Програма наукового дослідження, охорони та використання пам’яток археології та геології Трахтемирівського заповідника
В.О.Петрашенко, А.Я.Радзівіл, Ю.А.Куделя
"Район Канівських дислокацій – це розгорнута могутнім рухом книга Природи, в якій яскравими літерами вписана захоплююча по своїй цікавості історія геологічного життя частини земної скорлупи незначного обрубу нашого краю, яка проте повинна прислужитися в подальшому до висвітлення будови широких просторів."
академік В.Різниченко
Унікальність Канівського Придніпров'я як природного явища постійно породжувала в науковому середовищі ідеї про створення тут заповідників, заказників, національних парків. Їх можна знайти у працях геологів, біологів, кліматологів, археологів і багатьох фахівців інших галузей природничо-історичних наук впродовж усього часу наукового вивчення краю. Особливо посилений інтерес до цієї території спостерігається в останні 10 – 15 років, коли на порядку денному з усією невблаганністю постали екологічні проблеми, пов'язані з чорнобильським лихом та системою рукотворних морів на Дніпрі. Це насамперед стосується Канівської ГЕС, Канівського та Кременчуцького водосховищ, а також тимчасово законсервованого будівництва об'єктів промзони в районі с. Ліплява та Канівської ГАЕС. Про негативні наслідки створення цих гігантів попереджела наукова громадськість ще у 1960-ті роки, а нині вони стали анахронізмом з економічного боку і зоною біди в екологічному.
Концепція національного парку "Канівські гори" була сформульована співробітниками Інституту геологічних наук АН УРСР на науково-практичній конференції "Використання, охорона і меліорація природного комплексу Канівське Придніпров'я" (1980 р.), а також у розробці “Геологічні та структурно-геоморфологічні критерії попередження катастрофічних явищ у районі Канівських дислокацій” (срібна медаль ВДНГ СРСР 1982 р.) і на республіканському семінарі “Участь громадськості в справі охорони надр і геологічних пам'яток” (м.Черкаси, 1984).
Унікальність Канівського Подніпров'я як природного явища нерозривно пов'язана з його історичним минулим. Вздовж узбережжя Дніпра збереглась велика кількість пам'яток археології від доби палеоліту до середньовіччя, такої концентрації різночасових археологічних об'єктів : городищ зарубинецької культури, трипільських поселень, валів і городищ скіфського часу, некрополів, давньоруських фортець немає в інших районах України.
Саме тому Інститут археології ще у 1970-ті роки почав піклуватись проблемою збереження і охорони археологічної спадщини цього регіону. Роботу по створенню Трахтемирівського заповідника очолив доктор історичних наук Є.В.Максимов. Завдяки його активній позиції на початку 1980-х років Черкаським облвиконкомом було прийнято рішення про оголошення заповідної території "Трахтемирів", що охоплювала землі навколо колишніх сіл Трахтемирова, Зарубинців, Монастирка. Нарешті влітку 1994 р. був підписаний Указ Кабінету Міністрів України про створення історико-культурного заповідника "Трахтемирів".
Крім Інституту археології з 1992 р. в роботу по дослідженню і збереженню пам'яток археології узбережжя Канівського моря активно включилось приватне наукове об'єднання "НДІ-ГЕО", очолюване В.П.Дудкіним. Завдяки їх безпосередній участі вдалось продовжити експедиційні роботи на Канівському морі, завершити багаторічну пошукову роботу по картографуванню і фіксації пам'яток археології, що входять в зону розмиву Канівського водосховища.
З організацією заповідника виникла необхідність у створенні пакета програм по його науковому дослідженню. Досвід по підготовці такого роду програм вже накопичений в міжнародній практиці.
Перед тим як перейти до викладу конкретних програм сформулюємо концептуальну ідею щодо розбудови Трахтемирівського заповідника. Ця ідея, з нашої точки зору, полягає в тому, що до цієї території слід підходити як до цілісної системи, де в нерозривній єдності співіснують пам'ятки природи та археології, які вимагають невідкладних рятувально-охоронних заходів.
Генеральний план заповідника, до розробки якого вже приступили архітектори, повинен враховувати особливості території, до якої не можна підходити лише з містобудівними принципами її організації. В основі програми повинні бути закладені ландшафтно-паркові принципи проектування. Враховуючи катастрофічне становище берегової смуги, тут мають реалізовуватись лише природоохоронні заходи, будь-яке сучасне будівництво виключається, оскільки воно завдасть непоправної шкоди цій території.
Нижче ми наводимо проекти програм з геології та археології. Сподіваємось, що вони будуть позитивно сприйняті керівництвом заповідника і стануть основою для продовження наукового вивчення краю. Настав час для широкого і відкритого обговорення проблем цієї території саме у наукових колах, бо підхід до Канівських гір вимагає грамотних, виважених і високопрофесійних рішень. Народ України вже відчув на собі, до чого призводить нехтування рекомендаціями вчених, коли вирішувалась доля Славутича щодо будівництва рукотворних морів.
Методичні підстави дослідження, охорони і використання пам'яток археології Трахтемирівського заповідника
Рубіж ХХ – ХХI ст. відкриває перед Україною широкі можливості для реалізації своїх історико-культурних надбань, що дозволить через світову співдружність претендувати на роль однієї з культурних країн Європи.
Культурний фонд поряд з архітектурою, історичною ономастикою і семантикою включає і архе-ологічний культурний шар – нашарування грунту, що утворилися в результаті діяльності людини на території заповідника, а також артефакти : пам'ятки, об'єкти, залишки, речі, що вийшли з функціонального культурного вжитку і перетворились в археологічні артефакти культури, що загинула.
Цілісність Всесвітньої культурної спадщини забезпечується узгодженістю законодавчих норм і нормативних актів, що регулюють охорону і використання об'єктів спадщини на всіх рівнях. Регіональна політика щодо Трахтемирівського заповідника повинна дотримуватись єдиної концепції охорони, використання і розвитку не лише археологічних об'єктів, де виявлено культурний шар, а і історичного ландшафту навколо цих об'єктів, як невід'ємної частини територіального комплексу.
Юридичні та інформацйні підстави
Статус історико-культурного заповідника "Трахтемирів" передбачає послідовну відповідність всіх законодавчих і нормативних актів нормам міжнародного права, конвенцій і документів ООН, Європейської ради і інших міжнародних організацій (конвенції яких Україна підписала), а також відповідати Конституції України.
Археологічні характеристики культурно-історичної спадщини заповідника підготовано Інститутом археології НАНУ. Саме вони стали підставою для створення заповідника. Робота по розширенню і уточненню цєї інформації повинна набути постійного характеру і в кінцевому результаті стати основою для створення електронного банку даних, як по кожній окремій пам'ятці, так і по всіх археологічних знахідках, що походять з цих пам'яток.
Визначення і характеристика культурного шару
Археологічний культурний шар Трахтемирівського заповідника, що сформувався завдяки заселеності цієї території впродовж 3-4 тисяч років, є особливо цінним об'єктом національної спадщини народу України і невід'ємною часткою загальноєвропейського спадку. Науковому дослідженню культурного шару заповідника належить важлива роль в пізнанні історичного минулого, що сприятиме духовному збагаченню народу і його патріотичному вихованню.
Фізичні характеристики культурного шару залежать як від антропогенного фактору (короткотривалість або довготривалість заселення та його інтенсивність), так і від природних процесів : зсуви, змиви, тектонічні явища, що постійно спостерігаються в зоні канівських дислокацій. Тому "материк" – природна денна поверхня може залягати на глибині 0.5 – 3.5 м, залежно від згаданих вище умов. Археологічний культурний шар містить не лише знахідки від доби міді-бронзи (трипільська та інші культури) до пізнього середньовіччя, але і залишки будівель, садиб, могильників, що характеризують матеріальну і духовну культуру народів, що тут проживали.
У відповідності зі світовою практикою до категорії археологічних об'єктів слід також віднести і виселені населені пункти : Бучак, Зарубинці, Трахтемирів, Монастирьок, що мають статус історичних селищ, згаданих в історичних джерелах ХIII – ХVIII ст. Підлягають також обліку, консервації і збереженню всі кладовища незалежно від часу їх виникнення.
Специфікою Трахтемирівського заповідника є довготривала руйнація культурного шару берегового урізу Канівським водосховищем, що вимагає постійних рятувально-охоронних заходів. Крім того затоплено великі площі з потужним культурним шаром різних історичних періодів, його розмив дає велику кількість археологічних знахідок – цінних наукових і музейних експонатів, які потрапляють у приватні колекції. Слід налагодити постійний збір цього матеріалу, його реставрацію і облік.
Види археологічних об'єктів та напрямки їх дослідження
Складна історична ситуація, в якій перебувала Середня Наддніпрянщина в різні періоди проживання тут населення (татаро-монгольське іго, пограниччя в литовський період, польське панування та руйнації порубіжних фортець і селищ російським урядом) призвели до повного знищення архітектурних споруд : замків, храмів, палаців, монастирів, фортець.
Проте збереглися фундаменти і підвальні приміщення цих споруд, а також в археологізованому вигляді житлові, господарські і виробничі приміщення, що можуть бути використані для музеєфікації розкритих архітектурно-археологічних залишків. Такі об'єкти виявлені як на городищах, так і поселеннях різного періоду.
Важливим об'єктом дослідження є скіфський вал Великого Трахтемирівського городища доби раннього заліза, що зберігся на висоту 3 – 6 м. Площа городища біля 500 га. Розкопки своєрідного акрополю цього городища, що має назву "Малі валки", проведені Г.Т.Ковпаненко, довели перспективність і необхідність збереження і дослідження Трахтемирівського городища.
Об'єктом окремої уваги виступають поселення трипільської культури (ур. Хатище, Ігнатенкова гора та ін.), що вимагають постійної уваги і невідкладних охоронних заходів. Оскільки трипільські об'єкти знаходяться відразу ж під орним шаром, а інколи і в самому орному шарі, вони постійно розорюються і руйнуються під дією природно-атмосферних явищ.
Некрополі і окремі поховання вимагають ретельного і суцільного картографування, архівно-бібліографічного аналізу. В ряді випадків на основі археологічних даних доцільно здійснити меморіальні заходи (спорудження каплиці, пам'ятного хреста тощо). Можливо, також доцільно виділити окремий напрямок дослідження і охорони "Некрополі Трахтемирівського заповідника".
Давньоруські городища (літописний Заруб – городище Монастирьок), Городок (Григорівка), ур. Туз (Бучак), ур. Городок (Бучак), де добре збереглися земляні вали з залишками дерев'яних елементів фортифікації, виступають першокласним матеріалом для натурної реконструкції. Культурний шар на цих городищах, а також залишки житлових споруд та окремих садиб, що є цінним науковим джерелом, також можуть бути використані для музеєфікації, створення експозицій, діорам та окремих виставок.
Багатошарові поселення, розташовані вздовж узбережжя водосховища, що складають з городищами один археологічний комплекс (передграддя, окольні селища, посади, могильники) потребують негайних охоронних заходів. Постійний розмив культурного шару з цих поселень вимагає проведення щорічних рятувально-охоронних археологічних розкопок та постійний збір археологічних знахідок з водоймища.
Колишні річкові тераси Дніпра та його долина, що на значній площі затоплені, становлять значний науковий інтерес в зв'язку з системою городищ зарубинецької доби, з функціонуванням "Путі з варяг у греки", а також з Дніпровською оборонною лінією, що остаточно оформилась у ХII ст. Реконструкція ландшафтно-топографічної ситуації цієї ділянки Дніпра в різні історичні періоди повинна стати окремим напрямком дослідження.
Крім того, побережжя і острови Дніпра також могли заселятися людиною кам'яного віку – дослідниками відмічені “тимчасові артефакти” доби мезоліту і неоліту (вони виявлені під час охоронних розкопок нижніх терас, що розмиваються водосховищем).
Окремий напрямок дослідження складають пізньосередньовічні пам'ятки ХIV – ХVIII ст. Зважаючи на особливий статус Трахтемирова – козацької столиці впродовж ХVI – ХVII ст., пошуки та дослідження пам'яток цього періоду стають актуальним науковим завданням. Об'єктом дослідження повинні стати не лише берегові тераси і пагорби, де виявлено культурний шар козацької доби, а й затоплені села Трахтемирів, Монастирьок, Зарубинці, які в силу обставин стали першокласним археологічним джерелом.
Археологія теритоії Трахтемирівського заповідника невід'ємно пов'язана з археологією акваторії Дніпра. В майбутньому необхідно організувати підводні археологічні роботи, які вже зараз дають першокласний археологічний матеріал. Ці роботи повинні стати окремим напрямком діяльності заповідника.
Археологічне зонування
Археологічне зонування є першочерговим завданням в охороні і вивченні культурного шару будь-якої території, що має статус заповідної. До розробки і затвердження проекту охоронних зон культурного шару Трахтемирівського заповідника межі об'єднаної охоронної зони повинні бути визначені адміністративними кордонами Трахтемирівського заповідника. Робота по забезпеченню охорони культурного шару повинна здійснюватись поетапно, а саме : зонування, розробка режиму використання і створення археологічної служби охорони культурного шару у відповідності до статусу історико-культурного заповідника.
Зміст першого етапу : узгодження вже зібраної Інститутом археології інформації і розробка технологічної процедури встановлення кордонів і режиму охоронних зон археологічного культурного шару в межах заповідника. Другий етап здійснення зонування – визначення меж, змісту і режиму охоронних зон, підготовка проектів нормативних актів та проведення паспортизації в разі її відсутності. Третій заключний етап : організація археологічної служби.
Принципи організації археологічної служби
Археологічне дослідження культурного шару на території Трахтемирівського заповідника набуває особливої ваги в сучасних умовах, коли Україна стала на шлях розбудови незалежної держави і готова пред'явити світовій співдружності цивілізований підхід до своєї історичної спадщини. Цій меті повністю відповідають археологічні пам'ятки Трахтемирівського заповідника, які віддзерка-люють всю історію Середньої Наддніпрянщини від появи тут давньої людини до зародження цивілізацій, процеси державотворення українського народу в різні історичні періоди.
Археологічний культурний шар, на відміну від пам'яток історії, культури, архітектури, має свої особливості. За виключенням городищ, курганів, валів, він не має чітко виражених ознак на поверхні. Тому встановити його присутність, характер залягання та ступінь збереженості, а отже зробити заключення щодо режиму його охорони можуть лише спеціалісти – професійні археологи, що мають необхідну спеціальну підготовку. До проведення експертизи за їх участю будь-які земляні роботи, в тому числі глибока оранка (більше 0.5 м) під посадку лісів або з іншими цілями повинні бути заборонені.
Будь-які археологічні роботи на території заповідника (в тому числі збір знахідок з розмитого культурного шару) також можуть проводитись лише спеціалістами-археологами, що мають відповідну археологічну підготовку. Право на проведення археологічних робіт в Трахтемирівському заповіднику дає документ встановленого зразка (Відкритий лист), який має бути погоджений з дирекцією заповідника та Черкаським управлінням культури. Після проведення польових археологічних робіт отримувач Відкритого листа зобов'язаний в установлений термін подати для наукової експертизи повний науковий звіт, оригінали польової документації (щоденник, кресленики, негативи фотофіксації, опис знахідок) для постійного зберігання в централізованому науковому архіві Інституту археології НАНУ, а одержані в результаті проведення археологічних робіт колекції знахідок після проведення реставрації і первинного опрацювання повинні бути передані на постійне зберігання до музейних фондів заповідника. Крім археологічних знахідок в архів заповідника має поступити короткий науковий звіт про проведені роботи і повний інвентарний (польовий) опис знахідок, а в разі фінансування робіт заповідником – копія повного наукового звіту. Інспектування за дотриманням необхідних наукових методик під час польових досліджень здійснює Черкаська обласна інспекція та польовий комітет при Інституті археології НАНУ.
Археологічна служба Трахтемирівського заповідника спроможна розгорнути свою роботу на методологічній, технічній, організаційній базі, що відповідає високим вимогам сучасної археології Європи, успішно використовуючи і вдосконалюючи світовий досвід.
Структура археологічної служби. Міжвідомча науково-координаційнаа рада з питань археології
Міжвідомча науково-координаційна рада з питань археології (далі НКР), очолюється заступником по науковій роботі або начальником постійно діючої експедиції Трахтемирівського заповідника. Вона виступає координуючим органом між всіма зацікавленими органзаціями : Інститутом археології НАНУ, Черкаським управлінням культури, Українським товариством охорони пам'яток історії і культури, Інститутом пам'яткоохоронних досліджень при Міністерстві культури і мистецтв України та іншими державними та громадськими організаціями та фондами, що хочуть брати участь в археологічному дослідженні Трахтемирівського заповідника.
НКР узгоджує програми археологічних досліджень з Черкаським управлінням культури, а також всі програми по збереженню і використанню історико-культурної спадщини, наукової і просвітницької діяльності, музеєфікації і туризму, будь-якої діяльності на території заповідника.
Форми діяльності ради
Голова координаційної ради зосереджує у себе заявки, програми, фінансові обгрунтування і т. ін. і готує проект рішення з цих програм, які розглядаються на засіданні ради. Результати роботи ради передаються для затвердження на науково-методичну раду Черкаського управління культури.
Експертиза і контроль
По науково-дослідницьким роботам, що проводяться з санкції НКР, у встановлені терміни готується науковий звіт. НКР організує експертизу звіту і за отриманими результатами приймає рішення про доцільність продовження робіт за програмою, що звітується.
Постійно діюча комплексна археологічна експедиція
Археологічна експедиція створюється в структурі штатного розкладу Трахтемирівського заповідника і очолюється провідним спеціалістом-археологом, що має досвід організації і проведення археологічних робіт на території заповідника. Він несе безпосередню фінансову і наукову відповідальність за якість і своєчасність проведення запланованих досліджень і звітується перед НКР по закінченню польового сезону.
Археологічна експедиція повинна складатись щонайменше з двох штатних наукових співробітників-археологів за фахом, що здійснюють постійний нагляд за станом пам'яток, що руйнуються. В їх функції входить збір, картографування, опис і первинна реставрація знахідок з розмитих ділянок археологічних пам'яток та передача їх до фондів заповідника.
Археологічний нагляд є однією з основних функцій співробітків експедиції. Вони повинні забезпечуватись транспортними засобами для пересування по території заповідника у весняно-осінні періоди повені, коли найбільш інтенсивно відбувається розмив культурного шару.
Стаціонарні археологічні роботи організуються під контролем Черкаської археологічної інспекції та безпосереднім керівництвом начальника постійно діючої експедиції за рахунок спонсорських або муніципальних коштів і забезпечуються транспортом, технікою, лабораторним і польовим спорядженням та іншими умовами, що визначають сучасний науково-технічний рівень проведення робіт.
Музеєфікація
Музеєфікація археологічних об'єктів заповідника здійснюється на підставі проектів, замовлених і затверджених НКР разом з Черкаським управлінням культури. Створення на базі пам'яток археології оригінального Музею просто неба повинно стати основним напрямком політики Трахтемирівського заповідника і Черкаського управління культури, що реалізує затверджений статус історико-культурного заповідника.
Археологічні фонди заповідника складаються з матеріалів, отриманих під час стаціонарних розкопок, а також із зборів з розмитого культурного шару, випадкових знахідок з території заповідника. В штаті заповідника передбачається посада завідуючого фондами, яка несе безпосередню відповідальність за збереження цього матеріалу, його науковий облік та здійснення контролю за передачою знахідок після завершення польового сезону у відповідності до польових описів.
Методичні підстави дослідження, охорони і використання пам'яток геології Трахтемирівського заповідника
(Проект програми)
Найбільш актуальним завданням сучасного природокористування є вивчення взаємозв'язку ландшафтів і біоценозів, а також умов господарської діяльності людини з геологічним середовищем. Необхідність створення заповідника зумовлена унікальністю геологічної обстановки – субстрату для розмаїття грунтових процесів та умов розселення з великою кількістю представників, характерних лише для цього природного середовища, інженерно-геологічними умовами розвитку сучасних геологічних процесів, проблемами походження різних природних деформацій – насамперед складчастості верхніх горизонтів земної кори, поширенням відкладів древнього зледеніння та структурно обумовлених островів льодовикового обтікання, своєрідних "колодних" вулканів, пов'язаних із сейсмічністю та утворенням глиняних платформенних діапірів, фізгеографічними та економіко-географічними особливостями району.
Трахтемирівський заповідник охоплює північний край Канівських дислокацій, північну частину Переяслав-Черкаського грабену, тиловий Трахтемирівський шов та плато. Це природна модель в мініатюрі складчастої гірської країни на її зчленуванні з платформенними структурами.
В загальному плані, в зв'язку з унікальністю і в той же час типовістю Трахтемирівської ділянки в складі Канівських дислокацій як природної моделі складчастої системи, необхідно реконструювати головні складові частини геологічної структури та створити показові блок-діорами в найбільш виразному для музею масштабі.
До геологічних пам'яток вищого порядку на території заповідника відносяться :
1) опорний розріз бучацьких відкладів палеогену;
2) трахтемирівський горизонт пляжових відкладів Бучака з жировими пісковиками;
3) екзотичні брили трахтемирівських пісковиків серед давньоалювіальних відкладів моренної тераси Дніпра;
4) трахтемирово-Бучакський острів льодовикового обтікання;
5) відслонення валунних моренних відкладів периферії цього острова в межах Трахтемирівської водно-льодовикової прохідної долини;
6) єдине в межах України відслонення повного розрізу канівського розрізу палеогену з виділеними Радкевичем горизонтами а,б,c,d;
7) відслонення з унікальним місцевим тектонічно обумовленим стратиграфічним розривом I3cl-Pg2c, з фосфоритовими лупаками і конкреціями на контакті та вилученням сеноманських відкладів з розрізу;
8) розрізи келоветських відкладів юри представлених глинистими вапняками з тектонічно деформованою фауною молюсків;
9) виходи брил трахтемирівських пісковиків в долині Дніпра, які утворили постійний перекат в руслі завдяки тектонічним зрушенням (цей перекат здавна відомий як Зарубинецький брід);
10) відслонення типових складчастих та розривних дислокацій (насувів, скидів, роздвигів, та різної форми складок, діапірів та ін.);
11) розрізи лесових відкладів з викопними грунтами, типів первинних та вторинних вододілів;
12) типи сучасних та давніх зсувів, обвалів та різних ерозійних форм;
13) різновиди конусів виносу яружно-балкової мережі;
14) фрагменти проблематичних "змійових" валів. В процесі більш глибокого вивчення території перелік пам'яток буде поповнено.
З метою збереження геологічних пам'яток району та їх подальшого виявлення і використання необхідно провести геологічні дослідження, починаючи з інвентаризації всіх наявних об'єктів, та провести геологічну зйомку в масштабі 1 : 10000, враховуючи те, що видані карти не відповідають необхідній детальності зображення геологічних ситуацій.
Внаслідок інвентаризації та геологічної зйомки буде підготовлений пакет карт, в який увійдуть : карта рельєфу, геологічна карта, геоморфологічна, четвертичного покриву, грунтів, гідрогеології та гідрології, інженерно-геологічна з сучасними ерозійно-динамічними формами радіаційного забруднення, карта реєстрації геологічних об'єктів.
Комплект цих карт та каталог геологічних пам'яток стануть основою експонатів історико-природничого музею заповідника. Крім того до складу музейних експонатів повинні ввійти на наш погляд : структурна модель Канівських дислокацій в складі тектонічної будови Канівського Подніпров'я; структурна модель Трахтемирівського заповідника; монографічний геологічний путівник заповідника; реєстр геологічних відслонень, палеонтологічних та мінералогічних знахідок; зразки гірських порід, мінералів, палеонтологічних знахідок та грунтів; аерофотознімки та космічні знімки ландшатів, геологічних унікумів і типових об'єктів; фотографії відслонень та їх фрагментів; геологічні розрізи; фотографії та схеми утворень, що зв'язані з сучасними геодинамічними процесами прибережної частини водосховища та яружно-балкової мережі. Музейні експонати і природні геологічні об'єкти будуть використані з метою краєзнавчої та екологічної освіти і виховання шляхом проведення учнівських та студентських практик, наукових екскурсій, популяризації в періодичних та монографічних виданнях.
Збереження унікальних геологічних пам'яток Трахтемирівського заповідника в цілому можливе за умов їх надійної консервації в першу чергу шляхом побудови протиерозійної дамби вздовж всієї бере-гової смуги Канівського водосховища, бо геологічна структура району не дозволяє виробити берег абразивної рівноваги без повної руйнації всієї дислокованої смуги. До цього, найбільш суттєвого, на наш погляд, висновку, автори прийшли в результаті багаторічних спостережень та експертних оцінок негативного впливу будівництва та експлуатації гідроспоруд.
До конкретних об'єктів високих порядків (відслонень, окремих брил та ін.) необхідно визначитись враховуючи їх склад та специфіку. Вони відпрацьовані в процесі геологічних досліджень.
Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1997 р., вип. 1, с. 99 – 105.