Москаль з полотном
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Кричить баба, репетує,
Пукає в вікно,
А москаль припав до плоту,
Тягне полотно.
Стягнув собі: «Пращай, бабка!
Злом не памінай!»
Стара баба у погоню:
«Служба, почекай!»
Москалеві то й байдуже,
Баба вже й клене:
«Нехай тебе, препоганий,
Куля не мине!»
«Пусть себе, – москаль говорить, –
Баба паарьоть,
Віть добраво чаловєка
Куля не вазьмьоть…»
«Богдай же тя свою лаской
Господь обминув,
Богдай же ти, препоганий.
Дзвона не почув!»
«Что мне, бабка, тваї дзвони.
Дзвонов не відал?..
Каби я ліш ва паходє
Барабан слихал!»
«Богдай же ти світа-сонця
Більше не видав!
Богдай же ти зозуленьки
Більше не чував!..»
«Чого мне слушать, как зазуля
Вашая пайот,
Мене в матушке Расеї
Й одуд закуйот!»
15 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 20, стор. 327 під заголовком «Полотно». Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 62, звор. – 63, і «Співомовки 1861», стор. 27 – 28. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 141 – 142.