Наші моральні цінності
В житті завжди є місце подвигу. Джерело духовного здоров’я суспільства
У Леоніда Петровича Телятникова закінчувалася відпустка: залишапось відгуляти один день. Вночі задзвонив телефон. Диспетчер схвильовано доповів: «Пожежа на четвертому енергоблоці»… Машина домчала швидко. З цієї хвилини він, начальник воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС, відповідав за все.
У реакторному залі полум’я бушувало на різних поверхах, на даху. Вогонь наближався до сусіднього реактора. Важливо було негайно, чітко і грамотно організувати роботу тих, хто вже вступив у двобій з вогнем. Та у цій ситуації вогонь не найстрашніший ворог. Був інший, невидимий і підступний – радіація!
Ніхто з пожежників не відступив. Всі залишились, як були поставлені, на своїх місцях. І Леонід Телятников, і Володимир Правик, і Віктор Кибенок, і Микола Ващук, і Василь Ігнатенко, і Володимир Тищура, і інші їх товариші, прийнявши на себе перший удар аварії, зробили все, що могли. Виконали свій обов’язок до кінця. В їх самовідданих діях проявились мужність, непереборна сила духу, благородство характеру радянської людини.
Найкращі свої якості виявили в ті тривожні дні сотні, тисячі інших трудівників. Наслідки аварії могли бути більшими, якби не самовідданість і героїзм радянських людей, які іноді, рискуючи власним життям, йшли в небезпечну зону, щоб перемогти ядерного велетня.
Їх не перелічити – працівників міліції, льотчиків, водіїв, медиків, інженерів – тих, хто кинувся ліквідовувати аварію, допомагати потерпілим.
Не хочуть бути в стороні від біди інші люди, що живуть в різних куточках країни. От лист з Костянтинівки Донецької області: «Добрий день! З чого почати, не знаємо. Звертаємось до вас, редакціє, з своєю пропозицією. Якщо треба розмістити якусь сім’ю, дайте нашу адресу. Понаріни». «Хочу взяти безпосередню участь у ліквідації залишків аварії. Моя професія – будівельник». Цей лист прийшов з Тюменської області. Таких листів у редакційній пошті сьогодні чимало. Вони свідчать про душевну щедрість їх авторів, готовність і потребу допомогти, підтримати тих, хто потрапив у біду. Такі люди і становлять наш радянський народ.
Звичайно, ці риси виявляються не тільки в особливих, надзвичайних обставинах, копи все найкраще в людині зливається в героїчному пориванні, а й у повсякденних трудових буднях, в побуті, у стосунках людей. Молоді ентузіасти добровільно, на поклик серця вирушають в райони, де робота і побут пов’язані з труднощами. Передові робітники йдуть на відстаючі ділянки, беруть шефство над новачками, за рахунок особистого часу допомагають їм краще оволодіти спеціальністю, щоб добитися загальних успіхів. Комбайнери під час жнив працюють, незважаючи на втому, не шкодуючи сил, щоб зібрати врожай у строк. Скільки подібних прикладів безкорисливості і вірності патріотичному обов’язку, товариської взаємодопомоги, самовідданої праці можна навести з літопису наших днів!
Нині все повніше розкривається сила нашої моралі – найлюдянішої, найсправедливішої, найблагороднішої, що грунтується на вірності цілям революційної боротьби, ідеалам комунізму. «Наша мораль, – наголошується в програмі КПРС, – увібрала в себе як загальнолюдські моральні цінності, так і норми поведінки людей і відносин між ними, народжені народними масами в багатовіковій боротьбі проти експлуатації, за свободу і соціальну рівність, за щастя і мир».
Принципи і норми комуністичної моралі міцно увійшли в нашу дійсність. Але вони утверджуються не самі по собі, а в постійній боротьбі з тим, що заважає нам жити і трудитися. Партія вважає важливою складовою частиною комуністичного виховання боротьбу з проявами чужої нам ідеології і моралі, з усіма негативними явищами, пов’язаними як з пережитками минулого у свідомості і поведінці людей, так і з недоліками практичної роботи в різних сферах суспільного життя, з запізнюванням у вирішенні назрілих проблем. Найперший обов’язок партійних організацій, кожного комуніста – послідовно і наполегливо викорінювати порушення державної і трудової дисципліни, дармоїдство, пияцтво і хуліганство, підлабузництво і користолюбство, інші антигромадські вчинки.
Як свідчать листи до «Радянської України», у всіх верствах суспільства все гостріше і наполегливіше порушується питання морального порядку і соціальної справедливості. У трудящих викликають обурення порушення моральних норм. Так, працівники Миколаївської міжгосподарської шляхово-будівельноі організації (Львівська область) написали, що начальник М.В.Казарема допускає порушення у доборі та розстановці кадрів. Зокрема, його дружина О.І.Казарема, працюючи в цій же організації інспектором по кадрах, одержувала доплату за виконання обов’язків секретаря-друкарки. Факти при перевірці підтвердились. М.Казаремі оголошено догану.
Зустрічаються ще, на жаль, і факти душевної черствості, зарозумілості, протиставлення особистих інтересів інтересам колективу, бажання більше урвати у суспільства, а дати йому менше. Кожний випадок порушення наших моральних норм повинен викликати широкий громадський осуд.
Комуністи покликані першими виступати проти того, що суперечить моральним нормам соціалістичного суспільства. Партійні організації мають суворо питати з кожного, хто по-примиренському ставиться до рецидивів приватновласницької психології і моралі, до порушень громадського порядку і дисципліни.
Ударна праця трудівників нашої країни, здорова моральна атмосфера, створена партією у всіх сферах громадського життя, сприяють духовному вдосконаленню наших людей. Брати активну участь у виховній роботі партії, бути справжнім бійцем за утвердження високих моральних ідеалів – обов’язок кожного члена Ленінської партії.
Радянська Україна, 1986 р., 23.05, № 117 (19622).