Відомості про прихожан Буянської церкви 1771 р.
Жахалова Н. В.
Відомості про прихожан 11-ї роти слободи Буянської церкви Святого апостола Іоанна Богослова за сповідальним розписом 1771 року.
дв. |
звание |
лет |
духовние и их домашние |
||
1 |
поп Симеон Ревуцкий, вдов |
52 |
поп Дионисий Демяновский |
31 |
|
2 |
дячок Алексей Иванов |
36 |
3 |
пономар Яков Попик, вдов |
56 |
4 |
ключник Матвей Пронский, вдов |
48 |
всего м.п. – 11, ж.п. – 8 |
||
военние и их домашние |
||
5 |
Матвей Нагаец |
50 |
6 |
Иван Пошморга |
58 |
7 |
Тетияна Воскобойничка, вдова |
48 |
8 |
Парфений Бакум |
62 |
9 |
Петр Жепка, вдов |
61 |
10 |
Матвей Пупатий |
47 |
11 |
Яков Малий |
55 |
12 |
Гавриил Скрипник |
54 |
13 |
Михаил Линь |
52 |
14 |
Василий Кривец |
58 |
15 |
Евдокия Иляшиха, вдова |
45 |
16 |
Ива Шутенко |
32 |
17 |
Алексей Марченко |
32 |
18 |
Яким Аврах |
55 |
19 |
Мойсей Тонкошкур |
50 |
20 |
Трофим Пилипас |
58 |
21 |
Мария Яциха, вдова |
72 |
22 |
Фома Божко |
58 |
23 |
Пантилимон Забегай |
48 |
24 |
Савва Шкарбун |
47 |
25 |
Прокоп Яремов, вдов |
81 |
26 |
Кирик Почекайло |
47 |
27 |
Григорий Ругно |
42 |
28 |
Андрей Нагнибида |
72 |
29 |
Евмелиян Литвин |
30 |
30 |
Симеон Гречин |
42 |
31 |
Лаврентий Игнатенко |
32 |
32 |
Иван Головянка |
37 |
33 |
Мария Крижчиха, вдова |
42 |
34 |
Кирило Аврах // |
42 |
35 |
Максим Черкас |
52 |
36 |
Никола Журавленко |
35 |
37 |
Иван Житний |
47 |
38 |
Конон Ус |
62 |
39 |
Фома Пищаний |
34 |
40 |
Кондрат Бичок |
60 |
41 |
Тимош Бичок |
52 |
42 |
Конон Микитась |
36 |
43 |
Григорий Лисенко |
36 |
44 |
Савва Дрипан |
47 |
45 |
Федор Одноноздра |
52 |
46 |
Яков Вергун |
52 |
47 |
Василий Малахивский |
52 |
48 |
Иван Омельченко |
52 |
всего м.п. – 248, ж.п. – 266 |
||
Итого мужеска – 257, женска – 274 |
ЦДІАК України, ф. 990, оп. 1, спр. 859, арк. 57-66. Витяг.
Примітка: до витягу включені в основному господарі дворів (без дітей та інших членів родини), а також їх дворові та інші особи, прізвища яких зазначені у документі і дають можливість простежити поіменний склад жителів приходу. Під скороченнями м.п. і ж.п. вжиті загальноприйняті символи для позначення осіб чоловічої і жіночої статей.
Крім того, до сповідального розпису додавалися підсумкові таблиці з зазначенням кількості осіб, які сповідалися і не сповідалися як малолітні (до 7 років), що одночасно слугують своєрідним статистичним зрізом складу прихожан відповідного соціального стану:
испо-ведо-вались и при-чаща-лись |
дети их |
Всего |
||||||
испо-ведо-вались и при-чаща-лись |
не испо-ведо-вались за мало-лет-ством |
|||||||
м.п. |
ж.п. |
м.п. |
ж.п. |
м.п. |
ж.п. |
м.п. |
ж.п. |
|
духовных |
3 |
2 |
1 |
1 |
2 |
8 |
3 |
|
военных |
40 |
38 |
52 |
42 |
13 |
13 |
105 |
94 |
дворовых людей и служителей |
54 |
75 |
54 |
55 |
36 |
47 |
144 |
177 |
Итого всего в 48 дворах прихода |
97 |
115 |
107 |
98 |
51 |
60 |
257 |
274 |
Там же, арк. 66.
Враховуючи початок переселення жителів слободи Буянської, за браком джерел щодо суміжних приходів за попередні та наступні роки, досить важко визначити його масштаби та напрями. Зазначимо лише, що за останніми, більш ніж десятирічної давнини сповідальними розписами, що збереглися в архіві Переяславсько-Бориспільської духовної консисторії, у 1759 році в приході Буянської церкви нараховувалося 114 дворів та 327 осіб чоловічої і 344 – жіночої статей (ЦДІАК України, ф. 990, оп.1, спр. 315, арк. 14-32 зв.). При цьому, на зменшення кількості жителів певний вплив міг мати їх відтік у зв’язку з початком російсько-турецької війни та останнім нападом татар на Єлисаветградську провінцію, хоча це були і території, достатньо віддалені від придніпровських слобід. В той же час, навіть з урахуванням цих та ряду інших застережень, порівняння даних 1771 року з складом жителів слободи у 1759 році, що додається, дає певне уявлення про характер заселення краю та сталість його жителів, про яку більш наглядно можна судити, виходячи з відомостей про буянських прихожан Іоаннобогословської церкви наступного, 1772 року, в якому слобода фактично припинила своє існування.
Подається за виданням: Метрична книга двох приходів:слобід Буянської і Попельнастої 1770-1782 років. – К.: Академперіодика, 2011 р., с. 65 – 66.