Циган на толоці

Степан Руданський

Пішов циган на толоку

До сусіда зрання.

Та в сусіда без обіду

Косив до смеркання.

Ізнемігся, сіромаха,

Косить і не косить…

Аж під вечір пан господар

Вечеряти просить.

Іде циган вечеряти

Та слину ковтає…

Садовиться на покутті,

Пояс розпускає…

Садовиться на покутті,

Випив півбляшанки

І, як муха до патоки,

Припав до маслянки…

Припав циган до маслянки,

Яндилу кінчає.

Аж тут кума вареники

З печі висуває…

Схаменувся бідний циган,

Та вже не поможе!..

Із’їв кілька вареників,

А більше не може.

А тут іще й вареників

З стола не прийняли,

Як порося печенеє

До хрону подали…

Подивився бідний циган

Та й став промовляти

«Вміли, кумцю, ви варити

Не вміли давати!..»

14 апреля [1858].

Примітки

Вперше надруковано без заголовка в ж. «Зоря», 1893, ч. 14, стор. 271. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 53 – 53, звор., і «Співомовки 1861», стор. 72 – 73. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.

Автограф 1861 р. являє собою інший варіант приказки.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 134 – 135.