Не вчорашній

Степан Руданський

Везе мужик проти свята

Сіно продавати,

Але їде й пан багатий

До костьолу, знати…

Ото пан його й питає:

«Co wieziesz, Iwane?»

А Іван на нього глянув:

«А що ж? Дрова, пане!..»

«Łżesz, gałganie! Wieziesz siano!»

«То ж самі пан знають,

Що се сіно, а не дрова,

Нащо ж пан питають?»

«Dureń że ty za to jesteś!»

«Та то ще нічого,

Бо усі ми, ясний пане,

Дурні перед богом».

«Kto najstarszy u was we wsi?»

«Баба Терпелиха:

Пережила вража баба

Всіх дідів до лиха!..»

«Gałgan jesteś! Kto was bije?»

«А хто ж? Бугай, пане!

То так і б’є напропале,

Кого лиш дістане!..»

Хтів пан чогось допитати,

Та й не допитався…

Закусив лиш собі губи

Та й вперед погнався.

А той собі привіз сіно,

Продав його зрання,

Купив собі добру миску

Драглів на снідання.

І сидить собі на возі,

Драглі уплітає…

Аж той самий пан надходить

Та й його питає:

«Czy nie słychać do sprzedania

Owsa tu, Iwane?»

Мужик встав, кругом обнюхав…

«Ні, не чути, пане!»

І сів знову на драбині,

Драглі уплітає…

«Czy ty, chłopie, nie wczorajszy?» –

Пан його питає.

«Де вам, пане, учорашній!

Гляньте на всі боки:

То мені вже отсе буде

Тридцять і три роки!»

30 окт[ября 1858].

Примітки

Вперше надруковано із значними змінами в ж. «Зоря», 1894, ч. 3, стор. 59. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 20, звор. – 21.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 116 – 117.