Новi неолiтичнi пам’ятки басейну ріки Хорол

Д.Л.Гаскевич

Всебiчне вивчення питань походження, розвитку, контактiв неолiтичних культур Лiвобережної України неможливе без ретельного обстеження всього ареалу їх поширення. Значну кiлькiсть пам'яток, що дали яскравi матерiали неолiтичної доби, виявлено та дослiджено на Днiпрi, Деснi, Сеймi, Сiверському Дiнцi, Ворсклі, Орелi та Самарi. Набагато менше неолiтичних пам'яток вiдомо в басейнах рiк Сули, Хорола, Псла. Бiльшiсть з них представлені нечисленними знахідками, що походять зі зборів на поверхні. Стаціонарні дослідження в цьому регіоні проводилися лише на багатошаровому поселенні в ур. Романово біля с. Лукім'я на Сулі. Поселення було відкрито у 1978 р. А.Н.Загребельним та В.І.Непріною і розкопане останньою на площі 152 кв. м [Неприна В.И., 1980, с. 312-313; 1986, с. 177-179; Неприна В.И., Титова Е.Н., 1989, с. 155-170].

На Хоролі неолітичні пам'ятки відомі переважно в нижній течії (рис. 1). Тут їх було виявлено В.А.Товкачевським у 1957 р. біля с. Попівка [Товкачевский В.А., 1961, с. 80-81] та Д.М.Косаріком у 1966 р. біля с. Федорівка [Неприна В.И., 1968, с. 41-44]. У 1967 р. розвідкою під керівництвом Є.В.Махно відкрито цілий ряд нових місцезнаходжень з матеріалами неолітичного часу : Федорівка (ур. Голаші), Іваново Селище (ур. Піски), Демченково (ур. Лука), Радалівка (ур. Лапенківщина) [Неприна В.И., 1968, с. 41-46]. Окремі знахідки доби неоліту походять з пунктів в ур. Чулинці, Вищий Горб, Хомчин Брід, Лепехи та Буланів Горб, розташованих у пригирлевій частині долини Хоролу [Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я., 1982, с. 47].

У червні 1990 р. в басейнах рік Сула, Хорол, Псел у межах Полтавської області провів розвідку Полтавський загін Волинської мезолітичної експедиції Iнституту археології НАН України під керівництвом Л.Л.Залізняка [автор висловлює щиру подяку докторові історичних наук, провідному науковому співробітнику ІА НАН України Л.Л.Залізняку за люб’язно наданий дозвіл на публікацію матеріалів розвідки]. Розвідкою виявлено пункти з матеріалами різних епох від мезоліту до давньоруського часу. Найбільша кількість з них відноситься до нео-енеолітичної доби. Окремі знахідки кераміки та крем'яних виробів цього часу походять з місцезнаходжень Олександрівка-міст на р. Сліпород, Вишняки, Зубані, Чулинці на р. Хорол, Ковалівка на р. Псел [Залізняк Л.Л. 1990]. Більш численні та яскраві матеріали одержані при дослідженні пам'яток Ковалі, Дубове, Турбаї, Федорівка 2, Лисичий Горб, відкритих у середній та нижній течії р. Хорол (рис. 1). Шурфування та збирання підйомного матеріалу виявили на них цікаві керамічні та крем'яні знахідки, що відносяться до різних періодів і культур неолітичної доби.

Ковалі. Неолітичне поселення знаходиться за 400 м північніше с. Ковалі Хорольського району на піщаному дюнному підвищенні, розташованому в заплаві лівого берега р. Хорол. Висота підвищення 4 – 5 м над заплавою. У місцевого населення воно відоме під назвою ур. Старицького. Шурфування виявило наявність потужного гумусового шару товщиною 0.6 – 1 м. Саме в ньому, починаючи з глибини 0.2 м, зустрічалися уламки неолітичної кераміки та мікролітичний кремінь. Матеріали неолітичного часу виявлено на всій площі дюни, але найбільшу концентрацію знахідок зафіксовано в її південній частині.

З пам'ятки походять 54 крем’яних та 6 кварцитових виробів. Основною сировиною для виготов-лення знарядь служив кремінь кількох типів, але переважає деснянський крейдяний темно-сірого кольору з білими вкрапленнями. З 16 крем'яних платівок, їх уламків та перетинів 5 – мікролітичні (рис. 2, 6), решта – середньоширокі. Три платівки мають нерегулярну ретуш. Нуклеусів виявлено 3. Два з них – призматичний сплощений однобічний одноплощинний (рис. 2, 8) та однобічний пірамідальний (рис. 2, 7) – за формою і характером знятих з них платівок і відщепів є типово мікролітичними. Ще один призматичний двоплощинний нуклеус має середні розміри. Знаряддя представлені двома підокруглими (рис. 2, 1,2) та трьома кінцевими скребачками на відщепах (рис. 2, 3,4). Також виявлено 29 крем'яних відщепів та 1 нуклеподібний уламок кременя. З кварциту виготовлено 2 відщепи та 4 платівки. Одна з платівок має ретуш, що вкриває майже весь її периметр (рис. 2, 5).

Неолітична кераміка Ковалів нараховує 33 фрагменти стінок та 2 фрагменти вінець посудин. За складом керамічного тіста їх можна поділити на дві групи. До першої відносяться 20 фрагментів кераміки жовтого та червонуватого кольору товщиною 0.7 – 1.2 см з окатаними краями. Вони пористі, але міцні, мають домішку рослинних волокон та кривавику. До цієї групи належать 2 уламки невисоких, трохи відведених назовні вінець з заокругленим зрізом. На одному з них є горизонтальний ряд круглих наскрізних проколів (рис. 2, 9), а друге, трохи потовщене, не має орнаменту. З 7 орнаментованих фрагментів стінок цієї групи 3 прикрашено рядами відтисків гребінцевого штампу (рис. 2, 10), 2 – прокресленими діагональними лініями (рис. 2, 11), 2 – рядами трикутних наколів.

До другої групи відносяться 15 фрагментів кераміки червоно-бурого кольору, більш щільної, з меншою домішкою рослинності, проте з піском у тісті. Зовнішня поверхня черепків добре згладжена, а внутрішня має розчоси. Товщина стінок 0.6 – 1 см. П’ять фрагментів прикрашено горизонтальними рядами гребінцевих відтисків (рис. 2, 12), іноді "в ялинку" (рис. 2, 13), 1 – прокресленими лініями, 2 – стрічками наколів. Орнамент 5 фрагментів має комбінований характер і складається з рядів відтисків гребінцевого штампу у сполученні з наколами різної форми (рис. 2, 14,15) та неглибокими круглими ямками (рис. 2, 16).

Кераміка обох груп за технологічними особливостями та орнаментацією знаходить аналоги серед матеріалів пам'яток другого періоду дніпро-донецької культури.

Крім неолітичної в Ковалях виявлено 4 фрагменти кераміки доби бронзи.

Дубове. Пам’ятку зі знахідками неолітичного часу виявлено в ур. Дубове, розташованому за 2 км на південний захід від с. Радалівка Глобинського району. Урочище знаходиться в заплаві правого берега р. Хорол і являє собою великий дюнний масив площею 1000×400 м. Неолітичний матеріал походить з різних частин підвищення, але найбільша його концентрація спостерігалася на північно-західній, ближчій до Хоролу, ділянці, що підноситься над заплавою на 4 – 5 м. В цьому місці шурфуванням виявлено таку стратиграфію : від поверхні до глибини 0.6 м залягає чорний гумусований пісок, його змінює шар бурого піску товщиною 0.2 м, який підстеляється світлим стерильним піском. Неолітична кераміка та кремінь знаходилися на глибині 0.5 – 0.8 м.

На пам'ятці виявлено 34 вироби з кременю. Для їх виготовлення використовувався переважно місцевий низькоякісний непрозорий кремінь різних кольорів. З 6 виявлених платівок та їх уламків 4 – мікролітичні (рис. 3, 1). До знарядь відносяться 2 кутових різця на зламаних середньошироких платівках (рис. 3, 4,5), 2 скребачки на відщепах – мініатюрна висока підокругла (рис. 3, 2) та бокова двостороння з протилежною ретушшю (рис. 3, 3) і 3 ретушовані відщепи. Нуклеусів виявлено 2 – конічний однобічний прямоплощинний (рис. 3, 6) та уламок правильного одноплощинного. Вони сильно спрацьованi, мають невеликі розміри й розраховані на отримання мікроплатівок. Крім цього з пункту походять 1 уламок невизначеного знаряддя, 5 нуклеподібних уламків кременя, 15 крем'яних та 1 кварцитовий відщеп.

Неолітична кераміка на пам’ятці представлена 30 фрагментами, які за теxнологiчними особливостями поділяються на дві групи. До першої відносяться 3 уламки вінець та 16 уламків стінок, частина яких належить одній посудині. Кераміка цієї групи світло-бурого кольору, погано обпалена, крихка, має в тісті значну домішку трави. Товщина стінок 0.4 – 0.8 см, їх поверхня ззовні залискована, а зсередини добре згладжена (лише 1 фрагмент (рис. 3, 8) має з обох сторін розчоси, нанесені гребінцем). Прямі скошені всередину вінця, з заокругленим зрізом, орнаментовано горизонтальним рядом круглих наскрізних проколів (рис. 3, 7). З 9 орнаментованих фрагментів стінок на 7 є окремо нанесені неглибокі, ледве помітні наколи різного розміру круглої та овальної форми, згруповані у ряди, що йдуть паралельно або перетинаються (рис. 3, 9,10). По одному фрагменту прикрашено рядами косопоставлених відтисків гребінця (рис. 3, 8) та широкими прогладженими лініями (рис. 3, 11). Три фрагменти мають круглі наскрізні проколи (рис. 3, 8,10).

Друга керамічна група складається з 9 фрагментів стінок посудин червоного кольору, до складу тіста яких поряд з рослинною домішкою включено незначну кількість дрібного піску. Ця кераміка має щільні, добре загладжені з обох боків стінки товщиною 0.7 – 0.9 см. Вісім уламків мають накольчастий орнамент, аналогічний орнаменту кераміки першої групи (рис. 3, 12,13), а на 1 фрагменті є прокреслені лінії. Цікаво, що матеріали різних груп залягали не разом, а окремо. Кераміка першої групи походить з північно-західної, а другої – південно-західної ділянки дюнного масиву.

За характером орнаментації та такими архаїчними ознаками як значна домішка в тісті посудин трави (при відсутності піску), відсутність розчосів, залискованість поверхонь, прямі неорнаментовані по зрізу вінця, кераміка обох груп може бути віднесена до першого періоду дніпро-донецької культури.

На пам’ятці також виявлено 4 фрагменти кераміки доби бронзи та 11 фрагментів товстостінного ранньослов’янського посуду.

Турбаї. Поселення неолітичного часу виявлено за 3 км на північний захід від с. Турбаї Глобинського району. Тут в заплаві лівого берега р. Хорол розташована система дюнних підвищень висотою 3 – 4 м. Численний неолітичний матеріал походить з шурфів, поставлених на ближчих до річки мисах підвищення. Вироби з кременя та фрагменти кераміки були виявлені в середній та нижній частині гумусу, що мав товщину 0.6 м.

Крем’яний інвентар пам’ятки представлено знахідками 1 мікроплатівки (рис. 4, 1), 2 кінцевих скребачок на відщепах (рис. 4, 2, 3), нуклеподібного уламку кременя та 2 відщепів.

З пункту походять 34 фрагменти кераміки. Один уламок вінця відноситься до ранньозалізного часу, решта знахідок – до неолітичної доби. Вони представлені 18 фрагментами з рослинною домішкою та 13 фрагментами, до тіста яких крім рослинності додано дрібний пісок. Фрагменти обох груп мають товщину стінок 0.5 – 1 см, коричневий колір, легку залискованість зовнішньої поверхні черепка та розчоси на внутрішній. За характером орнаментації кераміка обох технологічних груп не відрізняється. Уламків вінець виявлено 3. Перший належить прямому прямозрізаному вінцю з насічками по зрізу та діагональними прокресленими лініями під краєм (рис. 4, 5), другий – прямому вінцю з заокругленим зрізом та одним рядом глибоких круглих ямок і горизонтальним рядом овальних наколів (рис. 4, 4). Третій – фрагмент низького вінця з потовщеним краєм, орнаментований по зрізу вдавленнями, а нижче – рядом глибоких круглих ямок і відтисками гребінця ”в ялинку” (рис. 4, 6). З 28 уламків стінок посудин на 11 є горизонтальні та вертикальні ряди відтисків гребінця (рис. 4, 7), іноді “в ялинку”; на 2 – прокреслені лінії (рис. 4, 8); на 8 – ряди наколів різної форми, нанесених окремо або у скорописний спосіб (рис. 4, 9,11). По одному фрагменту орнаментовано рядами неглибоких ямок та пунктирних вдавлень. На 3 фрагментах зафіксовано сполучення відтисків гребінця з відступаючими наколами (рис. 4, 10).

Разом з уламками місцевої неолітичної кераміки в Турбаях виявлено 2 фрагменти стінок столових посудин трипільської культури. Вони цегляного та рожевого кольору, виготовлені з тонковідмученої глини, добре обпалені, мають товщину 1 – 1.2 см. Судячи за формою, один з них (рис. 4, 12) є уламком шоломоподібної покришки. Виходячи з відсутності на обох фрагментах заглибленого орнаменту, можна припустити, що вони належали розписним посудинам, які на етапах BI – CI домінували в кераміці окремих груп трипільських пам’яток Попруття, Подністров’я, Побужжя та Канівського Подніпров’я.

За складом тіста, формою вінець та орнаментацією неолітична кераміка Турбаїв знаходить аналоги серед матеріалів дніпро-донецьких пам’яток другого періоду.

Лисичий Горб. Неолітичне поселення було виявлено проти шлюзу, що знаходиться на правому річищі Хоролу в ур. Чулинці за 3 км на південний схід від с. Федорівка Глобинського району. Воно займає мис тераси правого берега ріки висотою 5 м над заплавою. Серед місцевого населення цей мис відомий під назвою “Лисичий Горб”. Збиранням на поверхні пам’ятки та шурфуванням виявлено численний матеріал неолітичного часу, причому найбільш багатою на знахідки була південна частина мису. В шурфах крем’яні вироби, уламки неолітичної кераміки, кістки тварин та черепашки Unio залягали від поверхні до глибини 0.7 м у сильно гумусованому суглинку, що підстелявся жовтою глиною без знахідок. У верхньому шарі суглинку зустрічалися дрібні фрагменти ранньослов’янської кераміки.

Крем’яний інвентар пам’ятки нараховує 21 виріб. Сировиною для виготовлення знарядь служив кремінь різної якості та кольору, в тому числі деснянський, але переважає низькоякісний місцевий жовняний. Знаряддя представлені двома кінцевими скребачками на відщепах (рис. 5, 1,2), кутовим різцем на платівці (рис. 5, 4) та свердлом, виготовленим з платівки, весь периметр якої вкриває крута обрубуюча ретуш (рис. 5, 3). Крім цього, з пам’ятки походять 7 середньошироких платівок та їх уламків, 4 з яких ретушовано. Ретуш та сліди використання мають і 3 з 10 відщепів.

На поселенні виявлено 53 фрагменти неолітичної кераміки, в тісті якої у різних співвідношеннях присутні трава і дрібний пісок. Уламки вінець, стінок та дінця посудин добре обпалені, щільні, жовтого, бурого та сірого кольору, товщиною 0.4 – 1.2 см. Майже всі вони орнаментовані, мають добре згладжену або залисковану зовнішню та вкриту розчосами внутрішню поверхню. З загальної маси виділяється група, що складається з 10 уламків стінок та вінець товщиною 0.7 – 1.2 см, на поверхні яких помітні численні відбитки трави. Одне вінце пряме з заокругленим зрізом, прикрашене під краєм рядом глибоких круглих ямок (рис. 5, 5). Друге – пряме, прямозрізане, має по зрізу та під краєм відбитки багатозубчастої гребінки і ряд великих круглих ямок (рис. 5, 6). Решта знахідок цієї групи – фрагменти стінок. Один з них орнаментовано прокресленими лініями, а ще 7 – рядами відтисків гребінцевого штампу різної довжини, які іноді утворюють “ялинкові” композиції. На одному з уламків крім гребінцевого штампу є глибока кругла ямка (рис. 5, 7), а на другому відтиски гребінця виконані у своєрідний “крокуючий” спосіб (рис. 5, 8). Ще на одному фрагменті гребінцевий орнамент нанесено як на зовнішню, так і на внутрішню поверхню. З усієї кераміки Лисичого Горбу виділяється уламок посудини сірого кольору без орнаменту, до тіста якого крім незначної кількості трави та піску додано подріблений графіт. Подібний “графітний” посуд є характерною рисою кераміки буго-дністровської культури. Цей фрагмент та більшість фрагментів кераміки першої групи походять з нижнього шару суглинку, що може свідчити про їх більш ранній вік порівняно з керамікою другої групи, яка залягала стратиграфічно вище.

До другої групи відносяться 33 фрагменти стінок, 1 – дінця та 6 – вінець посудин, виготовлених з глини з домішкою дрібного піску. Товщина уламків 0.4 – 1 см. З 6 вінець другої групи 4 – прямі (рис. 5, 10,12), а 2 – трохи відведені назовні (рис. 5, 9,11). Вони мають прямий або заокруглений зріз, який у трьох випадках гофровано насічками та вдавленнями (рис. 5, 9-11). У одного прямого вінця край оформлено невеликим розчленованим потовщенням (рис. 5, 12), а у іншого – зрізано всередину. П’ять вінець орнаментовано комбінаціями ямок, “перлин”, наколів, прокреслених ліній та відтисків гребінця. На 11 фрагментах стінок кераміки другої групи є ряди різноманітних наколів (рис. 5, 13), на 6 – ряди гребінцевого штампу. Діагональними та горизонтальними рядами ямок різної форми та глибини орнаментовано 11 уламків, причому 1 з них (рис. 5, 15) має зсередини ще й кілька рядів відтисків гребінця. Один фрагмент прикрашено прогладженими лініями в діагональну “сітку” (рис. 5, 14), а на 3 уламках орнамент має комбінований характер. До другої групи належить 1 фрагмент округлого дінця посудини, прикрашений концентричними рядами овальних та видовжених ямок (рис. 5, 16).

Керамічні знахідки першої групи Лисичого Горбу відносяться до другого періоду дніпро-донецької культури. Технологічні особливості та поєднання на кераміці другої групи ямкового та накольчастого орнаментів вказують на її приналежність до культури ямково-гребінцевої кераміки есманського типу.

Не виключено, що пам’ятка в ур. Лисичий Горб була відома раніше і досі фігурувала в літературі під назвою “Попівка” [Товкачевский В.А., 1961, с. 80, 81]. Можливо, саме з цього пункту походять і неолітичні матеріали з шифром “Чулинці”, що зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею [Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я., 1982, с. 47].

Федорівка 2. Біля с. Федорівка Глобинського району було виявлено ще одне неолітичне поселення. За 1 км на північ від шлюзу в ур. Чулинці в заплаві лівого берега р. Хорол знаходиться дюнний масив, що тягнеться з півночі на південь і має довжину 1 км. Численні матеріали неолітичної доби походять з його південної, найбільш підвищенної частини (6 м над заплавою). При шурфуванні пам’ятки зафіксовано таку стратиграфію : чорний гумусований пісок – 0 – 0.4 м; світло-бурий пісок – 0.4 – 0.6 м; темно-бурий пісок – 0.6 – 1.1 м. Знахідки фрагментів неолітичної кераміки були пов’язані з темно-бурим піском, що, ймовірно, є похованим грунтом атлантичного часу.

Крем’яних виробів на поселенні не виявлено. Неолітична кераміка, що представлена 1 фрагментом вінця та 66 фрагментами стінок посудин, поділяється на дві групи. До першої належать 6 фрагментів стінок товщиною 0.8 – 1 см темно-бурого кольору з домішкою незначної кількості трави в тісті. Зовнішня поверхня черепків залискована, а внутрішня покрита розчосами. Орнамент представлено сполу-ченням рядів відбитків косопоставленого гребінцевого штампу (іноді виконаних у скорописний спосіб) з лініями, нанесеними тим самим гребінцем, рядами окремих круглих наколів та широкими прогладженими лініями (рис. 6, 1-3). Схоже, що всі 6 уламків належать одній посудині.

В тісті 61 фрагментів кераміки, що складають другу групу, є значна домішка піску та, подекуди, кривавику. Уламки посудин цієї групи жовтого та коричневого кольору, більш щільні, мають товщину 0.4 – 1 см. Їх внутрішня поверхня покрита розчосами, а зовнішня залискована. Єдиний виявлений на пам’ятці фрагмент прямого високого вінця має заокруглений зріз, прикрашений насічками, та орнамент у вигляді одного ряду “перлин” і ямок, нанесених поперемінно, і кількох паралельних краю рядів овальних ямок (рис. 6, 4). Всі уламки стінок другої групи орнаментовано. Ямки різної форми і глибини та відтиски гребінця є на 57 фрагментах (рис. 6, 6-9). Лише 3 фрагменти прикрашено накольчастим орнаментом, причому на одному з них зони горизонтальних рядів окремих наколів чергуються з лініями відступаючих наколів, нанесеними у вигляді подвійного зигзагу (рис. 6, 5). На 8 фрагментах зафіксовано “перлини” у сполученні з ямками або гребінцевим штампом (рис. 6, 6,8). В одному з шурфів було виявлено розвал неолітичного горщика, що складався з 51 орнаментованого фрагменту кераміки другої групи. Посудину прикрашали “перлини” та ямки різної конфігурації, що утворювали горизонтальні пояси, відокремлені один від одного рядами відбитків косопоставленого гребінцевого штампу (рис. 6, 7-9).

Фрагменти кераміки першої групи за складом тіста та орнаментацією знаходять аналоги на Дніпрі серед матеріалів дніпро-донецьких поселень другого періоду типу Бузьків. Друга керамічна група складається з уламків посудин, типових для пам’яток скуносівського типу культури ямково-гребінцевої кераміки України.

На жаль, на цей час жоден з неолітичних пунктів басейну Хорола не досліджувався стаціонарно. Отже, зараз достовірні стратиграфічні, хронологічні та інші дані про них відсутні. З огляду на це єдиним джерелом інформації про етнокультурну належність та періодизацію цих пам'яток для нас лишається той нечисленний археологічний матеріал, що було виявлено на них шурфуванням та збиранням на поверхні. Вирішенню завдань культурно-хронологічної інтерпретації цих знахідок може сприяти їх співставлення з інвентарем інших, добре досліджених пам'яток лісостепу Лівобережної України. В районах, безпосередньо межуючих з басейном Хоролу, такою еталонною пам'яткою є стратифіковане поселення Лукім'я 1 на нижній Сулі (рис. 1).

Самою ранньою неолітичною пам'яткою, виявленою на цей час в долині Хоролу, на наш погляд, є поселення в ур. Дубове. Досі найранішими матеріалами в басейнах Сули та Псла вважалися знахідки, подібні до тих, що походять з першого горизонту нижнього неолітичного шару поселення Лукім'я 1 [Неприна В.И., 1986, с. 183]. Кераміка цього шару дещо подібна кераміці першої групи з Дубового, але їй властиві такі пізніші риси як відхиленість вінець, гребінцеві розчоси поверхонь посудин, наявність в тісті піску. Більш пізнє, порівняно з Дубовим, датування Лукім'я 1 підтверджує і її крем'яний інвентар, в якому кількість платівок та знарядь на них дуже мала, а мікроплатівки відсутні взагалі. Зараз через незначну кількість знахідок передчасно робити якісь висновки щодо кременя з Дубового, але наявні матеріали свідчать про його платівчастість та мікролітизм. Оскільки найраніші матеріали Лукім'я 1 датуються першою половиною IV тис. до н. е. [Неприна В.И., Титова Е.Н., 1989, с. 165] ми маємо всі підстави припустити більш ранній вік Дубового.

Орнаментація кераміки Дубового рядами окремо нанесених наколів-вдавлень круглої та овальної форми не протирічить такому датуванню. На думку багатьох дослідників накольчаста орнаментація широко розповсюджується на кераміці дніпро-донецької культури, починаючи з її другого періоду внаслідок східного імпульсу, що також призвів до втрати домішки трави в керамічному тісті та поступового зникнення мікролітичного кременя [Телегін Д.Я., 1968, с. 56 – 60, 231; Даниленко В.Н., 1969, с. 36, 37; Непріна В.І., 1982, с. 11-13]. Однак, наколами прикрашалися і посудини більш ранніх дніпро-донецьких пам’яток. Так, наприклад, фрагменти дніпро-донецької кераміки з домішкою трави та орнаментом у вигляді рядів неглибоких овальних і круглих наколів виявлені поряд з типовим для мезоліту крем’яним інвентарем на стоянці Бородянка 3В у Київському Поліссі [Залізняк Л.Л., 1979, с. 56, 57], Малоперещепинська 2а на Ворсклі [Гавриленко І.М., Гаскевич Д.Л., (у друку)], Ігрень 8 (шар Д1) у Надпоріжжі [Телегін Д.Я., 1968, с. 37], Ольхова 5 на Сіверському Дінці [Горелик А.Ф., Выборный Ю.В., 1995, с. 107] і т. д. На Середньому Доні за спостереженнями А.Т.Синюка накольчаста орнаментація з’являється вже на ранніх пам’ятках середньодонської культури, де завжди сусідує з платівчатим мікролітичним кременем [Синюк А.Т., 1986, с. 26, 53]. Подібний зв’язок дослідник припускає і для дніпро-донецьких пам’яток України [Синюк А.Т., 1986, с. 26]. Появу наколів на Україні він вслід за іншими пов’язує з дінським впливом. [Синюк А.Т., 1986, с. 134, 135]. Цим же впливом пояснюється і поява накольчастої орнаментації на посуді найраніших неолітичних пам’яток Середньої та Верхньої Десни [Смирнов А.С., 1992, с. 64, 67]

Інший, відмінний погляд на проблему походження накольчастої орнаментації дніпро-донецького посуду має Н.С.Котова. Вона пояснює появу овальних наколів на найранішій дніпро-донецькій кераміці формуванням останньої під впливом гончарних традицій буго-дністровських племен самчинської фази, орнаментація посуду якої включала і цей елемент [Котова Н.С., 1994, с. 77-78]. Повністю погоджуючись з думкою Н.С.Котової і враховуючи результати типологічного порівняння матеріалів Дубового з матеріалами інших пам’яток, ми вважаємо за можливе попередньо продатувати поселення в ур. Дубове другою половиною V тис. до н. е.

До наступного другого періоду дніпро-донецької культури відносяться такі пам’ятки долини Хоролу як Ковалі, Турбаї, а також кераміка з Федорівки 2 (перша група) та Лисичого Горбу (крім фрагментів з ямковим орнаментом). Мікроплатівки, мініатюрні нуклеуси та скребачки, виявлені в Ковалях і Турбаях, свідчать про збереження мікролітичності та платівчастості у крем’яному інвентарі пам’яток цього часу. Керамічні матеріали характеризуються наявністю в тісті посудин домішок трави і піску, розчісуванням поверхонь, орнаментацією зрізу вінець, обов’язковою наявністю ряду ямок під ним, використанням орнаменту з прокреслених ліній, гребінцевих відтисків “в ялинку”, появою “перлин” та рядів скорописних наколів. Перелічені ознаки присутні в керамічних комплексах багатьох лісостепових дніпро-донецьких поселень другого періоду, що розвивалися під потужним впливом нео-енеолітичного населення степової зони, яке внаслідок аридизації клімату на межі V – IV тис. до н. е. почало відступати на північ. Так кераміка поселення Бузьки має стільки рис, властивих матеріалам савранської фази буго-дністровської культури, що це дозволило О.М.Тітовій говорити про виникнення в Черкаському Подніпров’ї у першій чверті IV тис. до н. е. “синкретичних поселень типу Бузьки” [Титова Е.Н., 1990, с. 38]. Одною з буго-дністровських рис, що в цей час з’явилися у дніпро-донецькій кераміці є домішка до тіста посудин товченого графіту. Один уламок “графітної” кераміки виявлено і на Хоролі при шурфуванні поселення в ур. Лисичий Горб.

В цей же час з басейну Дону разом з носіями середньодонської культури на Лівобережну Україну поширився орнамент з відступаючих трикутних наколів, які при нанесенні утворюють суцільну борозну [Телегін Д.Я., 1968, с. 231; Непріна В.І., 1982, с. 11; Котова Н.С., 1994, с. 79].

Вплив азово-дніпровської культури, поширеної в четвертій чверті V – першій половині ІV тис. до н. е. в степовому міжріччі Дніпра та Дону, позначився на матеріалах багатьох синхронних їй дніпро-донецьких пам‘яток (Бузьки, Успенка, Олександрія, Верьовкінські хутори, Ізюм, Біла Гора, Осипівка і т.д.). Це дало підстави для виокремлення частини з них в окрему Верьовкінську групу пам‘яток, у матеріалах якої співіснують дніпро-донецькі та азово-дніпровські елементи [Даниленко В.Н., 1974, с. 39; Котова Н.С., 1990, с. 19]. Свідченням певного впливу азово-дніпровського населення на мешканців долини Хоролу є наявність в кераміці Ковалів, Турбаїв та Лисичого Горбу потовщеного вінця, орнаменту з відтисків довгого (до 2.5 см) гребінцевого штампу, “крокуючого” гребінця, “ялинкових” композицій та оперезаних ямками зон відтисків гребінцевого штампу. Саме такий орнамент домінує в кераміці маріупільських пам’яток [Котова Н.С., 1994, с. 43-46].

Отже, матеріали хорольських пам’яток другого періоду дніпро-донецької культури свідчать про тісні контакти місцевих неолітичних мешканців з буго-дністровським, середньодонським та маріупільським населенням. Виходячи з цього, ці пам’ятки слід віднести до першої половини ІV тис. до н. е. Не протирічить такому датуванню і наявність серед знахідок Турбаїв фрагментів імпортних трипільських посудин.

До пізнього пережиткового неоліту Похоролля відносяться матеріали культури ямково-гребінцевої кераміки, виявлені на пунктах Лисичий Горб та Федорівка 2. Другі керамічні групи цих пам’яток містять фрагменти порівняно тонкостінних округлодонних посудин з піском в тісті та орнаментацією, в якій переважаючими елементами є ямки та “перлини”. Значно рідше на них зустрічається орнамент з наколів та відтисків гребінцевого штампу. Аналоги такій кераміці з Лисичого Горбу ми знаходимо у “ямково-накольчастій” кераміці есманського типу верхнього культурного шару поселення Лукім’я 1 на Сулі [Непріна В.І., 1982, с. 13, 14; Неприна В.И., 1990, с. 19]. В. І. Непріна датує есманські пам’ятки другою половиною ІV – початком ІІІ тис. до н. е. І пов’язує їх походження з середньодонським населенням, яке ще в розвинутому неоліті потрапило на Лівобережжя України [Неприна В.И., 1976, с. 52; 1990, с. 18, 19].

Ямково-гребінцева кераміка дещо іншого типу походить з поселення Федорівка 2. Виявлений тут розвал горщика має орнамент, що складається з ямок та “перлин”, розташованих широкими оперезаючими посудину зонами, відокремленими одна від одної горизонтальними рядами косих відтисків гребінця. Подібна орнаментація є характерною рисою кераміки пам’яток типу Скуносова та Гришівки, що виникли у другій половині IV тис. до н. е. на Північному Сході України внаслідок просування сюди з басейну Верхнього Дону племен носіїв культури рязансько-долговського типу [Непріна В.І., 1982, с. 14; Неприна В.И., 1990, с. 18].

Таким чином, зараз в басейні Хоролу відомі пам’ятки, що дали матеріали всіх періодів неолітичної доби. Завдяки цьому ми маємо можливість простежити основні етапи місцевого неоліту. Ймовірно, на Хоролі, як і в цілому на Полтавщині, дніпро-донецька культура склалася на основі місцевого пізньомезолітичного населення донецької культури та прийшлих з Надпоріжжя носіїв кукрекських культурних традицій [Гавриленко І.М., Гаскевич Д.Л., (у друку)]. Пам’ятка в ур. Дубове свідчить, що у другій половині V тис. до н. е. мешканці Похоролля вже перейшли на неолітичний етап розвитку. В кінці V – першій половині ІV тис. до н. е. вони розвивалися під потужним впливом культур східніших та південніших територій, що відбилося в інвентарі дніпро-донецьких пам’яток другого періоду, представлених на Хоролі матеріалами Ковалів, Турбаїв і, частково, Федорівки 2 та Лисичого Горбу. В середині – другій половині ІV тис. до н. е. дніпро-донецьке населення цих територій поступово зникає під тиском носіїв есманського та скуносівського типів культури ямково-гребінцевої кераміки, що залишили по собі матеріали, виявлені у Лисичому Горбі та Федорівці 2.

Вищевикладена схема розвитку неоліту басейну р. Хорол має значний недолік – вона базується на вивченні дуже малочисельних за кількістю знахідок комплексів кременю та кераміки. З огляду на це, слід науважити на її попередньому характері. Вона буде змінюватись і доповнюватись в процесі подальшого вивчення неолітичних пам’яток Похоролля, серед яких на наш погляд, найбільш перспективними є поселення Дубове, Турбаї, Ковалі, Лисичий Горб, Федорівка 2. Їх стаціонарне дослідження напевно виявить новий цікавий матеріал, який поглибить наші уявлення про неоліт Лівобережної України.

Лiтература

Гавриленко І.М., Гаскевич Д.Л. Стоянка Малоперещепинська 2а та походження дніпро-донецького неоліту Полтавщини // Археологія. (У друку).

Горелик А.Ф., Выборный В.Ю. Итоговые результаты исследований неолитических памятников в устье р. Ольховой // Археологический альманах. – Донецк, 1995. – №4. – С. 105 – 126.

Даниленко В.Н. Неолит Украины. – К., 1969. – 260 с.

Даниленко В.Н. Энеолит Украины. – К., 1974. – 176 с.

Залізняк Л.Л. Неолітичні пам’ятки р. Здвиж // Археологія. – 1979. – Вип. 31. – С. 54 – 65.

Залізняк Л.Л. Звіт про польові дослідження Поліської експедиції ІА АН України в 1990 г. // НА ІА НАН України. – № 1990/35.

Котова Н.С. К проблеме контактов азово-днепровской и днепро-донецкой культур // Каменный век на территории Украины. – К., 1990. – С. 39 – 47.

Котова Н.С. Мариупольская культурно-историческая область (Днепро-донское междуречье) // Археологічні пам’ятки та історія стародавнього населення України.-Ковель, 1994.-№ 1- С. 1 – 143.

Неприна В.И. Неолитические памятники низовьев р. Хорол // АИУ 1967 г. – К., 1968. – С. 41 – 46.

Неприна В.И. Неолит ямочно-гребенчатой керамики на Украине. – К., 1976. – 152 с.

Неприна В.И. Раскопки неолитических поселений у с. Лукомье // АО 1979 г. – Москва, 1980. – С. 312 – 313.

Непріна В.І. До вивчення неолітичної доби в Північно-Східній Україні // Археологія. – 1982. – Вип. 41. – С. 3 – 15.

Неприна В. И. Неолитические памятники Левобережной Украины, их культурно-хронологическое определение // Памятники каменного века Левобережной Украины. – К., 1986. – С. 143 – 213.

Неприна В.И. Неолитические традиции в культуре ранней бронзы на Северо-Востоке Украины // Каменный век на территории Украины. – К., 1990. – С. 17 – 28.

Неприна В.И., Титова Е.Н. О неолите Посулья // Каменный век : памятники, методика, проблемы. – К., 1989. – С. 155 – 170.

Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України : Полтавська обл. – К., 1982. – 108 с.

Синюк А.Т. Население бассейна Дона в эпоху неолита. – Воронеж, 1986. – 178 с.

Смирнов А.С. Ранний неолит Подесенья // Неолит и энеолит Северного Прикаспия – Куйбышев, 1989. – С. 46 – 70.

Телегін Д.Я. Дніпро-донецька культура. – К., 1968. – 254 с.

Титова Е.Н. О контактах населения киево-черкасской и буго-днестровской культур // Каменный век на территории Украины. – К., 1990. – С. 28 – 39.

Товкачевский В.А. Неолитическое поселение у с. Поповка на р. Хороле // КСИА. – К., 1961. – Вып. 11. – С. 80 – 81.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1997 р., вип. 1, с. 72 – 84.