Кравець

Степан Руданський

Іде кравець темним лісом –

Аж вовк вибігає!..

Збілів кравець та посинів,

Живцем помирає.

І взяв аршин з переляку,

До вовка цілиться,

Аж тут враз – і за корчами

Бахнула рушниця!

Повалився вовк голодний,

І жид повалився.

І від вовка, й від рушниці

Пам’яті лишився…

Прийшли стрільці, взяли вовка,

Покинули жида.

Але щось через годину

Відійшла огида.

Підійнявся, ледве живий,

Аршин підіймає,

Оглядає на всі боки,

З дивом промовляє:

«Вісім літ з тобою ходжу

Попам ряси шити,

А все-таки я не думав,

Щоб ти був набитий!»

9 апреля [1858].

Примітки

Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 23, стор. 385, під назвою «Аршин». Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 40 – 40, звор., і «Співомовки 1861», стор. 63. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.

В автографі 1861 р. і в першодруку інший варіант приказки.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 127.