Московська ікра
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Сидить москаль коло лави,
Порох насипає.
Аж підходить стара баба:
«А що то?» – питає.
«А что ж! Ікра солдацкая, –
Став москаль брехати. –
Віть с етаво у нас, бабка,
Виходют салдати!..»
«Почекай же, бісів сину, –
Стара собі каже, –
В мене живо ікра ваша
У печі поляже!»
Тілько лихе москалину
З хати відвернуло –
Баба порох – та до печі, –
Печі, як не було!..
«Чи ж не біс, – говорить баба,
З вражою ікрою!
І в ікрі ще москалина,
А смердить москвою!»
15 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 18, стор. 296. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 62 – 63, звор., і «Співомовки 1861», стор. 26 – 27. У автографі 1861 р. приказка має назву «Ікра». Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Різночитання автографа 1861 р., крім 13-го рядка, наявні в першодруку.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 143.