Kuracja od oczu
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.
Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питає:
«A kiedy z to, synu?»
Той йому і каже:
«Raz, – каже, – w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika…
Przy swietle ksiezyca…»
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха:
«Nie mow, – каже, – nie mow,
Nie mow, ja cie prosze,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!»
«To mnie, moj ksiezuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak sie sobie
Od oczu kurowal!»
А законник бідний
Тілько облизався…
«Nie wierz, moje serce,
Nie wierz! – обізвався.
Gdyby pomoc była
Z takiej awantury,
I ja bym już widział
Dawno prez te mury!..»
24 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том І. У Львові, 1895», стор. 161 – 162. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 172, звор. – 173.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 290 – 291.