Дія п’ята
Михайло Старицький
Декорація 1-ї дії.
Вихід І
Хропко сам.
Хропко
(ввіходить, засапавшись).
Гей, хто там? Подайте мені швидче водки! Ох, ох, постарів уже, зовсім постарів; тільки розсердишся або пройдеш куди, то зараз і засапаєшся, – і в грудях давить, і в клубах болить… а тут бігай, як той хорт! Учора ганяв за тим Печарицею аж у город: п’янствує, певно, десь валяється уже… от наказав господь! І хто б подумав, що я на такого п’яницю наскочу? Перше було вип’є чарочку, другу, а тепер, кажуть, лига на всі заставки; з города натаскує до себе всякої наволочі, бенькети заводить: і де ті в його гроші завелись? Одну четвертну йому дав, так на такі гроші не розпережешся!! Ох, непевне щось, непевне! І надало мені з ним злигатись! Показався таким ласкавим та тихим. А я позавчора через його іще збив бучу, на дитину був напосів; тепер жаль, що й зобидив її: виходить, справді волоцюга, п’яниця. І чим він мені пригрожував? Гм!! Залив очі та й ляка! Ох, ох, ох, пропадати приходиться: на чужих не вір, а свої цураються: син, на якого покладав всі надії, – у мого ворога, дочка на замку… Пріся теж: що я їй не обіщав, як не благав – так куди тобі! Старий, значить, то і не писни вже! Прісю, Прісю, – кудись побігла вже! Прісю!! Га? Ані слуху!! Прісю!! Варко!! Чорти!! Біси!!
Вихід ІІ
Хропко і Варка.
Варка
Чого кричите? Біжу – трохи не впала… Чого там?
Xропко
Де Пріся?
Варка
Хіба я до неї пришита? Я і зранку її не бачила.
Хропко
Ти і під носом у себе нічого не побачиш! Знайди її зараз!
Варка
Коли я сліпа, то як же її шукатиму?
Хропко
А до хліба і до страви не сліпа? До вуха не понесеш, дармоїдко чортова!
Варка
Гріх вам, пане! Цілий вік робила на вас, дітей виняньчила, а ви старістю дорікаєте!
Хропко
Мовчать мені, відьмо! Добре виняньчила, що од батька тікають. На ключ та випусти Дуню з комори.
Варка
Лаєтесь, а гріха не маєте знущатись так над своєю дитиною! Та ще через кого? Через того п’яницю! Он люде кажуть, що по його слідователь уже приїхав.
Хропко
Що ти кажеш? Від кого чула?
Варка
Шапувалиха кричала вулицею, що по Тхоришиному ділу слідователь прибіг, то і вона оце до його.
Хропко
По Тхоришиному? От тобі й на! З якої речі? Піди поклич мені зараз сюди Дуню.
Варка
Та Дуні, либонь, уже там нема.
Хропко
Як нема?
Варка
Там нема: дід казав, ніби до Вовків пішла.
Хропко
Що-о?! До Вовків? І дочку б то вороги зманили? О-о! Що ти мелеш, хто б її випустив?
Варка
Не знаю, а дід казав, що бачив…
Хропко
Що ж це? Заговір? Змова? Так ви стережете? Щоб зараз мені тут була, а то я вас з дідом задушу, анахтемських!
Варка
І задушіть, пане, краще буде: а то тільки щодня дорікаєте шматком хліба. Та я швидче на цвинтарі Христа ради прохатиму, ніж зостанусь у вас.
Хропко
Во-он!
Варка виходить і валить столик чайний.
А, каторжна! Щоб зараз була мені! Чуєш?!
Вихід ІІІ
Хропко сам.
Хропко
От, сліпе та глухе, а візьме й кине: і сидітимеш один в оцих стінах; і не можна отаку навіть старчиху заставить судом, щоб при мені сиділа, не можна: он які часи! Що вона брехала ще про слідователя? Яке діло слідователю до Тхорихи? Гражданське чисто діло. А Дуня де! Невже справді? Варко!! Ні, побіжу сам! Щось таке робиться, що, певно, кінець світові!
(Виходить).
Вихід IV
Вовк сам.
Вовк
(ввіходить у другі двері).
Нема нікого ні в дворі, ні в хаті, мов пустка – хоч вибери все! Ху! Спочину та пожду.
(Сіда).
Але ж прийняв я страху і муки, поки владнав справу; яку напасть звів на Сашка і Дуню отой ірод, п’яниця! Слава богу, що звів хоч на дурницю і визволив! Тепер мої голуб’ята летять на двох тройках у Олешки до церкви, хоч і, мовляв, крадене вийде весілля, але при таких напастях треба було хапатись – хоч дітей заспокоїти… Тепер уже не страшно і старого прохати!! Ось, здається, і він!
Вихід V
Вовк і Хропко.
Хропко
(збентежений).
Нема, справді нема! І замок зламано! Це ж розбій?!
Вовк
Доброго здоров’я, Василю Трохимовичу; чи не виженете з хати?
Хропко
(остовпів).
Хто це? Мій ворог! Сміятись прийшли над окраденим батьком? Де Дуня?
Вовк
У мене була.
Хропко
А! У вас? Що це ви замки ламаєте і чужих дітей крадете?
Вовк
Ex, брате! Трохимовичу! Не плетіть на мене! Не ламав я ваших замків, дітей до себе не зманював; самі вони прийшли, бо знали, що ми їх любимо і що вам були самими щирими приятелями.
Хропко
Щирі приятелі? А що на мене плели, які пакості робили?
Вовк
Що здержував од здирства, так оце пакість?
Хропко
Здирства… а тепер хіба не пакість, що дітей бунтуєте проти батька?
Вовк
Чим же я бунтую, що прийняв до своєї хати? Що дав притулок вигнаній дитині?
Хропко
Тим, тим! Бо якби той бовдур не мав притулку, то він би батькові покорився, а то як знайшовся заступник, так на стобіса йому батько!
Вовк
Хіба Сашко ваш такий? Золото – не дитина: і розумний, і чесний, і з чудовим серцем.
Хропко
Тим, що не вважа на мою волю! Не слуха мого слова! Моє слово повинно бути йому законом, уголовного статтею!
Вовк
Ех-хе-хе! Ви все-таки гнете на давнє? Пройшли ті часи: уже і крепаків давно не стало, а ви у сім’ї крепацтво заводите.
Хропко
Що ви мене вчите? Заступаєтесь за того бовдуря, що мужичиться? Батько служив і дбав, може, і гріха на душу не одного взяв, щоб благородним зробитись… а діти знов назад до мужви?!
Вовк
Та господь з вами, Трохимовичу! Що проти вас діти зробили? Чим же тут провинився Сашко? Ну, а Дуня?.. За що знущались?
Хропко
Та яке ви право маєте? Я їм отець, а не ви! Я їй приказував іти заміж, а вона затялась!
Вовк
За кого ж? За Печарицю? За п’яницю, переплута, зуха?
Хропко
Який він переплут?
Вовк
А такий! Обмотав кругом бідну Тхориху! Доброго ви їй аблаката нараїли!
Хропко
Обмотав? Ах він…
(Злякався).
Тільки хто каже, що я його нараїв? Що ви вірите дурній бабі? Мало що баба не набреше! На бумазі я ні при чому, а язиком що хоч…
Вовк
Часом і язиком можна таке лихо зробити! Боюсь і подумать на батька, а я ледве дітей вирятував… Я он прийшов миритись до тебе, а ти мене ворогом лічиш! Ет, друже Трохимовичу! Повір, що щиріших у тебе людей нема, як твої діти і ми; а оті суціги, з якими ти злигався, утоплять тебе, в ложці води утоплять – побачиш!
Хропко
Хто втопить? Свої діти втоплять через вас, ворогів.
Вовк
Не вороги ми тобі, а рідні. Прости мене, коли що проти тебе вчинив, – невмисно, їй-богу, невмисно: а бог нам судив тепер іще більш поріднитися.
Хропко
Як? Що?
Вовк
Та що тут патякати: тепер уже хоч бий, хоч жалуй: твоя Дуня давно любиться з моїм Грицьком.
Хропко
А! Он чого ти лисицею прикинувся? Он куди вудку закинув? Не бувать цьому, не попущу такого безчестя!
Вовк
Тебе осліпили гордощі, схаменися! Для чого ти хочеш ламати їхнє щастя? Я їм куплю хутір, обстрою; вони будуть як у гніздечку…
Хропко
Не смій і рота роззявляти про це!
Вовк
Ну, так пізно уже знущатись: вони тепер саме вінчаються.
Хропко
А! Розбій!! Це уголовщина! Я на вас в суд!
Вовк
Не лякайте: вони совершеннолітні.
Хропко
Це заговір, бунт! Я до судебного слідователя, до прокурора!
Вовк
Хіба поможеться? Тільки сорому завдаси дітям.
Хропко
За вашим приводом… я вас у Сибір законопачу!
Вовк
Та схаменись!
Хропко
Гетьте з очей! Гей! Хто там? Варко! Кирило! Прісько!
Вовк
Та не кричи: Пріськи нема тут; вона тепер з твоїм сином вінчається.
Хропко
А-а! А-а! Он яку наді мною насмішку! Безчестить вкінець старого дурня взялися! Дочку з мугирем вінчають, а сина з наймичкою! Геть, вороже лютий, з очей моїх!
Вовк
Бог з тобою!
(Виходить).
Вихід VI
Хропко сам.
Хропко
(пада на кресло і розперізує платок на шиї).
Ох, ох, зарізали! Дихати нічим… давить… Гей! Хто там? Води!!. Харцизяки! Розбійники! Ограбили цілком старого… Все вкрали, все! Цілий вік працював і заробляв на те, щоб дітей вивести у благородні: а вони наплювали мені межи очі! За віщо ж така кара?
(Плаче).
А може, він ляка? Ні, чує серце, що ні! Ох, я не переможу цього! Що ж його робити? Невже од такого гвалту заступку нема?
(Схоплюється).
Ні! Зараз же до судебного, до прокурора, до міністра, до… до… Гей!! Кирило! Варко! Всі покинули! Хоч запали! Бунт, настоящий бунт, формальний бунт! За становим, за справником треба… Гей, Кирило!
(Одчиня вікно).
Ось він… Ки-ри-ло!!
Дід
(із-за вікна).
Га?
Хропко
Іди зараз сюди! Я ж їх… усіх у каторгу, у каторгу всіх!!
Вихід VII
Хропко і Кирило.
Дід
Це ви мене кликали?
Хропко
Я, я.
Дід
Чую, щось гука; думаю, кий чорт там репетує? Аж то ви, пане!
Xропко
Як не догледів Дуні і Пріськи?
Дід
Підіски, кажете? Та у коморі ж там вони.
Хропко
Прісь-ки?
Дід
Га? Пріськи? А що там?
Хропко
Пріська втекла!
Дід
Що ж вона спекла?
Хропко
Втекла, глухий чорте! Втекла!! Ох, ви мене сьогодні доїхати хочете? Змовились, душопродавці? Я тобі твої вуха проткну!
Дід
Га!! Вуха? Та, знаєте, як на дощ, то в мене гірш заклада, а надто – ліве: оце, як на погоду, то і чую трохи, а як на дощ – то от мов клейтухом тобі позатика. Я вже пробував коноплями прошуструвати – так не помага!
Хропко
Я тобі їх прошустрю! Куди, кажу, Пріська втекла?
Дід
Втекла, кажете? О, вона така! Як захоче, то втече! Уперта: як захоче, то втече!
Хропко
Чом не задержав?
Дід
Вдержав? А як її вдержиш? Таку та вдержиш? Ого-го! Якраз! Вдержиш її: там як вітер… як його вдержиш?
Хропко
Поговориш! Поговориш! Ти знав, що вона до мойого ланця біга, собако!
Дід
Яка собака біга? Скажена?
Хропко
(тупа ногами).
Дратуєш, чорте? Дратуєш? Вон мені з двору, щоб і не смердів тут! Тільки дарма харч переводить, а доглянуть не зна? Геть з очей!
Дід махнув рукою.
Стій, стій, глухий!
Дід
Чого ж ще?
Хропко
Коня запряжи у біду!
Дід
Як кажете? Зробить біду?
Хропко
(кричить на вухо, аж дід жахається).
Запряжи коня!!
Дід
Коня? Якого?
Хропко
Карого!
Дід
Карого, кажете? Та то ж не кінь, а кобила.
Хропко
Запрягай мені хоч чорта, та зараз, бо я тебе запряжу!
Вихід VIII
Ті ж і соцький.
Соцький
Здрастуйте вам!
Хропко
Ти чого до мене?
Соцький
Слідователь, добродію, прислав по вас.
Хропко
Слідователь? Як слідователь? Чого слідователь?
Соцький
По ділу якомусь; каже, щоб небезпременно…
Хропко
Ох, господи! Яке в мене до слідователя діло? Що за напасть?
Соцький
А я знаю? Каже, щоб зараз…
Хропко
Та ти помилився, певно?
Соцький
Ні, таки по вас та ще по навчителя Печарицю.
Хропко
Що ж це таке? Яке мені до того п’яниці діло? Я його й знати не хочу… цур йому!
Дід
Га? Як кажете?
Хропко
Запрягай! К бісу!!
Дід
Отак! Чудне діло! Запрягай кажуть, а що запрягай, – так дід одвічай!
Хропко
Геть звідціля мені!
Дід
Хіба не казав? Так, так! От тобі і потрапляй, діду, на пана! От і вгадай, чого йому треба – чи коня, чи кобили?
(Виходить).
Соцький
Так ідіть же, пане!
Хропко
Чого я піду? Як піду? На кого я кину хату? Так і скажи. Та я і сам слабий… Ой живіт мій, живіт! Ого! Аж у груди підперло! Ох, ох! Тільки запряжуть, зараз до лікаря поїду… зараз до лікаря, бо пропаду, так і скажи…
Соцький
Так лучче підіть та самі йому скажіть, а то щоб, бува, мені чого не було?
Хропко
На ось тобі подорожнього, нічого не буде! Так і скажи, що я смертельний… і ні на кого дітей кинути. А мені чого?.. Яке мені діло до Печариці? Мало чого він не наробить? Нехай він сказиться вам! Я його і на поріг до себе не пускаю… так і скажи! Єй-богу, більше не пущу!
Соцький
Та добре! Прощавайте! Коли б тільки на мені не змололось, що не привів!
(Виходить).
Вихід IX
Хропко і Печариця.
Хропко
Що це за напасть? Просто душа в п’яти пішла, аж хата колом іде… До слідователя, га? По уголовному, значить? От тобі і вскочив! Це по ділу Тхорихи… певно, отой вирлоокий підстроїв! У! Анахтема! Ідол!
Печариця
(вбіга переляканий).
Сокройте мене, благодітелю, і спасайте! Потому – скверно!..
Хропко
Гетьте мені звідціль! Що ви там наробили?
Печариця
Що ж? Нічого, рішительно нічого! Ох, у мене вроді лихорадки… рішительно нічого! Все, как слідуєть… по вашим наставленіям.
Хропко
Я вас ні на що не наставляв! Чуєте, – ні на що! Я знать не знаю ваших ділов, чуєте? Знать не знаю!
Печариця
Василь Трохимович! Так нельзя… потому скверно! Рука руку моєть!
Хропко
Гетьте з вашими руками, – по шинках виваляли їх! Хто вашим брехням повірить, щоб я заходив… ще з ким? Хто бачив? Хто чув?
Печариця
Ай, ай, ай! Василь Трохимович! благодітель… я ежечасно мудростію вашою і наставленіями питался… потому у вас до етих риторик голова – у! Што ж, єслі з моей сторони маленькая ошибка? Ошибка за фальш не считається… да, да! За что ж мені до слідователя? Я без вас, благодітелю, не пойду… потому… глупості!
Хропко
Та ви язиком ледве вернете…
Печариця
Випив дійслительно… потому з етакого страху зап’єш… і з многими зап’єш… і надолго – вірно!! Єслі, примерно, привлекуть в синедріон, так в тілі робость…
Хропко
Та кажіть толком, що наробили?
Печариця
Продал леваду Семирамиди сей… і ціну оной істребил по легкомислію…
Хропко
Як продав? Чуже?
Печариця
Так, как водиться… по закону… бивший іудей, а нині вихрест… деньги мні дав, а я довіреность… і запродажню… верно!
Хропко
Як же смів? Це ж мошенство!
Печариця
Да, да! Говорять, што в статтях сіє дійствіє так іменується.
Хропко
Та за це ж – в тюрму, в Сибір!
Печариця
Вот я і трепещу: сокройте і спасіте! Потому самому мне – это глупості! А совокупно з вами прийдьоться! Заплатіть, благодітелю, і в шляпі… а то до Кіафи прийдьоться.
Хропко
Щоб я за тебе, гадино, платив? Не діждеш! Хто на мене докаже? Хіба я тебе вчив продавати, красти чужеє добро?
Печариця
Красти не просили, но на ваше ім’я продажну просили – вірно! І четвертну задатку мнє за труди… неопровержимо, потому я єйо і пропил скоропостижно…
Хропко
Брешеш, п’янюго! Свідки єсть? А? Так я ще за клевету тебе доїду!
Печариця
Василь Трохимовичу! Не гарячіться! А письмо ваше собственноручне? Воно у меня возлі сього міста сохраняється: так касательно сього предмета… весьма подробно…
Хропко
А! Зарізав! Оддай мені його зараз!
Печариця
Легкомисленно било би… воно обискалось для моей пользи – і я його не оддам… потому совокупно.
Хропко
Це ж подло?
Печариця
Весьма возможно.
Хропко
Що ж, не оддаси?
Печариця
Сообразительностю не обижен. Викупайте мене і себе… а то совокупно…
Хропко
А! Душогуб! Оддаси!
(Кидається до його однімати).
Борються.
Оддаси! Оддаси! Ой! Ой!
Печариця
Василь Трохимовичу! Посгойте! Ето глупості!.. Я хоч і п’яний, а со старцем могу…
(Садить його на стул).
Хропко
Ой люде! Пропав я! Ох, охі
Вихід X
Хропко, Печариця і Передерій.
Передерій
(хутко вліта).
Що ж це? Такий ти аблакат? І нашим, і вашим…
Хропко
Ой рятуйте мене!
Печариця одскочив.
Оцей харциза хотів ограбити.
Печариця
Глупості! Нічого рішительно…
Передерій
Передавились би швидче! Який ти аблакат? Га?
Хропко
(схоплюється).
Ти ще чого? Ей, Варко! Кирило! Всі покинули… Хоч би діти!
Передерій
Ач, слини розпустив! Кажи мені, який ти аблакат?
Хропко
Відчепись! Мало мені лиха, а і він ще присікався… Тобі яке діло?
Печариця
Да, да! Какое вам діло?
Передерій
Як яке? Хіба у Тхорів не мої гроші були? Хіба не мені левада була заставлена? Нехтедя тільки так, збоку…
Хропко
Так і цілуйся з ним!
Печариця
Совершенно дійслительно…
Передерій
Я не так поцілуюсь! Я вам обом і мила, і перцю – будете знать! З мене гроші брав, а он оцьому п’яниці до рук дав?
Хропко
Одчепись хоч ти!
Передерій
Як одчепись? За своє добро одчепись? А це якої? Я йому, як приятелю, діло своє, своє власне, до рук дав, щоб боронив мій інтерес, а він – одчепись! А? Гроші взяв – і одчепись!! Добре оборонив мене? Одчепись!
Хропко
Та чого ти напався? Я тобі гроші верну!
Передерій
Де моя левада?
Хропко
Он у його питай. Тхориха йому довірила – у його і питай. А я чим винен, що Тхориха йому довірила? Тхориха йому довірила – у його і питай!
Передерій
(наступаючи до Печариці).
Довірила? Крутій собачий! Поставив до тієї сторони свого чоловіка та нарочито і програв справу; а ти узяв та й пропив усе! Де ти леваду дів? Га?
Печариця
Що ж ето, Василь Трохимович? У нас все, кажеться, совокупно було… а тепер вот они…
Передерій
(бере за барки і трясе).
Оддай мені леваду, а то задушу бузувіра!
Печариця
Ай!! Караул!! Василь Трох… Заступіться! Какой же тут закон? Тут самоуправленіє!
Передерій
Куди запроторив, п’янюго, леваду?
(Трясе).
Печариця
Ох, спасіте… Ізвлекіте меня з рук Самсонових! Я леваду по ошибці… продал…
Передерій
Ах ти христопродавець!
Вихід XI
Ті ж, соцький і два чоловіка.
Соцький
(з двома людьми).
Велено привести; ось і навчитель. Ідіть мерщі до слідователя!
Передерій
А-а! Уже потягли? Я і сам зараз до його!
(Виходить).
Соцький
Візьміть бамагу та йдіть.
Хропко
Дай!
(Чита і трясе руками).
Соцький
Підпишіть та йдіть мерщі… і вас (до Печариці) велено привести.
Печариця
Василь Трохимовичу, благодітелю! Что же это за угнітеніє! Я без вас не пойду… потому поступал по вашим наставленіям… как у отця, мудрості набирався… притом письмо… да, да! Сокройте і спасайте!!
Хропко
Тут требують нас обох, яко обвиняємих по статті… по статті.
(Кида бумагу).
Печариця
Что же сія стаття значить?
Хропко
Значить мошенство. Ох, господи! У очах жовкне…
(Сіда).
Сибір!
Печариця
Ой, ой, ой! У меня во всіх оконечностях шпиганіє і столпотвореніє… Што ж это ви со мной сділали? Зачем вовлекли? Опять напасть: там еще в юности… а тепер новое преткновеніє. Я совокупно з вами…
Хропко
Мовчіть! Я вас не знаю!
Соцький
Ідіть же зараз, бо слідователь казав, щоб і силою привести.
Хропко
Силою? Що ж це? Гвалт! Хто ж мене оборонить? Хоч би Вовки та син! Підождіть мене, беріть його!
Соцький
(підступа і бере за руку).
Ідіть!
Печариця
Ой пустіть! Хоч на время…
Соцький
Ідіть, коли кажуть…
Печариця
Ой невозможно!.. Я за вас держатимусь…
Хропко
Гетьте від мене к бісу!
Вихід XII
Ті ж і Тхориха.
Тхориха
(вліта навіжено).
Осьде вони, розбійники, харцизи! А, щоб ви світа-сонця не бачили, як ви обікрали мене, бідну вдову! Оддайте мені мою леваду, мою батьківщину! Оддайте мені зараз, душогубці!
Хропко
Я ні при чому тут: це все він!
Тхориха
(до Печариці).
Оддай мені моє добро зараз, а то я тобі остатнє твоє око видеру!
Печариця
Что же это? У меня даже головокруженіє… Оставьте, судариня, глупості!
Тхориха
Оддай мою леваду, злодіє! Я і з душі твоєї видеру!!
(Кидається на Печарицю).
Печариця
Караул! Одстраніть її!
Соцький
Одступись, молодице, – начальство уже розбере!
Печариця
Подряд такії столкновенія! В большом количестві – это вещ нестерпимая!
Тхориха
Що ж це, люде добрі?! Ограбили, серед білого дня ограбили! У мене ж дітки есть. А вони мою батьківщину, мою левадку, отому вихрестові продали і гроші пограбили!
Соцький
Ну й діло!
Люде
Чистий розбій.
Хропко
Оце вскочив! От наказаніє боже! Господи, спаси мене і помилуй!
Тхориха
До бога лізеш, жироїде каторжний? Мало ще напився людської крові, так захотілось ще і з сиріт висмоктати? Коли б ви знали, люде добрі, якою лисицею він прикинувся? Позвав мене уночі і почав, і почав, аж душно мені стало: і що на мене позов, і що йому жалко мене і сиріток, аж плаче… хай мене хрест уб’є!.. Дай, каже, довіреность, а то пропаде левадка! Мене за серце і ухопило, – що, як подумаю, яка то левадка: і сінце, і очерет, і лоза, і картопелька… і конопелька… сказано, добро… я і дала довіреность, а вони, розбійники, – бодай тобі у печінки по тридцять пар болячок!! Оддай мою леваду!
Печариця
Василь Трохимовичу! Василь Трохимовичу! Успокойте сію волчицю… потому у меня зрєнія не зостанеться…
Тхориха
Ой беріть їх та в’яжіть!
Соцький
Ідіть же мерщій, – слідователь жде; бо коли не підете, то велено зв’язати і привести…
Хропко
Як? Мене зв’язати? Такий сором! Що ж це? Я їй заплачу… я і вам заплачу… тільки не робіть публіки! Хто ж за мене, старого, заступиться? Діти мої, де ви? Через ірода гину! Ох!
Вихід XIII
Ті ж і Сашко.
Хропко
Сину мій! Дитино моя! Рятуй мене! Пропав я через оцього харциза: беруть силою, в’яжуть.
Сашко
На цей раз, тату, не бійтесь; пустіть зараз, – ось од слідователя наказ.
Печариця
Ху! Облегчился!
Тхориха
Як пустіть! А моя ж левада?
Сашко
Заспокойтесь: мій сват викупив її у Рачка.
Соцький
Так нам вертатись?
Сашко
Ідіть здорові!
Тхориха
Паничику мій, голубчику! Ви ж мене на світ підвели, ви ж моїх сиріток від смерті оборонили! Дайте ж мені вашу ручку, янгольська душе!
Сашко
Не треба, не треба, молодице: закон би і без того повернув вам ваше добро… та тільки через оцього переплута, якби не Вовк, і мойому батькові був би клопіт.
Тхориха
Вовки оті – святі люде!
Хропко
А я ще на його нагримав… такого чоловіка зобидив… все з дурного серця. Гроші я йому поверну.
Печариця
Добродітельнійший чоловік! Да, да… я іміл тут ошибку…
Хропко
А діло ж як, Сашко?
Сашко
Не бійтесь, тату, воно не було занесено; слідователь прошеніє повернув: він мій добрий знакомий по університету, а то було б оцій гадині – попоміряв би він довгі шляхи…
Печариця
Да, да, благоразумно!
Хропко
(обніма).
Сину мій! Прости мені! Вибач старому!
Сашко
І мене, тату, простіть!
Печариця
Я тоже умільон.
Тхориха
І мені вибачте, пане, коли я що не до ладу сказала: така ж мені була за левадку обида, така обида, що коли б не повернули, то утопилась би, єй же богу, утопилась би. А тепер дай боже і щастя, і здоров’я спасенним цим людям, щоб їм і на сім, і на тім світі – чого їх тільки свята душенька забажа!.. Левадочка моя при мені; і сінце буде, і огородника, і картопелька – будуть мої дітки і узуті, і зодягнені! Нехай вас мати божа криє, нехай вам свята п’ятниця помага, як ви мені допомогли, бідній! Побіжу ж до своїх діток, поплачу на радощах з ними.
Печариця
А позвольте взглянуть на бумагу.
Тхориха
Геть к бісу! А то ще знов перевернеш догори ногами.
Печариця
От тепер і я вожделеніє малое чувствую… а то єдва не било срамоти.
Сашко
А ви, огидна тварюко! Не тільки людей обкрадаєте, а й сибірні діла творите?
Печариця
Ослеплен бил… страстію… каюсь… милосердій прошу…
Сашко
Гетьте з хати!
Хропко
Вон! Щоб і духу не пахло!
Печариця
Я удаляюсь… я не серджусь…
(Виходить).
Сашко
Тату, киньте, голубчику, оті діла: бачите, яке через них могло бути вам лихо!
Хропко
Цур їм і пек їм! Я тобі, синку, все передаю до рук і благословляю… і тебе, і Дуню. Тільки жалуйте мене, бо я цілий вік трудився на вас, думав благородними зробити… Ex, оце тільки й досадно, та коли вже ви, діти, того не хочете, то, знать, божа воля.
Сашко
Тату, я скінчу університета і буду прямувать на професора, якщо дасть бог, – то і благородства на втіху вам здобуду! Буду трудиться чесно, ото і благородство.
Хропко
(обніма).
Сину мій! Гордощі мої!
Вихід XIV
Ті ж і Вовк.
Вовк
(зобачивши, обніма).
Ну, тепер уже бачу, що і мене не виженеш з хати.
Хропко
Прости мене, друже; вік не забуду твоєї ласки.
Вовк
Ну, що там згадувати? Всі ми люде, і всі ми грішні. Дай тобі боже радощів до смерті! Звіть, Сашко, до батька дітей: вони тут!
Сашко вибіга.
Вихід XV
Ті ж і Грицько з Дунею та Пріся.
Дуня
(підбіга до батька).
Грицько коло дверей.
Тату мій! Рідний, голубчику! Не карайте, що я без вашої волі… несила була… шендчє б руки на себе наложила… бо Гриця давно моє серце… Одна ж я у вас!..
Хропко
Дитино моя кохана!
Дуня
Грицю!
Простіть нас, тату!
Хропко
(підніма).
Бог вас простить, діти мої! Хай бог вас благословить, як я благословляю!
(Обніма).
Простіть і ви мене, старого!
Сашко
(з Прісвю).
Простіть же і мене ще раз, тату… і прийміть Прісю за дитину.
Хропко
Боже вас благослови!
(Обніма).
А ти, Прісю, прости і мене!
(Плаче).
Ох, прости! Живіть хоч у мене, діти мої!
Сашко
Ні, тату! Мені треба ще кінчати науку.
Хропко
Де ж я, старий, подінусь?
Вовк
Та що ж, свате? Укупі заживемо: ці молодята з нами, а ті після науки знов до нас.
Вихід XVI
Ті ж, Варка і дід.
Варка
Голуб’ята мої! Діждалась-таки і я, що побачу вас щасливими.
(Обніма Хропка).
Хропко
Помилилась стара і тут! Ну, та бог простить – обнімемось!
Вовк
А от, коли скучно тобі буде, то женись хоч на Варці.
Варка
Бодай вас!
(Обнімається з дітками).
Дуня, Сашко, Пріся
Варко, голубочко!
Дід
Кобилу вже запріг: насилу впорався: все задом вихала!
Хропко
Не треба вже – у нас весілля!!
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 578 – 593.