1907 р. До Володимира Данилова
| 1907 р. |
…Костомаров тут розуміє мою повість «Старосвітські батюшки та матушки». Не надрукував її Лебединцев на українській мові не через те тільки, що мова одбила б читальників з Великоросії. Це тільки між іншим. В той час (1882 р.) вже було заборонено од Глав[ного] Управленія по діл[ам] печаті друкувать українські повісті. І Лебединцев якось виканючив в тодішнього цензора Рафальського, щоб він дозволив надрукувать розмови дійових осіб між собою по-українськи, а решту, де говоре автор сам од себе, редактор мусив поміщать на великоруській мові.
Згодом потім я мусив так само на двох мовах помістить в «Киевской старине» своє оповідання під заголовком «Українські штукарі», бо цього домагавсь цензор. І як би я не надписав ще в заголовку «Этнографический очерк», то (як казав мені один з редакторів) цензор не пропустив би й українських розмов меж дійовими особами. Мабуть, Костомаров не знав про такий дріб’язковий напад на українську мову в «Киевской старине», коли пише отакий докір Лебединцеву.
Примітки
Уривок з листа подається за публікацією В. Данилова «Материалы для биографии Н. И. Костомарова», вміщеною в журналі «Україна» (1907 p., № 11 – 12, стор. 239).
Данилов Володимир Валеріанович (нар. 1881 р.) – український і російський фольклорист, літературознавець і педагог. Листування І. С. Нечуя-Левицького з В. В. Даниловим охоплює період 1907 – 1909 рр., коли останній проживав в Одесі. Цей уривок листа стосується висловленого М. І. Костомаровим у квітні 1882 р. невдоволення, що Ф. Г. Лебединцев не хотів вміщувати у «Киевской старине» повісті І. С. Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки та матушки». Названа повість друкувалась в «Киевской старине» протягом 1884 – 1885 рр.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 475.