Особисті спостереження автора
Жарких М.І.
Особисті спостереження автора становлять дуже значну і найцікавішу частину твору. Цим твір Броневського докорінно відрізняється від дещо ранішого твору Михалона Литвина, який теж був у Криму, але практично не лишив особистих спостережень [45].
Текст Броневського рясніє вказівками на особисту присутність автора та на його інформаторів з числа місцевих жителів.
| Розділ | Тема | Вказівка на присутність |
| 3 | "Острів Левка" [насправді – Березань] | "Мандрівники можуть дуже зручно його бачити" |
| 9 | Видобуток каменю в Інкермані для будівництва Херсонеса | "Християни-греки і тепер про це оповідають" |
| 10 | Похід кн.Володимира на Херсонес та одруження кн.Володимира | "І тепер ще розповідають про це в тих місцях християни-греки" |
| 12 | Мангуп знищений пожежею | "По сказанню християн-греків" |
| Про мангупських князів | "Я дізнався від одного священика-грека" | |
| 13 | Гора з озером на вершині | "Я сам не піднімався на вершину гори" |
| Католицька церква в селі Сортас | "В яку я часто ходив" | |
| 14 | Відомості з історії м.Старий Крим | "Багато турків і татар, які там [у Старому Криму] живуть, а також деякі греки говорять" |
| 15 | Відомості з історії м.Судак | "Про це говорять самі греки, яких там [у Судаку] лишилось небагато" |
| Як турки здобули Судак | "Від митрополита грецького я дізнався" | |
| 27 | Генуезько-татарські монети | "Які й я бачив" |
| 35 | Добрі звичаї татар | "Я жив там понад 9 місяців, але не чув про жодний кримінальний злочин" |
| 39 | Карбування монет | "Під час мого перебування в [Старому] Криму карбували…" |
| 47 | Оцінка числа татарських військ у 120..130 тис. [дуже перебільшена] | "Я запозичив ці відомості від багатьох достойних довір’я християн, які часто слідували за ханом у його походах, а також від полонених і наших шляхтичів, що нерідко бачили його війська" |
Як ми бачимо, у Броневського виробляється навіть певна формула для окреслення власної присутності. Ми бачимо також, що найчастіше Броневський посилається на свідчення місцевих греків (можна припустити, що Броневський міг розмовляти по-грецьки), але мав також розмови з турками і татарами. В присвяті опису Броневський не забув згадати, що "до залишків християн і варварів" він звертався за порадою канцлера (Я.Замойського). Окрім цих явних вказівок, в тексті є немало місць, які вказують на власний досвід мандрівника і посла. Наприклад, пасіка, на якій росли високі дуби (розділ 1); перевірка паспортів у Перекопі (розділ 7); церемоніал прийому посла (розділ 38); поради – як краще викупати полонених (розділ 46) майже безсумнівно можуть бути віднесені до таких місць.
Але використовуючи твір Броневського, слід пам’ятати, що головний метод обробки матеріалу – це нічим не обмежена генералізація одиничних спостережень. Для цього в одиничному спостереженні відкидаються обставини місця й часу і результат подається як загальна закономірність. Особливо яскравий приклад – з розділу 3:
У місцевість Аджиголь "стікається завжди велика кількість козаків, які там гинуть у міжусобних бійках та від частих убивств. Й тому це місце так жахливе для мандрівників, що вони не тільки не можуть безпечно там ночувати, але навіть бояться годувати коней. Бо нерідко трапляється, що там знаходять коли не самих козаків, то дуже часто людські трупи" [46].
Очевидно, що джерелом такого повідомлення було оповідання брацлавця-провідника посольства, яке звучало приблизно так: "Їхав я одного разу через Аджиголь й хотів заночувати, аж гульк – лежить убитий козак. Я злякався й навіть не годувавши коней погнав далі". Але за рахунок виділених в цитаті слів створюється цілком хибне враження, що автор бозна-скільки разів бував на Аджиголі, старанно все порівнював та дійшов висновку, що там трупи трапляються частіше ніж деінде.
Мені здається, що розділи про звичаї війни у татар цілком побудовані шляхом такої генералізації якогось одного походу, можливо, нападу 1578 року на Волинь. Таким же методом написано розділ 31:
"Якщо хан хоче зробити своїм спадкоємцем не брата, а сина свого, як це нерідко трапляється […] тоді захопивши таємно своїх братів солтанів, убиває їх. Багато з них, устигнувши уникнути смерті, прямують до турків […]" [47]
Або пригадаймо цитований на початку статті уривок про погоду в Криму. Там Броневський упевнено пише, що зима ніколи не продовжується далі як до початку березня. Але ж він бачив тільки одну зиму в Криму – 1578/1579 років, то звідки йому знати, коли могла закінчуватись зима в інші роки або скільки днів міг тривати холод ?
Врахування/ігнорування цієї пристрасті до генералізації може мати і певне ширше значення, впливаючи на загальноісторичні висновки. Наприклад, часто цитоване в літературі місце з розділу 37:
"Татари мають свої поля, які обробляють полонені угорці, руські, валахи або молдавани, яких у них [=татар] дуже багато і з якими вони поводяться як із худобою".
Це місце служить для ілюстрації наявності землеробства у Кримському ханстві та як доказ, що самі татари землеробством не займались. Якщо з першою тезою не можна не погодитись (оброблені ниви неодноразово згадуються в описі), то з другою – постає запитання, яким чином на першому місці серед полонених опинились угорці (адже все це діялось до славних походів Газі-Гірея 2 на допомогу туркам до Угорщини під час турецько-австрійської війни 1591 – 1606 рр.). Знаючи методу нашого автора, можна припустити, що він зустрів якогось одного полоненого з Угорщини, а далі шляхом генералізації це перетворюється на загальне правило. Тим в більшу помилку впадають такі автори, які генералізують це твердження Броневського ще більше і пишуть щось на зразок "з Броневського видно, що землю обробляли тільки полонені, а татари її геть не обробляли".
Також слід враховувати, що в тексті трактату наявні суперечності, які ускладнюють користування ним як джерелом. Наприклад, кому належало місто Керч ? В розділі 19 читаємо: "Керч, татарське місто й фортеця, становить володіння ханів…"; а в розділі 22 читаємо: "За винятком Перекопу та Козлова […] всі інші приморські міста й фортеці, описані в своєму місці, підвладні турецькому султану", отже Керч – місто турецьке. Напевно, автор мав незалежні джерела інформації, які говорили різне (чи стосувалися різних часів) [48]. Аналогічно, в розділі 12 вказано, що Мангуп захоплений турками 110 років тому, а в розділі 17 – що турки забрали Кафу "років 100 тому".
Примітки
45. Жарких М. Трактат Михалона Литвина 1615 року як соціальна утопія та історичне джерело. – ЗНТШ, 2000 р., т. 240, с. 7 – 42.
46. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 336; виділення мої – М.Ж.
47. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 354; виділення мої – М.Ж.
48. Питання про статус Керчі не є простим. Є дані як на користь її належності до Кримського ханства, так і на користь належності до Туреччини (Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до н.18 в. – Спб.: 1887 г., с. 334 – 335).