Місяць
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Нічка тиха, місяць світить,
А мороз крепить;
Циган сина до місяця
Лицем становить.
«Отак, сину мій, Романе!
Отак, дурню, стій
Та з пазухи вийми руки,
До місяця грій!..»
Стоїть бідне циганятко,
Холод каменить,
А старий пішов до хати
Людей туманить.
Витуманив кусок сала,
Хліба бохунець,
Вийшов з хати та до сина –
Син, як камінець.
«Ой місяцю! – циган каже. –
Жаль твої краси!
Тілько світиш, та не грієш, –
Дармо хліб їси».
13 апреля [1858],
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 14, стор. 271. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 52, звор., і «Співомовки 1861», стор. 79 – 80. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 133.