Лошак
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Напосілися злодії
Раз на мужика
І, чи з поля, чи із стайні,
Вкрали лошака.
Мужик ходить, ломить руки,
На святе дає, –
Коли чує: аж у стану
Лошак його є.
Поклонився асесорам і
Мужик-неборак,
Асесори йому кажуть:
«Пашол вон, дурак!
На слово тебе поверіть?!
Екой дуралей!
Пріведі для показанья
Восєм душ людей!»
Мужик ходить, просить, поїть,
Восьмеро найшов,
Дав попові на молебень
І у стан пішов.
Поклонився асесорам
Знову неборак.
Асесори знов говорять:
«Пашол вон, дурак!
Екой чорт сюда пріносіт
Етаво хахла!
Суєтса с своей кабилай!..
Єсть важней дела!
Прідьош после!» Через тиждень
Знов мужик іде,
Вибирає, поїть свідків
І у стан веде.
Діла знову в асесорів, –
Гонять мужика!..
Став хазяїн, стали свідки,
Нема лошака!
Аж піднявся і говорить
Їден з-межи них:
«Не відіб’єш ти коняки
Від тих станових!
А як ще нас разів кілька
Сюди поведеш,
То будь певен, що й корову
З дому ізведеш!
Подаруй їм ту коняку
І не голоси,
А скажи, мов, що вклепався,
Ще й перепроси!»
І послухав мужик ради,
Іде до панів:
«Вибачайте! я вклепався!» –
Бух панам до ніг.
«Как же ти, дурак, не знаєш,
Что било твайо,
Да к чужому прівязался,
Видал за свайо?..»
«Вибачайте, благороддя,
За вину мою!
Маю жінку і із нею
Років сім жию,
А щоб її який ворог
В стан запакував,
Мусив би панам сказати,
Що ї не пізнав!»
18 окт[ября 1857].
Примітки
Вперше надруковано у петербурзькому тижневику «Русский мир», 1859, № 20. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 16, і «Співомовки 1861», стор. 22 – 24. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 108 – 109.