Давньоруське житло з Великої Снітинки-4
І.А.Готун
Багатошарове поселення (епохи бронзи, раннього залізного віку, давньоруського та пізньосередньовічного часу) у центрі с. Велика Снітинка Фастівського р-ну Київської обл. відкрите у 1983 р. [Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., 1985-1986/134, Ч.1, С.31, Ч.2, табл. ХL], обстежувалось також в 1985, 1986, 1994 рр. Щоразу, у зсувах та обвалах правого берега безіменного струмка в районі ставка Гайдайка (Снітка – Унава – Ірпінь) фіксувались залишки заглиблених котлованів споруд, іноді (1986 р.) зі згорілими дерев’яними конструкціями, потужний культурний шар.
У 1992 р. на пам’ятці проведено рятівні роботи [Готун І.А., 1992/3, с. 172 – 180, 462 – 485, 507, 536, 537, 540, 547, 548, 551], що дозволили вивчити залишки житлової будівлі 2 пол. 11 – 12 ст. з цікавими конструктивними особливостями [Готун І.А., Петраускас А.В., 1993, с. 51-52; Готун І.А., Петраускас А.В., 1994, с. 19-20].
У 1996 р., дещо північніше, попереднього зафіксовано залишки ще одного давньоруського житла, також частково зруйнованого внаслідок зсувів обриву.
Профіль об’єкту (будівля № 2) добре читався в світлому материковому суглинку завдяки більш темному забарвленню; заглиблена частка була перекрита досить потужним культурним шаром давньоруського часу. В південній частині зафіксовано залишки теплотехнічної споруди (пічина, прошарки попелу, сажі, деревного вугілля). На вказаному місці було розбито розкоп, зорієнтований уздовж краю обриву і проведено вивчення тієї частини будівлі, якій безпосередньо загрожувало знищення (материковий шар під західною частиною котловану обвалився, утворюючи своєрідний підбій).
У вивченій частині заглибленого житла XII ст. (ширина 3.45 – 3.8 м на рівні долівки, 3.8 – 4 м на рівні материка, глибина понад 2 м від рівня сучасної поверхні) вдалось простежити ряд цікавих конструктивних деталей. В їх числі – наявність слідів від стовпів в середині котловану, уздовж північної стінки, піджильні ями на дні. Привертає увагу невелика яма в долівці на схід від печі. Верхня частина її заповнення – великі шматки пічини. Варто відзначити, що заповнена печиною яма зафіксована і на попередньому житлі з цієї пам’ятки. Висловлювалась думка, що подібне явище (а воно відзначене і на інших давньоруських пам’ятках Середнього Подніпров’я) відображає, з врахуванням етнографічних аналогій, трансформацію язичницького культу вогню, домашнього вогнища, а саме такий його прояв, як перенесення землі з-під печі чи частини останньої при переїзді із старої хати до нової [Козюба В.К., 1996, с. 57 – 59].
Піч дослідженого житла дійшла до нас в частково зруйнованому вигляді. Її затильна частина постраждала внаслідок обвалу, склепіння эбереглосья на висоту 60 – 75 см. Глинобитна, складена на долівці її північна частина перекрила стратиграфічно ранішу яму. Товщина стінок в нижній частині становила в середньому 20 см, дещо зменшуючиеь до челюстей, у верхній частині – 8 – 12 см. І внутрішня, і зовнішня поверхі – зі слідами підмазування, ретельного загладжування. Ширина челюстей, спрямованих на схід, становила 50 см, зовнішня ширина всієї споруди – 1 – 1.12 м. вздовж довгої осі об’єкт зберігся на 75 см. Черінь, що повторював внутрішні обриси печі, мав 4 шари і лежав на підсипці із глини, яка вміщувала численні уламки горщиків ХІІ ст., окремі фрагменти посуду знайдено і між шарами черіню. Виходячи зі збереженої частини, він був овальним і досягав ширини 65 – 72 см. Поверхня всіх шарів, за винятком зовнішнього, доброї збереженості сліди попелу на деяких із них вказують на обпалювання після нанесення (або експлуатації), інші споруджувались одночасно. Товщина кожного шару – 3 – 4 см, загальна товщина черіню та глиняної підсипки під ним досягала 20 – 32 см, збільшуючись в північній частині, де, ймовірно, дало просадку після ущільнення заповнення перекритої піччю ями. В нижній частині стін об’єкту на висоту до 20 см та на кілька сантиметров в глибину долівки читаються згорілі кулачки каркасу діаметром 3 – 6 см, що служив основою для шарів глини. Зафіксовано їх по 6 з кожного боку; такі ж, скоріш за все, були і в тильній стінці, що не дійшла до нашого часу. Долівка споруди перед челюстями печі обпалена і на кілька сантиметрів нижча, ніж в інших місцях будівлі (ймовірніше всього – в результаті вигрібання жару з палені), перекрита 1 – 2-сантиметровим шаром попелу та дрібних вугликів.
На південь від заглибленої частини житла знаходиться обпалений майданчик та яма, що виходить за межі розкопу; в її заповненні також зафіксовані великі шматки пічини. Даних про наявність і характер конструктивного зв’язку цих об’єктів із котлованом будівлі № 2 ще недостатньо.
3 шару котловану об’єкту, заповнення ям, походили численна уламки керамічного посуду давньоруського часу, фрагменти візантійських амфор, кістки тварин, керамічні та металургійні шлаки, цілі та фрагментовані шиферні пряслиця, уламки жорен, бруски для загострення ножів, ніж, ключ, інші залізні вироби, половина орнаментованого кістяного руків’я з двох пластин, скріплених кістяною прокладкою та заклепкою з кольорового металу тощо.
Частина вивченої будівлі, на жаль, знищена під дією природних чинників, частина досліджена в результаті проведених рятівних розкопок, ще частині, небезпека эагрожуватиме при подальших зсувах. Залишились невивченими східний сектор заповнення, прилеглий культурний шар, об’єкти на південь від котловану, можливі конструктивні деталі (стовпові ями навколо споруди тощо) за межами заглибленої частини. Поряд фіксуються частково зруйновані інші давньоруські об’єкти. Проте відпрацьований в минулому механізм організації охоронних досліджень зараз практично не діє. Цікава сторінка вітчизняної історії, частка національної культурної спадщини під загрозою. Але питання, що протиставити цій загрозі, поки що лишається відкритим.
Література
Готун І.А. Охоронні дослідження на багатошаровому поселенні В.Снітинка-4 у Київській обл. // Моця О.П., Коваленко В.П., Готун І.А. та ін. Звіт про роботи Поліського загону Дніпровської давньоруської експедиції в 1992 р. – НА ІА НАНУ. – № 1992/3. – Розділ III.
Готун І.А., Петраускас А.В. Рятувальні роботи на багатошаровому поселенні В.Снітинка-4 // АДУ 1992 р. – К., 1993. – С. 51 – 52, 156.
Готун І.А., Петраускас А.В. Житло та виробничий комплекс з давньоруських поселень на Фастівщині // Фастівський державний краєзнавчий музей. Бюлетень № 2. – Фастів, 1994. – С. 19-21.
Козюба В.К. Про язичницькі пережитки в побуті давнього населения України (за матеріалами давньоруського житла середнього Подніпров’я) // Матеріали 4-ї міжнародної археологічної конференції студентів і молодих вчених. – К., 1996. – С. 57 – 59.
Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г. Отчет об археологических разведках и раскопках в бассейнах рек Стугны и Красной в 1985 – 1986 гг. – НА ІА НАНУ. – № 1985-1986/134. – Ч. 1. – С. 31; Ч. 2. – Табл. ХL.
Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1997 р., вип. 1, с. 85 – 86.