«Чом сумуєш, бідне серце…»

Сидір Воробкевич

Чом сумуєш, бідне серце?

Проминула вже зима!

Глянь, потік весело грає,

Леду вже на нім нема.

Раз забути жаль пекучий

І тобі настав вже час!

Глянь, весна вже загостила

З квітом, співом і до нас!

Бідне серце, відживай!

Тугу, смуток забувай!

Бо прибула вже весна

І морозу вже нема!

Чуй, який там гомін в лузі!

Соловій защебетав.

Глянь, як дуб старий в діброві

Прехорошо ся убрав.

Бджілка зіллям вже літає,

На черешні білий цвіт,

Все ся тішить, відживає,

Божим раєм став весь світ.

Бідне серце, відживай!

Тугу, смуток забувай!

Бо прибула вже весна

І морозу вже нема!

Доля трути в серце влила,

Втіхи вже мені нема,

В грудях мовби все замерзло,

Завирюха і зима.

Серце тихо-тихо б’ється:

«Я віджило би ще знов,

Якби бачило на світі

Всюди згоду і любов».

Бідне серце, ой відай

Не діждеш ти… умирай!

Хоч прибула вже весна,

В тобі буде все зима.

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 142 – 143.