Ласкаво просимо!
Так говорять кияни тим, хто іде на береги Дніпра з добрими намірами і відкритою душею.
Дивлячись на доглянутий, зелений, весь пройнятий сонцем Київ, згадуєш один з перших репортажів з району аварії АЕС. У ньому розповідалось про мужність тих, хто, не вагаючись, вступив у бій, часом смертельний, з грізною силою природи, яка вирвалась з-під контролю. Були там і рядки на адресу деяких безсоромних західних репортерів, які аварію на Чорнобильській АЕС використали як привід для чергового шантажу проти нашої країни, дискредитації політики СРСР. Ефір заповнили твердження про порожній Київ, про «заражену» воду і адресовані туристам рекомендації швидше залишити місто, виключити його з своїх маршрутів. Потрапили на цей гачок і деякі туристи з капіталістичних країн, терміново відкликані з Києва. Пізніше, дізнавшись або пересвідчившись, що столиця України стоїть на тому ж місці, де була закладена більше півтори тисячі років тому, що люди тут спокійно живуть і працюють, вони виявили бажання повернутись на береги Дніпра.
Як вже там зроблять посольства цих країн, покаже час, ми ж пройдемось нарядними парками і магістралями міста, заглянемо в театри і музеї.
Навстіж відкрито масивні ворота Києво-Печерського заповідника. Екскурсанти все прибувають. Чергова біля входу ледве встигає відповідати, що сьогодні каса не працює, а квитки не потрібні: в музеї – день відкритих дверей.
Троє у строкатому натовпі здалися нам іноземцями.
– Здрастуйте! – вітаємо їх.
– Бітте? – перепитує чоловік у світлій спортивній куртці.
– Німецькі туристи?
– Яволь, яволь…
Фрідріх Дьорре розповів, що він, майстер фірми «Газ унд верме», його дружина Валері і дочка-шестикласниця приїхали на Україну з НДР. Зупинились у кемпінгу «Пролісок». Через кілька днів вирушають в Ялту, на відпочинок.
– До Чорного моря, – уточнює балакуча мати. – Але і тут нам дуже добре, все подобається.
– А страхи в зв’язку з аварією на атомній станції?
– Страхи породжені безглуздими чутками. Західнонімецьке радіо і телебачення безупинно розбазікують про біду, яка загрожує світові з-під Києва, але ми на власні очі побачили, що в місті панує спокій, йде звичайне життя. А щоб ніхто не подумав, що ми – аноніми, – ось наша адреса.
Валері акуратним, суто німецьким почерком пише на папірці: «7570. Форст/Л. Вайсвассер штр. 19. Бецірк Коттбус».
Туристи поспішають відвідати виставку мікромініатюр, Музей книги і друкарства УРСР, руїни стародавньої церкви, маятник Фуко… Біля будинку колишньої трапезної обрамлені залізною огорожею чавунні плити в давньоруськими письменами про тих, хто похований тут: Василь Кочубей, Іван Іскра, інші історичні особи. Уважно вчитується в стародавній напис літній чоловік.
– Рубашевський, Олег Костянтинович, – відповів він на наше запитання. – З Ленінабадської області. Але я не турист. Вчусь на курсах удосконалення при політехнічному інституті. Хочеться більше дізнатись про Київ. Нам пощастило, що курси організовано саме в цьому місті, при такому популярному вузі. А те, що кілька днів була тривожною обстановка, так такою вона була там, у чорнобильській зоні. Там була справжня робота. Там люди собою жертвували, виявляли героїзм. Ми це знаємо…
– Багато людей щодня відвідують меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», – розповідає директор музею генерал-майор запасу В.А.Козлов.
– Тільки за останні тижні з експозицією нашого музею ознайомилися понад п’ять тисяч іноземних туристів з 30 країн – Греції, Італії, Данії, Лаосу, В’єтнаму, Кампучії, Китаю, Куби та інших. Десятки людей залишають записи-свідчення про своє захоплення у книзі відвідувачів, відзначаючи при цьому, що хотіли б приїхати сюди, на береги Дніпра, ще раз. Саме про це написали недавно молоді туристи з ФРН. Тепло, доброзичливо відізвався про Київ і про киян генеральний директор МАГАТЕ Ханс Блікс, який відвідав наш музей. Після огляду залів він ознайомився з парковою архітектурою меморіалу і був вражений красою задніпровської далини, яка звідси відкривається, безліччю туристів. «Ніякій зловмисній пропаганді не зупинити паломництва у ваше місто», – сказав він. Це X.Блікс відзначить і на прес-конференції в Москві.
– Незважаючи на рішення ряду західних країн відкликати з Києва своїх громадян, – сказав у розмові з кореспондентами ТАРС-РАТАУ керівник Київського об’єднання «Інтурист» В.К.Федорченко, – столиця України в ці дні гостинно зустрічає зарубіжних гостей з Польщі й Угорщини, Болгарії і Чехословаччини. Ми приймаємо групи з франції та Італії, Аргентіни і Швейцарії, любителів подорожей з Японії, Англії, США. Їм надано можливість на власні очі побачити такі всесвітньо відомі пам’ятки історії та архітектури, як Софійський собор, Києво-Печерський заповідник, Золоті ворота та інші. З самобутньою українською народною творчістю знайомлять туристів виступи художніх колективів у культурному центрі «Інтуриста». Нині у програмі традиційної «Київської весни» з успіхом виступають багато прославлених колективів і солістів з Москви, Ленінграда, братніх республік. Шанувальникам класичної музики пропонуються концерти в Будинку органної музики з участю відомої української співачки Ольги Басистюк.
Дуже популярні подорожі по Дніпру. Цього року відкрились круїзи на комфортабельних суднах «Е.Вучетич», «Академик Глушков» і «Добролюбов». Під час цих рейсів іноземні туристи знайомляться з мальовничою природою України, її визначними місцями.
Залишають нашу країну туристи з добрими спогадами про Київ, про гостинність радянських людей. У дні, коли обстановка в Чорнобилі була ще тривожною, Київ, незважаючи на брехливі заяви правих іспанських газет, відвідала група туристів з цієї країни. Їх відзиви про місто були дуже добрими, сердечними.
Як повідомили в Головінтуристі Української РСР, не припиняється потік туристів у нашу республіку. Тільки в першій половині травня Київ, наприклад, відвідали більш як десять тисяч туристів з 28 зарубіжних країн. Причому в останні дні їх потік стабілізувався і повертається до рівня, звичайного для весняно-літнього сезону. Всілякі перешкоди, які хотіли б поставити на шляху інтуристів зарубіжні недоброзичливці, зникають. Як стало відомо, ніяких змін до раніше погоджених програм поїздок у СРСР не буде вносити, наприклад, Норвезька рала туризму. Це рішення вона прийняла відповідно до рекомендацій директорату охорони здоров’я цієї країни. Побувавши недавно в Києві, генеральний директор французької туристичної фірми «Транстур» А.Пенсо, за його словами, особисто пересвідчився, що для зарубіжних туристів тут створено всі необхідні умови і що їх здоров’ю нічого не загрожує. Він висловив жаль, що для такої інформації на сторінках західних газет «не знайшлося місця».
Думку керівника французького туризму підкріплюють численні заяви представникам «Інтуриста» і висловлювання гостей у радянській пресі. Протягом п’яти днів подорожувала по містах республіки доктор філософії з Сполучених Штатів Америки М.А.Моїр-Лаугрі. Якби я, підкреслила гостя, хоч скільки-небудь боялася за здоров’я моєї дитини, яку взяла з собою, я б ніколи не поїхала в Радянський Союз. Ще рішучіше висловився пастор з ФРН В.Ленцен, вказавши, що справжня загроза виходить не від аварії на Чорнобильській АЕС, а від розміщених на території Європи американських «Першингів». Аналогічні слова говорили президент Австралійської академії наук А.-Дж.Берч, відомий спеціаліст з енергетики професор з Осло І.Т.Розенквіст, дизайнер з американського міста Балмат Г.Кой, інші іноземні туристи, представники ділових кіл, громадськості, які гостювали в ці дні на Україні.
Радянська Україна, її столиця Київ гостинно відкриває двері перед тими, хто іде до нас з добрими намірами, співчуттям лиху, з щирим бажанням ближче познайомитися з нашою древньою історією, сьогоднішнім днем.
Прапор комунізму, 1986 р., 24.05, № 124 (2520).