При потоці явір

Сидір Воробкевич

При потоці явір,

Явір зелененький,

А у вдови хлопець,

Хлопець молоденький.

Ой від бурі явір

Низько похилився,

Кучерявий хлопець

Тяжко зажурився.

Сохне гордий явір

Марно там в долині,

В серце мов ввіссалась

Люта гадь дівчині.

Журавлі за море

Ключами летіли,

А дівчину думи

Лютії присіли.

Волос кучерявий

В Чернівцях підтяли,

Хлопця-сиротину

В чужий край пігнали.

Він в сльозах прощався:

«Будь здоров, мій краю!»

Бідне дівча плаче:

«Гину, умираю!»

А коли вертали

Журавлі з-за моря,

У дівчини трісло

Серденько від горя:

Вість вони принесли,

Що в далекім краю

Ляг у гробі хлопець

У зеленім гаю.

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 25 – 26.