Відомості про слободу Попельнасту 1782 р.

Жахалова Н. В.

Відомості про слободу Попельнасту та поселення округи за ревізією населення 1782 року у Крюківському повіті Новоросійської губернії.

Ведомость сколько в Крюковском уезде обитает в гусарских шанцах, пикинерных государственных слободах и во оных находящихся бурлак, раскольников, равно в помещичьих слободах и в самих помещиков крепостных, вольных служителей, дворовых, проживающих военнослужащих, отставных обер афицеров, на ранговых дачах поселян, а также и жидов, учинена августа " " дня 1782 году

Крім того, у сусідніх слободах Омельницької округи, що на той час відносилися до приходу Попельнастівської церкви і згадуються у записах метричної книги 1770-1782 років:

ЦДІАК України, ф. 1297, оп. 2, спр. 395, арк. 119 і зв.

Слободи Михайлівка (кадета Золотницького), Воєводська (капітана Алексєєва) і Байдаківка (майора Байдака) та Капканцеві хутори на фрагменті межового плану 1781 року із фондів Державного архіву Херсонської області // ДАХО, ф. 14, оп. 5, спр. 37, арк. 14.

"Межевано 1781 году июня 20 дня. Прапорщик и межевщик Степан Иванов".

Вищезгадані землі були надані під заселення слобід ще у 1774 році. За інформацією з тих же відомостей, де фіксовані перші земельні роздачі у Попельнастівській окрузі, на місці слободи капітана Алексєєва, колишнього воєводи Крюківського повіту, першим отримав землю ще 3 вересня 1774 року поручик Табурович (1440 дес.). Не відомо, як довго користувався землею капітан Алексєєв чи його спадкоємці, але уже в середині 90-х років вона перебувала уже у власності майора Федора Майбороди. Змінило назву і саме сільце, що стало називатися Олександрівкою, хоча, значно пізніше у межовій книзі, оформленій у 1819 році на ім’я майорші Софії Майбородиної, воно знову згадується як Олексіївка (ДАДО, ф. 1684, оп. 2, спр. 804, п. 74).

27 вересня того ж 1774 року було оформлене виділення землі на лівобережжі Омельника недорослю (згодом кадету) Михайлу Золотницькому (930 дес.) та прапорщику Фролову (720 дес.). Вже на рубежі 80-х років обидві ділянки перебували в одноосібному володінні Золотницьких. Хоча зазначена земля формально і рахувалися за кадетом Золотницьким, реально нею розпоряжався їх досить впливовий батько – підполковник Володимир Трохимович Золотницький, що з 1781 року отримав посаду губернського прокурора. Звідси маємо, по суті, подвійну назву відповідного сільця, яке у документах того часу фігурує то як Михайлівка, то як Володимирівка.

27 ж вересня 1774 року, але вже на правому березі Омельника, було надано 720 дес. землі і ротмістру (згодом секунд-майору) Івану Байдаку. Згодом до цієї землі було долучено додаткові ділянки, включаючи рангову та під млин, і до кінця 70-х років у володінні майора Байдака при сільці Байдаківці перебувло у сукупності вже 1710 дес. землі.

З відкриттям при селі Байдаківці власної Іоаннохрестительської церкви (1790 рік) всі вищезгадані приомельницькі села Попельнастівського приходу та деякі інші перейшли в підпорядкування її причту.

Подається за виданням: Метрична книга двох приходів:слобід Буянської і Попельнастої 1770-1782 років. – К.: Академперіодика, 2011 р., с. 76 – 77.