8.12.1987 Недбальство героїці не товариш
В.Шанюк, спецкор «Київської правди», м.Славутич
Славутич: день за днем / [І тут, і всюди – скрізь погано]
На щастя, механізатор і справді вийшов сухим із води, хоча могло статися непоправне. За тиждень останнього відрядження, яке я провів у Славутичі, не раз стикався і з героїчними буднями будівельників міста, і, на жаль, [із] зовсім протилежними фактами – в ряді випадків низькою організацією праці, безтурботністю, байдужістю до тих, кому довірили життя сотень, а то й тисяч людей.
Славутич росте на очах. Що не день, то нові зміни: серед лісу прорубали нову вулицю, заклали новий будинок, поставили під випробування теплову магістраль. Снують самоскиди з асфальтом, чорноземом, саджанцями. У затишних подвір’ях з’являються свіжопофарбовані лавочки. Місто поступово обживається. Хоч дається це нелегко.
Водночас стикаєшся і з іншим: завмерлим на узбіччі дороги важким гусеничним краном, що от-от звалиться в глибоку траншею, на краю якої ще зовсім недавно працював; абияк складованими залізобетонними коробами, що на крутому повороті навпіл перекрили шляхову магістраль, загрожуючи безпеці руху; занедбаними автобусними зупинками; великими чергами, особливо у їдальнях «Берізка», де на адресу місцевих працівників громадського харчуваиня, відділу робітничого постачання раз у раз лунають далеко не схвальні відгуки. Тут сусідствують і героїка буднів, і неорганізованість, безтурботність. Останні часом обертаються неприємностями, а то й непоправним горем. Не знаю, чи поінформовані будівельні колективи про те, що тут уже загинули двоє робітників [1]. На будові нерідкі випадки порушень не тільки трудової, технологічної дисципліни, а й громадського порядку. Дошки оголошень час від часу подають свіжу інформацію на зразок: такий-то робітник, будучи у нетверезому стані, бешкетував у гуртожитку, не підкорявся законним вимогам оперативної групи працівників міліції… А далі – закономірні покарання. Міліції важко. А виховна робота з людьми подекуди ведеться слабо.
Звичайно, було б неправильно згущувати фарби, не брати до уваги об’єктивних труднощів. На будові не вистачає кваліфікованих робітників, досвідчених господарських керівників, особливо низової і середньої ланок, даються взнаки нелегкі умови життя і побуту. Не все є для того, щоб як слід організувати дозвілля будівельників. І все ж жодних виправдань не повинно бути для тих керівників, які через свою недбайливість, а то й безвідповідальність за мирних умов втрачають людей.
Мало не на кожному засіданні штабу будівництва йдеться про недисциплінованість, низьку виконавську дисципліну деяких керівників. Найбільше так званих НП пов’язаних з недбалим виконанням земляних робіт. У місті прокладаються складні інженерні і підземні комунікації – теплові, очисні каналізаційні мережі, лінії електричного кабелю. Частина з них уже діє. Здавалося б, особливу обережність слід виявляти саме там, де закладено силові електричні канали, бо ж до біди – один крок. Та на жаль, одні нехтують правилами безпеки, інші – виявляють елементарну недисциплінованість.
Повернімося до свіжих подій. Особливо тривожне становище з електричними кабелями – слабострумовими і з високою напругою. Приміром, 9 листопада на засіданні штабу повідомлялося: “При прокладанні котловану пошкоджено електрозв’язок. Деякі об’єкти залишались без світла. Місце пошкодження знайшли, але відповідні служби кого слід про це не повідомили”. 10 листопада фіксується: «У місті вже пошкоджено 70 кілометрів високовольтного кабелю. Його рвуть при проведенні земляних робіт, по ньому «ходить» великовагова землерийна техніка. Лінії електрокабелів не позначені відповідними табличками». 14 листопада знову тривога: «Пошкоджено високовольтний кабель у районі водопроводу. Траса відповідним чином не позначена. У цьому місці працював бульдозер».
Кому, якій організації належить машина, хто дав дозвіл на проведення робіт? Та й чи взагалі дав? На ці запитання учасники засідання відповіді одразу не одержали. Хтось із присутніх не втримався:
– Землю риють, кому і де заманеться!
– А хіба з газопроводом краще? Поблизу газопровідних трас слід взагалі заборонити вести будь-які роботи без відповідного дозволу.
Піднімається представник проектного інституту:
– По-варварськи вирубують ліс, парк загубили, порушують розбивочні вісі. Об’єкти «саджають», грубо порушуючи генеральний план забудови.
Гадаєте, подібні повідомлення викликали серед присутніх належну реакцію? Представника проектного інституту «посадили»; мовляв, хіба то проблеми? Так, дріб’язок. Добре, що архітектор виявився не з боязких: «У такому разі я скористаюсь наданим мені правом і надалі забороню зводити ці об’єкти, якщо недоробки не усунуть. Я з розумінням ставлюсь і до стислих строків будівництва, і до інших труднощів, але недбальства не допущу».
Рішучість зробленої заяви наче отверезила гарячі голови. Заступник генерального директора виробничого об’єднання «Комбінат» О.П.Плотников цього разу висловився куди миролюбніше: «За незаконну вирубку лісу ми вже порушили 19 справ».
Що ж, часом подібні відступи, недбальство окремих виконавців не залишаються безкарними. Але питається: яка ж ціна «вжитих» заходів, якщо подібні НП повторюються? Жодна людина не змогла відповісти, хто пошкодив силовий кабель 13 листопада. А справу цю розглядали через добу після того, що сталося. Висновок з цього зробити неважко: використання землерийної техніки як слід не контролюється, завдання, що видаються механізаторам, визначаються «на око», під час проведення робіт далеко не завжди присутні майстер чи виконроб. Звичайно, біля кожного бульдозера наглядача не поставиш, на всіх няньок не вистачить. Але НП зайвий раз свідчать про те, що в багатьох колективах виконавська дисципліна кульгає на обидві ноги.
14 листопада одразу по закінченні засідання штабу головний інженер тресту «Славутичатоменергобуд» М.С.Охріменко, стурбований останнім повідомленням про пошкодження кабелю, негайно виїхав на місце аварії. Це трапилося неподалік містобудівного комплексу, що його зводили чернігівські будівельники. До аварії вони не причетні.
На піску добре було видно свіжі сліди гусениць важкої машини. Зруйнований кабель обгорів. Як з’ясувалося, поруч під товстим шаром землі лежало ще кілька таких ниток. Охріменко кинувся до машини: «Давай в управління механізації! І чим швидше!» – наказав водієві. А сам, увімкнувши рацію, почав викликати потрібних йому людей.
Буквально через кілька хвилин винного знайшли. Як з’ясувалося, механізатор виконував планувальні шляхові роботи, що підтверджувалося відповідним нарядом, виданим йому. Поруч працювали гідроелектромонтажники. Останнім, щоб дістатися до потрібного їм колодязя, слід було зрізати товстий шар грунту. Вони й попросили це зробити бульдозериста. Той не відмовив, відгорнув землю. Та наступної миті з-під ножа важкої машини вирвався сніп сліпучого вогню. На щастя, машиніст залишився живим…
Київська правда, 1987 р., 8.12, № 282 (19067)
[1] Хоча ніякої ядерної катастрофи там не було!