушу додати.

Перше. Мені доводилося бачити "Думи кобзарські", що видані "Сіячем". Видання мені не подобалось: папір, на лихо, зовсім кепський, та й по розміру книжечка невеличка. Бажалося б бачити таке видання, як було випущено у люди д. Єфремовим, якого я і засилаю на зразок. В теперішній час з папером лихо – доброго не добути, – а все ж було б добре, якби папір на видання моїх творів був вжитий кращий, чим на "Думах кобзарських", біліший, – через що і друк на йому виглядав би краще – ясніше. Розмір же паперу повинний бути подібний до київського видання, тобто не в шістнадцятку, а в восьмушку аркуша.

Друге. Тутешнє товариство "Просвіта" заклопотане виданням для дітвори книжечок і прохало у мене задля цього "Морозенка", що увійде в першу книжку видання "Сіяча", викинувши з його деякі дрібниці, що не личать задля такої потреби, як книжки для дітвори. Я давно їм обіцяв. То от і тепер звертаюся до видавництва з проханням не перечити мені цьому. Користі з цього я не буду мать від "Просвіти", бо віддаю їм з благонадійною метою дурно задля [нрзб.] потреби.

Примітки

З листів Панаса Мирного до видавництва «Сіяч» збереглася лише чернетка одного (ф. 5, № 384), що друкується тут вперше. Про характер і обсяг же усього листування дає уявлення приписка Панаса Мирного на листі Н. Романовнч-Ткаченко від 26 квітня 1919 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 5. № 699):

"26 квітня / 9 травня 1919 р. написав, чи не можна б передати «Сіячеві», щоб заслали коли вже не 2 т[и]с[ячі], то хоч одну, бо дуже скрутно. Прохав теж, щоб редакція «Л[ітературно]-н[аукового] в[існика]» заслала гонорару хоч 500 крб. за видруковані «За водою» і «Повію». Вийшло трохи не 10 аркушів, за котрі приходиться 1000 крб., виключивши 200 крб., що заслані були авансом, зостається 800 крб.

27 квітня / 10 травня написав в Черкаси товариству «Сіяч», щоб заслали, коли не спромога 2 т[исячі], то хоч одну тисячу, бо через важку нужду доводиться відкинутись від умов з товариством про дальше видання моїх творів. Прохав якнайшвидше повідомити.

9 / 22 вересня написав в Черкаси товариству «Сіяч», що через скрут і затягування справи видання першої книжки творів примушує мене відкинутись від умов з т[оварист]вом про видання других книжок моїх творів, бо далі терпіти нужду неможливо Хай видання першої книжки буде за т[оварист]вом на таких умовах: друкувати можна» не більше 10 т[исяч] примірників по 200 крб. за аркуш з тим, щоб видання і рощот зо мною було виконано до нового року. Прохав повідомити мене якнайскоріше, бо коли не одберу звістки через два тижні, то примушений буду видання і першої книжки передати другим виданням.

11 вересня написав Романовичці, щоб ужила рішучих заходів про висилку мені всього гонорару за твори, що були надруковані в «Л[ітературно]-н[ауковому] в[існику]», і щоб передала і «Сіячеві», щоб не забарився заслати гроші, бо примушений буду передати видання моїх творів комусь іншому».

В листах Панаса Мирного до Н. Романович-Ткаченко (183, 186) згадуються ще листи до видавництва «Сіяч» від 25 (12) січня та 23 (10) вересня 1919 о.

…вирішили з ним ті умови… – у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 385) зберігся текст цих умов, писаний, очевидно, рукою П. Маненка.

…друковані в першому томі… – йдеться, напевне, про «Книжку першу творів» видання 1903 р.

…одібрав від Ткаченчихи звістку… – лист Н. Романович-Ткаченко від 5 липня 1918 р., автограф якого зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 700).

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 566 – 569.