Витяг із щоденника подорожі Й.Гільденштедта 1774 р.

Жахалова Н. В.

Витяг із щоденника подорожі Єлисаветградською провінцією академіка Й.Гільденштедта навесні 1774 року зі згадкою про слободу Попельнасту.

14 июня. Отсюда /слобода Жолтая/ ехали мы еще верст 16 к NON [3] до 6 роты Елисаветградскаго пикинернаго полка, шанца Попельнастаго. Дорога шла по совершенно открытой, очень плодородной равнине, покрытой обыкновенными степными растениями. Здесь совсем не замечалось кустарников, даже малых степных, я разумею миндаль, вишню, розу и таволгу.

Прежде это поселение было 19-ой ротой пикинернаго полка и в начале этой войны лежало несколькими верстами западнее, на балках Крещатая и Злодейская; в начале войны оно было оставлено жителями, удалившимися в различныя укрепленныя места; [4] четыре года назад начали его заселять снова, и здесь было уже домов сто, но из них 30 опустошены в этом году запорожцами.

Верстах в 15 к западу отсюда, на речке Каменке, впадающей с востока в Ингулец, стоит 5-я рота пикинернаго полка, шанец Краснокаменский; на той же речке, десятью верстами ниже, или западнее, – 4-я рота, шанец Куколовский, прежде называвшийся Смедеровкой. И с ними по отношению к населению, произошло тоже, что и с Попельнастой. Попельнастая теперь лежит на южной стороне речки Омельника Переволочанскаго, против устья балки Шевской.

В участке этих рот, на балке Княжей, этой весной запорожцы также поставили зимовники, или хижины, а на месте Комисаровки, бывшей 13-й роты пикинернаго полка, покинутой большею частию жителей в начале этой войны, основали теперь слободу из перешедших к ним пикинеров, которые теперь подчиняются атаману. Это поселение лежит на верховье речки Комисаровки, на 24 версты южнее Попельнастой.

15 июня. В Попельнастой мы переночевали. Отсюда переправились, на северную сторону речки Омельника, довольно высокую, крутую и глинистую. Наш путь шел верст 12 по совершенно плоской, очень плодородной равнине, к NW, до верховья балки Купиеватой, а оттуда 8 верст в том же направлении, мимо оврагов, покрытых небольшим лесом, до слободы Зыбкой, которая лежит на обеих сторонах оврага, одного из тех, которые составляют верховье балки Купиеватой.

Гільденштедт Йоган-Антон.Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року // Упорядник Пивовар А.В. – К.: Академперіодика, 2005, с. 40-41.

3. Під скороченням NON мається на увазі північно-східний напрямок.

4. Документи, які збереглися серед матеріалів наукового архіву відомої дослідниці історії краю Н.Полонської-Василенко, свідчать, що за результатами оцінки, здійсненої у 1769 році (невдовзі після татарського нападу на Єлисаветградську провінцію у січні того ж року) в слободі Попельнастій у цей час залишалося 26 чоловік (ІР НБУВ, ф.3806, оп. 1, спр.9, арк. 207). Не виключено, що у згадці малася на увазі кількість поселенських дворів, оскільки в ній ідеться про оцінку вільних земель у східній частині Єлисаветградського пікінерного полку саме для розміщення їх додаткової кількості (в розрахунку на переселенців із західної частини полку, тобто, з-під Синюхи).

Подається за виданням: Метрична книга двох приходів:слобід Буянської і Попельнастої 1770-1782 років. – К.: Академперіодика, 2011 р., с. 69.