Відомості про автора

Жарких М.І.

Відомості про автора найбільш повно і точно подає Казимир Ходиницький у статті в "Польському біографічному словнику"; вони стисло повторені в енциклопедії старопольського письменства [1]. Оскільки ці дані є маловідомими в Україні, я коротко зреферую їх, додавши деякі власні міркування.

Малюнок 1. Генеалогія Броневських гербу Тарнава

Нас цікавлять Броневські гербу Тарнава, які виводять свій рід з села Бездзедза (Biezdziedza) у Ясельському повіті.

Мартин 1 – краківський бурграбій, рицар панського гробу в Єрусалимі. Від короля Яна-Ольбрахта отримав ряд маєтностей, в тому числі любачівське староство і війтівство у Потеличі [2]. На ці маєтності він здобув підтвердження від короля Сигізмунда 1. З цього я виводжу, що він діяв у кінці 15 – 1 половині 16 ст.

Станіслав – син Мартина 1, перемиський хорунжий. Ще в дитинстві отримав надання у Потеличі, служив при дворі короля Сигізмунда 1. В 1546 р. був відправлений послом до Туреччини. В 1572 і 1578 роках виступав як посол на сеймику в Судовій Вишні.

Мартин 2 – син Мартина 1, львівьский генеральний писар. В 1553 р. був писарем замку в Барі. До цього я можу додати, що 26.10.1553 р. король Сигізмунд-Август надав Мартину Броневському право завідувати доходами Барського староства; до 1552 р. і після 1556 р. цими доходами завідував Станіслав Броневський [3]. З того, що спочатку ця посада була надана Станіславу, я виводжу, що він був старшим братом Мартина 2; друге покоління Броневських діє в середині – 3 чверті 16 ст.

Третє покоління Броневських представлене братами Мартином 3, Єжи, Миколаєм та Криштофом. Вони діяли в останній третині 16 ст. Хто був їх батько – достеменно невідомо. Енциклопедія старопольського письменства припускає, що ним був Станіслав, але Ходиницький застерігав, що таке припущення не випливає безпосередньо із джерел.

Нас цікавить власне Мартин 3 – автор "Опису Татарії". Дата і місце його народження не з’ясовані. Із змісту і стилю "Опису" видно, що він здобув добру освіту, але де і коли це було – також невідомо. "Опис" має присвяту королю С.Баторію, в якій Броневський подає деякі факти своєї біографії. Зокрема, він вказує, що почав службу з молодих років при дворі Сигізмунда-Августа, і що батько його рано помер [4]. Якщо я правильно все розумію, смерть його батька сталась задовго до цього часу (присвята має дату: 1 січня 1579 р.). Тоді його батьком не міг бути Станіслав, який ще в 1578 р. сеймикував у Судовій Вишні. Тому це є вказівкою на Мартина 2 як на батька Мартина 3 і його братів.

Перший точно датований факт біографії Мартина 3 датований 1577 роком, коли він здобув титул секретаря короля Стефана Баторія. В цьому йому допомогли канцлер Ян Замойський, краківський єпископ Петро Мишковський та подільський воєвода Миколай Мелецький. Це сталось під час сейму у Варшаві.

В 1578 і 1579 рр. Мартин Броневський був польським послом у Криму. Відома інструкція короля С.Баторія для посольства від 4.04.1578 р. [5] В Криму Броневський мав діяти спільно з Андрієм Тарановським, який був висланий раніше. Метою посольства було стримати Кримське ханство від нападів на землі Корони і залучити його до спільної з Річчю Посполитої війни проти Росії. Але я мушу сказати, що в цій справі С.Баторію не пощастило [6].

Отже, у квітні 1578 р. Броневський вирушив до Криму. Подальша хронологія його посольської діяльності точно не з’ясована. Слід припустити, що він повернувся до короля і знову виїхав до Криму у тому ж 1578 р., оскільки присвята "Опису", написана у татарському селі Тассарлаган і датована 1.01.1579 р., згадує про дворазове призначення Броневського послом до Криму.

До цієї хронології я можу додати ще одне спостереження: в 22 розділі "Опису" Броневський пише:

"В кінці грудня, в самому початку зими, і в середині лютого, коли зима звичайно найбільш сильна і сніжна, там [у Криму] постійний холод продовжується не довше 3 днів […] і ніколи зима не продовжується далі, ніж до початку березня" [7].

Попри звичайну для Броневського генералізацію одиничного спостереження (про яку ми ще будемо говорити), тут є певна хронологічна інформація. Щодо грудня, то нема сумніву, що йдеться про грудень 1578 року. А щодо лютого і березня ? Це не міг бути 1578 рік, оскільки Броневський отримав призначення послом тільки у квітні; не міг бути і 1580 чи пізніші роки, бо про такі посольства нічого не відомо. Отже, йдеться про лютий і березень 1579 року; принаймні на початку березня 1579 року Броневський все ще перебував у Криму і спостерігав кінець зими. Тому повернення його з другого посольства треба класти не раніше ніж на кінець березня 1579 р. Таким чином, можна говорити, що його посольська місія тривала цілий рік (квітень 1578 – березень 1579 рр.), з якого він більше 9 місяців провів у Криму (як він сам пише в розділі 35).

В 1580 р. Броневський перебував у Польщі, виконував доручення короля на сеймику в Холмі. Після смерті короля С.Баторія (1586 р.) він у 1587 році у Колошварі видав лист придворного лікаря М.Буцеллі під назвою "Epistola… Georgii Chiacor… de morbo et obitu… Stephani regis", додавши до нього передмову.

7 січня 1587 р. Єжи, Миколай і Криштоф Броневські скаржилися перед львівським з’їздом шляхти від імені свого та свого брата Мартина на любачівського старосту Яна Плазу, який забрав війтівство в Потеличі, надане їхньому предкові Яном-Ольбрахтом. Цю скаргу підтримали канцлер Ян Замойський, львівський католицький архієпископ Дмитро Соліковський, руський воєвода Станіслав Жолкевський, Костянтин Острозький та інші.

На конвокаційному сеймі 1587 р. цю справу підняв уже особисто Мартин Броневський; також він наполягав, щоб його було нагороджено за посольство до татар. Виступав він також на елекційному сеймі – уже в громадських справах, підтримуючи певних кандидатів.

8 лютого 1590 р. сеймик у Судовій Вишні наказав своїм послам клопотатись, щоб Мартин Броневський за свої заслуги для Речі Посполитої отримав належну винагороду.

4 жовтня 1590 р. луцький єпископ Кирил Терлецький з крилошанами подав скаргу на королівського секретаря Мартина Броневського, що цей останній зі своїми слугами та іншими озброєними людьми зробив наїзд на маєток луцької катедри Фалимичі, пограбував його, вигнав звідти урядників владики і почав володіти Фалимичами як своєю власністю [8].

31 березня 1593 р. сеймик Руського воєводства клопотався, щоб були вчасно сплачені борги Мартина Броневського, які він поробив на потребу Речі Посполитої, коли їздив послом до татар [9]. Отже, на цей час Броневський вже помер. В 1595 році Криштоф Броневський згадував на сеймі про свого померлого брата.

Переглянувши цю біограму, я роблю припущення, що послом до Криму не могли призначити людину аж надто молоду (пригадуєте, як гірко образився Павло Тетеря, коли послом до нього король прислав 24-річного Івана Мазепу ? Тетеря вважав це непрямим виявом неповаги до себе). Припустивши, що поважний вік для посла – це 30 років, рік народження вийшов би 1548-й. Тому більш обережно і більш упевнено можна припускати, що він народився в 1545..1550 рр., що не суперечить хронології життя його батька.

Найвизначнішим періодом життя М.Броневського був час Стефана Баторія, прихильником котрого Броневський лишився і після смерті короля. Бачимо, що Броневський тішився постійною підтримкою такої впливової особи, як Ян Замойський, але навіть це не допомогло йому добитись відшкодування з державного скарбу боргів за кримські посольства.

В релігійному питанні Мартин Броневський виявив себе щирим католиком, підписавши протестацію проти варшавської конфедерації [10].

Розглядаючи біографію автора, слід уникати плутанини між "нашим" Мартином Броневським гербу Тарнава та Мартином Прокоповичем Броневським гербу Леліва з Бронєва (Каліське воєводство) – автор полемічного трактату "Апокрисис", учасник рокошу Жебжидовського. Цьому останньому Броневському присвячена нова монографія [11], в якій проведено докладне відмежування цієї особи від автора опису Татарії.

Примітки

1. Broniewski Marcin. – Polski słownik biograficzny, 1936, t. 2, s. 461 – 462; Piśmiennictwo staropolskie. – Warszawa, 1964, s. 46 – 47. За надіслання ксерокопій цих цінних статей я щиро вдячний пану Янушу Куртиці. Маю застерегти, що проти цих даних відомості інших енциклопедій втрачають значення (Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. – Warszawa, 1893, t. 9, s. 499; Радянська енциклопедія історії України. – К.: 1969 р., т. 1, с. 201; Українська літературна енциклопедія. – К.: 1988 р., т. 1, с. 236)

2. Йдеться про село Потелич Жовківського району Львівської обл.

3. Грушевський М.С. Барське староство. – Льв.: 1996 р., с. 105, 292, 305 – 306.

4. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 367.

5. Цей документ видано в складі збірки «Sprawy wojenne króla Stefana Batorego: dyjaryjusze, relacyje, listy i akta z lat 1576 – 1586», яка видана в серії Acta historica res gestas Poloniae illustranta. – Kraków: 1887, t. 11, s. 35. Звістки про козаків з цієї інструкції використано: Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: 1995 р., т. 7, с. 150; Яворницкий Д.И. История запорожских казаков. – К.: 1990 г., т. 2, с. 39 – 40; Щербак В.О. Українське козацтво. – К.: 2000 р., с. 68. Я, на жаль, не зміг скористатись цим документом.

6. Ретельно складений каталог нападів татар на Росію фіксує для 1578 року лише один напад ногайців (не кримців); а в 1579 р. – аж дивно – нападів взагалі не було (Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами в 1 половине 17 в. – М.: 1948 г., с. 432). Натомість і в 1577, і в 1578 роках кримці зробили сильні напади на Україну (Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: 1995 р., т. 7, с. 151).

7. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 351.

8. Макарий История русской церкви, том 8, глава 4 (я користувався веб-копією: ); нині – Фалемичі Володимир-Волинського району Волинської обл.

9. Знаючи умови посольств до Кримського ханства, неважко здогадатись, що Броневський наробив боргів, щоб роздавати подарунки кримським вельможам.

10. Тобто ухвали конвокаційного сейму 28.01.1573 р., якою забезпечувались рівні права католиків та визнавців інших сповідань.

11. Byliński J. Marcin Broniewski — trybun szlachty wielkopolskiej w czasach Zygmunta III. – Wrocław: 1994.