Тваринний світ

Жарких М.І.

Чотири рази повертається Броневський до опису тваринного світу.

Лось – типово лісовий звір, але влітку може заходити далеко в степи [59]. Дикі коні (степові тарпани) водилися у Причорномор’ї до недавнього часу. Кабан – житель лісів та плавнів. Цих звірів Броневський справді міг бачити у степах. З оленів мова може йти лише про благородного оленя, це звір переважно лісовий. Ведмеді – лісові звірі, тому не дивно, що Броневський згадує їх у Кримських горах.

Серна – гірська коза; згадка про неї на Кінбурнській косі – непорозуміння (можливо, пов’язане з перекладом). З диких кіз найближче до Північного Причорномор’я прилягає ареал безоарового козла, але це – гірська південна тварина, якої в Криму ніколи не бачили. Ці вказівки Броневського треба визнати за помилкові. Однорогі барани походять, як я гадаю, з оповідання про якусь калічену тварину, яка звичним для Броневського методом генералізації перетворюється на окремий вид.

В першому розділі описано шлях лісостепом від Брацлава до Саврані і далі степом – до Очакова. Думаю, що опис фауни тут є збірним. Описаний у п’ятому розділі істм (Кінбурнська коса) є дуже своєрідним природним регіоном, умови якого істотно змінилися до нашого часу. Два описи фауни Кримських гір загалом узгоджуються між собою.

Оскільки тваринний світ, особливо великі ссавці, змінюється відносно швидко (переважно під впливом людини), то свідченння Броневського є важливими для розуміння стану природи в 16 ст.

Примітки

59. Дані про біологію звірів узяті з книги «Жизнь животных» (М.: Просвещение, 1971 г., т. 6).