До питання про культурну приналежнiсть i хронологiю Володимирiвського пiзньопалеолiтичного поселення

Д.В.Кепiн

Успiхи у дослідженні палеоліту азово-причорноморських степів дали підставу для розробки схеми культурно-хронологiчної періодизації пам’яток цього регіону. Вона знайшла своє відображення в роботах багатьох дослідників [Черниш О.П., 1953; Григорьева Г.В., 1968, 1992; Гладких М.И., 1969; Смирнов С.В., 1973; Станко В.Н., 1975; 1980; 1982; 1989; Кротова А.А., 1986; Кротова О.О., 1994; Сапожников И.В., 1987; 1992; Смольянинова С.П., 1990; Борзияк И.А., 1983 ; Рогачев А.Н., Аникович М.В., 1984; Аникович М.В., 1991; 1992].

В зв’язку з цим становлять інтерес матеріали Володимирiвського пiзньопалеолiтичного поселення, що розташоване біля с. Володимирiвки Новоархангельського (колись Пiдвисоцького) р-ну Кiровоградської обл. на правому березі р. Синюхи, лівого притоку р. Пiвденного Бугу. Пам’ятка була відкрита у 1939 р. М.К.Якимовичем, який провів невеликі розкопки у 1939 i 1940 рр. Вчений уявляв поселення тришаровим, про що свідчить його макет розкопок.

Таблиця 1. Розташування культурних шарiв на Володимирiвському пiзньопалеолiтичному поселеннi.

Умовнi позначення :

Дослiдження поселення було продовжено у 1946 – 1947 рр. О.П.Чернишом у складі Трипiльської археологічної експедиції Iнституту археології АН УРСР та Iнституту історії матеріальної культури АН СРСР, начальником якої була Т.С.Пассек. Фауну вивчали I.Г.Пiдоплiчко та В.I.Бiбiкова. Результати досліджень монографiчно опубліковані О.П.Чернишом [Черниш О.П., 1953]. На дослідженій площі 220 кв.м вчений встановив, що поселення має вісім культурних шарів, що залягають у товщi відкладень другої надзаплавної тераси р. Синюхи висотою 10.5 м. Культурні шари розділені стерильними прошарками товщиною 0.10 – 0.54 м (див. таблицю). Шiсть верхніх шарів залягали у пiзньольодовикових причорноморських суглинках. Характер культурних залишок О.П.Черниш інтерпритував як короткочасовi мисливські стійбища. У всіх шарах, крім 5-го та 2-го виявлені рештки вогнищ. Фауністичні рештки в більшості своїй належать північному оленю, в меньшiй мірі – коню, бабаку, бiзону. У 8 та 6 культурних шарах знайдені поодинокі уламки кісток мамонта. 8 – 5 шари О.П.Черниш датував пiзньомадленським часом, четвертий (перехідний), він відніс до кінця мадленського – початку ранньоазiльського часу, а третiй – перший шари датував ранньоазiльським часом.

Думку О.П.Черниша на датування пам’ятки підтримали П.П.Єфiменко [Ефименко П.П., 1953] та П.I.Борисковський [Борисковский П.И., 1953]. В той же час останній висловив думку, що одиничні предмети, які містить в собі 5 культурний шар, походять або з попереднього – 6-го, або з наступного 4-го шарів. З цією думкою важко погодитись, тому що між шостим та п’ятим культурними шарами потужність стерильного прошарку складає 0.30 м, а між п’ятим та четвертим – 0,25 м. Тому п’ятий культурний шар має самостійне значення. Згодом, В.Н.Станко [Станко В.Н., 1967, с. 8] запропонував датувати Володимирiвку другою половиною пізнього палеоліту. Кiнцем верхнього палеоліту датує стоянку Г.П.Григор’єв [Григорьев Г.П., 1970, с. 54-55]. М.О.Рогачов та М.В.Анiкович [Рогачев А.Н., Аникович М.В., 1984, с. 221] відносять її до початку пiзньольодовиков’я. О.О.Формозов [Формозов А.А., 1977, с. 58] відніс Володимирiвку до степової iсторико-культурної області розвитку пiзньопалеолiтичної культури, без визначення часу в межах епохи.

Нещодавно, у 80 – 90-i рр. В.Н.Станко i С.П.Смольянiнова запропонували переглянути датування пам’ятки. Хоча в деталях їхні періодизації пам’яток Степового Побужжя відрізняються, в цілому дослідники датують вісім шарів Володимирiвки від середньої до фінальної пори пізнього палеоліту. Вони відносять її до виділеної ними анетiвської пiзньопалеолiтичної культури. В той же час В.Н.Станко вважає, що матеріали верхніх шарів (3-1-го) Володимирiвки аналогічні матеріалам з Кайстрової Балки 4, що у Днiпровському Надпорiжжi [Станко В.Н., 1967, с. 8], а С.П.Смольянiнова припускає, що 5-3 культурнi шари Володимирiвки тяжiють до пам’яток Лiсостепового Приднiпров’я, таким як-от : Добранiчiвка, Межирiч, нижнiй шар Гiнцiв. На думку дослiдницi нижнi шари (8-6) за технiчними традицiями також близькi до нижнього шару Гiнцiв [Смольянинова С.П., 1990, с. 25, 92].

О.П.Черниш простежив на Володимирiвському поселеннi генетичну спадкоємнiсть у технологiчнiй традицiї обробки кременю. Восьмий-шостий культурнi шари, якi є пiдосновою п’ятого-першого вiдрiзняються вiд останнiх тим, що вироби з вторинною обробкою виготовленi на масивних коротких пластинах. Серед виробiв з вторинною обробкою переважають скребачки, а рiзцi є поодинокими. У 7-ому шарi у групi рiзцiв вiдмiчаються три бiчних та один серединний. Тiльки в 6-ому шарi спостерiгається однакове спiввiдношення скребачок та рiзцiв. Крiм того, у 8-ому шарi знайдена 1 пластина з ретушшю, 1 вiстря та 1 мiкропластинка (7 шар) та 1 вiстря та 2 мiкропластинки у 6-ому шарi.

Спiвставимо матерiали 5-3 культурних шарiв Володимирiвки з матерiалами пам’яток Лiсостепового Приднiпров’я у зв’язку з вищенаведеною тезою С.П.Смольянiновової.

Серед нуклеусiв у 5-3-ому шарах Володимирiвського поселення переважають одно-та двоплощиннi призматичнi та конiчнi. Вiдмiчаються нуклеуси неправильних форм. Розмiри нуклеусiв 4-6 см. У двох господарсько-побутових комплексах Добранiчiвського поселення та у першому – поселення Межирiч бiльшiсть нуклеусiв є дво- та одноплощинними. У Добранiчiвцi серед одноплощинних переважають призматичнi нуклеуси, а у Межирiчах – конiчнi. Розмiри нуклеусiв у Добранiчiвцi – 3.5-5.5 см, а в Межирiчах – 4-6 см.

Склад знахiдок 5-го культурного шару нечисельний (125 екз.), серед них – 8 виробiв з вторинною обробкою (6.4% вiд загальної кiлькостi знахiдок). Серед виробiв з вторинною обробкою два бiчних рiзця (один виготовлений на пластинi, другий на вiдщепi), п’ять пластинок та одна пластина з частковою ретушшю. Серед виробiв з вторинною обробкою у 4-ому та 3-ому шарах Володимирiвського поселення переважають рiзцi та скребачки, виготовленi переважно на кiнцях пластин та їх уламках. Вироби з вторинною обробкою у 4-ому шарi складають 76 екз. (4.24 % вiд загальної кiлькостi знахiдок), а у 3-ому – 139 екз. (2.51 % вiдповiдно). У 4-ому шарi рiзцi становлять 35 екз. (46.05 % вiд загальної кiлькостi виробiв з вторинною обробкою), а скребачки – 24 екз. (31.57 % вiдповiдно). У 3-ому шарi рiзцiв знайдено 81 екз. (58.27 % вiд загальної кiлькостi виробiв з вторинною обробкою), а скребачок – 28 екз. (20.14 % вiдповiдно). У групi рiзцiв переважають бiчнi : 4 шар – 19 екз. (54.28 % вiд групи); 3 шар – 40 екз. (49.38 % вiд групи). Крiм того, слiд вiдмiтити в обох шарах пластин-ки з притупленим краєм, що становлять у 4-ому шарi – 6 екз., а в 3-ому – 16 екз. В обох шарах також знайдено пластини з ретушшю (4 шар – 3 екз., 3 шар – 2 екз.). У 3-ому шарi знайдено 4 вiстря, серед них – 2 екз. типу мiкрограветт з вигнутою спинкою. Вони подiбнi до аналогiчної знахiдки з 1-го шару. О.П.Черниш iнтерпретував цi вироби як сегментоподiбнi знаряддя.

Така ж ситуацiя простежується М.I.Гладких на Добранiчiвському та Межирiчському поселеннях. У двох господарсько-побутових комплексах Добранiчiвського поселення знахiдки складають 6009 екз., а у першому – Межирiчського – 4518 екз. Вироби з вторинною обробкою у Добранiчiвцi становлять 11.7 %, а у Межирiчах – 10.1 %. Серед виробiв з вторинною обробкою i в Добранiчiвцi, i в Межирiчах переважають рiзцi (Добранiчiвка – 182 екз., Межирiч – 184 екз.) та скребачки (Добранiчiвка – 160 екз., Межирiч – 133 екз.), що виготовленi переважно на кiнцях пластин, половина яких має обламанi основи. У групi рiзцiв також переважають бiчнi у Добранiчiвцi (93 екз.) та бiчнi i серединнi (82 та 36 екз. відповідно) у Межирiчах. В обох поселеннях знайдено пластинки з притупленим краєм (Добранiчiвка – 49 екз., Межирiч – 50 екз.) та вiстря (Добранiчiвка – 33 екз., Межирiч – 22 екз.).

П’ятий-третiй культурнi шари Володимирiвського поселення мають також аналогiї у нижньому шарi Гiнцiв (зокрема, нуклеуси, скребачки, рiзцi). У нижньому шарi Гiнцiв у групi рiзцiв переважають також бiчнi.

Серед нуклеусiв у 2-ому i 1-ому шарах Володимирiвки переважають одно- та двоплощиннi призматичнi та конiчнi. Розмiри нуклеусiв у 2-ому шарi 4.2 – 5.3см, у 1-ому – 1.5 – 5 см. Виробiв з вторинною обробкою у 2-ому шарi знайдено 14 екз. (3.94 % вiд загальної кiлькостi знахiдок), а у 1-ому – 27 екз. (4.41 % вiдповiдно). Серед виробiв з вторинною обробкою у другому шарi рiзцi та скребачки становлять практично однакову кiлькiсть, а у першому – скребачки переважають над рiзцями. Рiзцi та скребачки виготовленi переважно на пластинах та вiдщепах. У групi рiзцiв бiчнi вже не домiнують, а пропорцiйно спiввiдносяться з iншими типами. Крiм того, у 2-ому шарi знайдена 1 пластина з ретушшю, а у 1-ому – 9 пластинок з притупленим краєм та 2 пластини з ретушшю. Аналогiї 2 i 1 шари знаходять у верхньому шарi Гiнцiв (зокрема, скребачки, пластинки з притупленим краєм).

Пластинки 5 – 1 шарiв Володимирiвського поселення в бiльшостi своїй не перевищують 4 см. Те ж саме простежується на Добранiчiвському, Межирiчському та Гiнцiвському поселеннях.

Що стосується аналогiй 3 – 1-го шарiв Володимирiвки та Кайстрової Балки 4, на якi вказує В.Н.Станко, то дiйсно мiж ними є деякi спiльнi риси. Це, зокрема, наявнiсть в Кайстровій Балцi 4 бiчних, подвiйних, кутових та серединних рiзцiв, скребачок на вкорочених пластинах. Але в Кайстровiй Балцi 4 С.В.Смирновим вiдмiчена значна серiя скобелів [Смирнов С.В., 1973, с. 91-99]. Крiм того, у Кайстровiй Балцi 4 вiдсутнi подвiйнi скребачки, якi наявнi у 3-ому шарi Володимирiвки. У 3 та 1-ому шарах присутнi вiстря типу мiкрограветт, тодi як в Кайстровiй Балцi 4 представлене одне граветтоїдне вiстря. У технiцi розколювання присутнi значнi вiдмiнностi. У Кайстровiй Балцi 4 вiдсутнi двоплощиннi нуклеуси, якi добре присутнi у третьому – першому шарах Володимирiвки. Крiм того, у Володимирiвцi вiдсутнi нуклеуси пiрамiдальних форм, якi наявнi у Кайстровiй Балцi 4. Все це не дозволяє вважати 3-1 шари Володимирiвки i Кайстрову Балку 4 пам’ятками однiєї культури. Але можна вважати, що вони належать до одного шляху розвитку. Саме це стало об’єктивною основою для В.Н.Станко говорити про певнi культурнi подiбностi мiж цими пам’ятками.

Таким чином, Володимирiвське пiзньопалеолiтичне поселення, знаходячись на пограниччi двох господарсько-культурних зон розвитку пiзнього палеолiту – європейської прильодовикової (пiвнiчної) та пiвденної (степової) за матерiальною культурою та характером господарства входить до пiвнiчної зони [Гладких М.И., 1991, с. 46]. Загалом, на нашу думку, Володимирiвка бiльш тяжiє до пам’яток Лiсостепового Приднiпров’я нiж до пам’яток анетiвської культури.

Суперечливу позицiю стосовно видiлення анетiвської пiзньопалеолiтичної культури займає Г.В.Григор’єва. Так, у спiвавторствi з В.Н.Станко вона пiдтримує iснування у Степовому Побужжi цiєї культури, але в своїх статтях [Григорьева Г.В., 1992] дослiдниця обережно ставиться щодо цього питання. I.В.Сапожнiков та Г.В.Сапожнiкова [Сапожникова Г.В., 1986 : Сапожников И.В., Сапожникова Г.В., 1992], навпаки, вважають цi пам’ятки самостiйними типами. При всiй розбiжностi думок щодо правомiрностi видiлення анетiвської пiзньопалеолiтичної культури, слiд вiдмiтити, що цi пам’ятки вiдносяться до орiньякоїдного шляху розвитку. Для цих пам’яток, починаючи вiд ранньої пори пiзнього палеолiту (Анетiвка 13) i до фiнальної – (Серединний Горб) характерним є наявнiсть рiзноманiтних типiв високих скребачок, а з середньої пори (Сагайдак 1) набувають поширення вiстря сагайдаксько-муралiвського типу. Генезис Сагайдака 1 (В.Н.Станко, С.П.Смольянінова) та Муралiвки (М.Д.Праслов, М.Д.Гвоздовер) пов’язується з Гурою Пулавською, що у Польщi, остання, у свою чергу, за В.Хмелевським, пов’язується з центрально- та захiдноєвропейськими орiньякськими пам’ятками.

Нечисельнi орiньякоїднi елементи, якi наявнi на Володимирiвському поселеннi (нуклеуси-скребачки – 2екз. у 4-ому шарi та багатофасетовi рiзцi у 4-ому шарi – 7 екз., 11 екз. у 3-ому) не знаходять аналогiй серед пам’яток Степового Побужжя. Це наводить на думку про пошук iнших аналогiй. На Днiпровському Надпорiжжi є двошарова стоянка Ворона 3, що вiдноситься до iншого варiанту орiньяка, нiж пам’ятки Побужжя i характеризується наявнiстю нуклеусiв – скребачок та багатофасетових рiзцiв. Орiньякоїднi елементи Володимирiвки знаходять аналогiї у верхньому шарi Ворони 3. Цей факт, можливо, свiдчить про мiжобщиннi контакти. На думку Д.Ю.Нужного [Нужний Д.Ю., 1993, с. 208], виходячи з аналiзу стратиграфiчного положення вiдкладень верхнього шару Ворони 3, вони вiдбулись як мiнiмум пiсля 18 тис. рокiв.

У Середньому Поднiпров’ї видiлено межирiчську пiзньопалеолiтичну культуру (поселення Межирiч, Добранiчiвка, Гiнцi, Кирилiвське поселення та Фастiвська стоянка) [Гладких М. И., 1973; 1977; 1991]. До пам’яток цієї культури I.Г.Шовкопляс [Шовкопляс И.Г., 1992] вiдносить нещодавно вiдкриту Семенiвську пiзньопалеолiтичну стоянку на Київщинi. Припускаючи тривале функцiонування пам’яток типу Межирiчей та Добранiчiвки, слiд вiдмiтити, що цi поселення повиннi були мати мисливськi угiддя. Свiдченням короткочасових поселень межирiчської культури, можливо, є серiя Володимирiвських стiйбищ пiзньопалеолiтичних мисливцiв на пiвнiчного оленя та iнших травоїдних, якi розташовувались у зручному мiсцi i функцiонували у найбiльш сприятливий перiод полювання, тобто пiд час їхнiх сезонних мiграцiй, якi проходили весною та осiнню [Зализняк Л.Л., 1989, с. 102, 113, 121]. Характер кремневого iнвентарю (зокрема нуклеуси, рiзцi, скребачки, скобелi, комбiнованi знаряддя, пластини ретушованi, пластинки з притупленим краєм, вiстря) дозволяє вiднести 5-1 культурнi шари Володимирiвки до межирiчської археологiчної культури, де 2 i 1 шари за часом можливо спiвставити з верхнiм шаром Гiнцiв.

З вище викладеного можна поставити питання про вiднесення Володимирiвського пiзньопалеолiтичного поселення до середньоднiпровської етнокультурної областi розвитку пiзньопалеолiтичної культури.

Література

Аникович М.В. Ранняя пора верхнего палеолита Восточной Европы : Автореф. дис…. д-ра ист. наук. – Спб, 1991. – 40 с.

Аникович М.В. Южная и Юго-Западная историко-культурные области Восточной Европы в позднем палеолите // КСИА АН СССР. – 1992. – Вып. 206. – с. 34 – 42.

Борзияк И.А. Поздний палеолит Днестровско-Карпатского региона (опыт систематизации) // Первобытные древности Молдавии. – Кишинев : Штиинца, 1983. – с. 33 – 64.

Борисковский П.И. Палеолит Украины // МИА. – 1953. – N 40. – 464 с.

Борисковский П.И. Проблема развития позднепалеолитической култьтуры степной области // Докл. на VII Междунар. конф. антропол. и этнограф. наук. – М. : Наука, 1964. – 10 с.

Гладких М.И. Каменный инвентарь Добраничевской стоянки // АИУ 1967 г. – К. : Наук. думка, 1968. – Вып.II. – с. 83 – 89.

Гладких М.И. Некоторые итоги исследования позднепалеолитического местонахождения Антоновки III // Материалы по четвертичному периоду Украины. – К. : Наук. думка, 1969. – с. 252 – 268.

Гладких М.I. Крем’яний iнвентар пiзньопалеолiтичного поселення Межирiч // Археологiя. – 1971. – N 3. – с. 58 – 63.

Гладких М.I. Крем’яний iнвентар Добранiчiвської стоянки // Археологiчнi дослiдження на Українi в 1969 р. – К. : Наук. думка, 1972. – Вип. IV. – с. 20 – 23.

Гладких М.И. Поздний палеолит Лесостепного Приднепровья : Автореф. дис…. канд. ист. наук. – Л., 1973. – 22 с.

Гладких М.И. Некоторые критерии определения культурной принадлежности позднепалеолитических памятников // Проблемы палеолита Восточной и Центральной Европы. – Л. : Наука, 1977. – с. 137 – 143.

Гладких М.И. К вопросу о разграничении хозяйственно-культурных типов и историко – этнографических общностей позднего палеолита // Палеоэкология древнего человека. – М. : Наука, 1977. – с. 112 – 117.

Гладких М.И. Историческая интерпретация позднего палеолита (По материалам территории Украины) : Автореф. дис…. д-ра ист. наук. – Л., 1991. – 48 с.

Григорьев Г.П. Верхний палеолит // Каменный век на территории СССР / МИА. – 1970. – № 166. – с. 43 – 63.

Григорьева Г.В. Позднепалеолитические памятники Северо-Западного Причерноморья и Северного Приазовья : Автореф. дис…. канд. ист. наук. – Л., 1968. – 17 с.

Григорьева Г.В. О периодизации позднего палеолита Юго-Запада СССР // КСИА АН СССР. – 1992. – Вып. 206. – с. 58 – 64.

Григорьева Г.В. Культурные процессы в позднем палеолите Северо-Западного Причерноморья // Северо-Западное Причерноморье : Ритмы культурогенеза. Тезисы докладов семинара, Одесса, 18 – 19 мая 1992 года. – Одесса, 1992. – с. 9 – 12.

Ефименко П.П. Первобытное общество : Очерки по истории палеоитического времени. – К. : Изд-во АН УССР, 1953. – 663 с.

Зализняк Л.Л. Охотники на северного оленя Украинского Полесья эпохи финального палеолита. – К. : Наук. думка, 1989. – 176 с.

Корниец Н.Л., Гладких М.И., Величко А.А. и др. Межирич // Археология и палеогеография позднего палеолита Русской равнины. – М. : Наука, 1981. – с. 106 – 119.

Кротова А.А. Культурно-хронологическое членение позднепалеолитических памятников Юго-Востока Украины // Памятники каменного века Левобережной Украины. – К. : Наук. думка, 1986. – с. 6 – 73.

Кротова О.О. Виробництво та суспiльнi вiдносини населення Пiвнiчного Причорномор’я в добу пiзнього палеолiту // Археологiя. – 1994. – № 1. – с. 19 – 32.

Нужний Д.Ю. Пiзньопалеолiтична стацiя Ворона-3 на Днiпрових порогах та її мiсце серед орiньякських пам’яток Схiдної Європи // Археологический альманах. – 1994. – № 3. – Донецк. – с. 204 – 216.

Рогачев А.Н., Аникович М.В. Поздний палеолит Русской равнины и Крыма // Палеолит СССР. – М. : Наука, 1984. – с. 161 – 271.

Сапожников И.В. Поздний палеолит степей Нижнего Приднестровья : Автореф. дис…. канд. ист. наук. – Л., 1987. – 16 с.

Сапожников И.В. Хозяйственная специфика степной историко- культурной области // КСИА АН СССР. – 1992. – Вып. 206. с. 43 – 48.

Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Археологические культуры позднепалеолитической степной историко-культурной области // Северо-Западное Причерноморье : Ритмы культурогенеза. Тезисы докладов семинара, Одесса, 18 – 19 мая 1992 года. – Одесса, 1992. – с. 12-15.

Сапожникова Г.В. Взаимоотношение культур и хозяйственных комплексов финального палеолита и мезолита Южного Побужья : Автореф. дис…. канд. ист. наук. – Л., 1986. – 16 с.

Смирнов С.В. Палеолiт Днiпровського Надпорiжжя. – К. : Наук. думка, 1973. – 172 с.

Смольянинова С.П. Палеолит и мезолит Степного Побужья. – К. : Наук. думка, 1990. – 108 с.

Станко В.Н. Мезолит Северо-Западного Причерноморья : Автореф. дис…. канд. ист. наук. – К., 1967. – 28 с.

Станко В.Н. Некоторые итоги изучения палеолита и мезолита степей Северо-Западного Причерноморья // 150 лет Одесскому археологическому музею. Тез. докл. юбилейной конф. – К. : Наук. думка, 1975. – с. 7 – 10.

Станко В.Н. Поздний палеолит и сложение мезолита в степях Северного Причерноморья // Северо-Западное Причерноморье в эпоху первобытнообщинного строя. – К. : Наук. думка, 1980. – с. 5 – 21.

Станко В.Н. Мирное. Проблема мезолита степей Северного Причерноморья. – К. : Наук. думка, 1982. – 175 с.

Станко В.Н., Григорьева Г.В., Швайко Т.Н. Позднепалеолитическое поселение Анетовка II. – К. : Наук. думка, 1989. – 140 с.

Телегин Д.Я. К вопросу о различиях типологии позднепалеолитических индустрий Среднего Поднепровья и Южного Буга // Каменный век : памятники, методика, проблемы. – К. : Наук. думка, 1989. – с. 93 – 101.

Формозов А.А. Проблемы этнокультурной истории каменного века на территории Европейской части СССР. – М. : Наука, 1977. – 142 с.

Черниш О.П. Володимирiвська пiзньопалеолiтична стоянка.-К. : Вид-во АН УРСР, 1953.-75 с.

Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка. – К. : Наук. думка, 1965. – 326 с.

Шовкопляс И.Г. Добраничевская позднепалеолитическая стоянка на Киевщине (некоторые итоги исследования) // МИА. – 1972. – N 185. – Т.7. – с. 177 – 189.

Шовкопляс И.Г. Добраничевская позднепалеолитическая стоянка на Украине : исследование, экспонирование // КСИА АН СССР, – 1992. – Вып. 206. – с. 85 – 90.

Gladkih M. I., Kornietz N. L., Soffer O. Mammoth-Bone Dwellings on the Russian Plain // Scientific American. – November. – 1984 . – Vol. 251, No.5. – р. 164 – 175.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1997 р., вип. 1, с. 87 – 98.