Два рабини
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Два рабини на коршомці
Засабашували,
Одправили борухати,
За стіл посідали.
На кождому рядно з богом,
Шапка сабашкова,
Сидять собі коло столу, –
Жоден – ані слова.
Аж приходить чоловік наш,
Кварту набирає.
«А хто то в вас, орендарю?» –
Шинкаря питає.
«І то рабин, і то рабин!» –
Шинкар обізвався.
«Чому ж вони не говорять?» –
Чоловік спитався.
«Ет, Іванцю, – жидок каже, –
Нащо то питати!
Що розумні такі люди
Мають розмовляти?
Що їден з них добре знає,
То і другий знає,
А чого їден не знає –
І другий не знає».
9 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 24, стор. 404. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 35, звор. – 36, і «Співомовки 1861», стор. 69 – 70. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 124.