1509 р.
Станіслав Гурський
| 1 | Annus Domini Millesimus Quingentesimus Nonus | Рік Господень тисяча п’ятсот дев’ятий |
| 2 | Commentarius | Нотатки |
| 3 | Ad ejus initium legati ducis Moscorum XII. Januarii Vilnam ad regem venerunt, ad pacem et fedus recens initum confirmandum. Qui XXI. Januarii auditi, XXX. vero die Januarii expediti sunt. | На початку його посли московського князя 12 січня прийшли у Вільно до короля, щоб підтвердити мир і нову присягу. Їх було вислухано 21 січня, а 30 числа січня відправлено. |
| 4 | In crastino adventus istorum oratorum Vilnam, conscii conjurationis Michaelis Glinski jussu regis captivati sunt: vid. Albertus Gastoldt per Stanislaum Kessgall, capitaneum Samogitie, dum apud eum pranderet, detentus est sine tumultu, et in ejus domo sub custodia habitus; | Наступного дня після прибуття цих речників до Вільна за наказом короля були схоплені учасники змови Михайла Глинського: а саме, Альберта Гаштольда затримав без спротиву жемайтський староста Станіслав Кезгайло, коли той обідав з ним, і утримував під вартою у своєму будинку; |
| 5 | Martinus etiam Chreptowicz koniuszy, gener Michaelis Glinski per Stanislaum Kiszka, capitaneum Grodnensem captivatus est et apud eum custoditus, postea | Мартин Хребтович, конюший, зять Михайла Глинського, був схоплений старостою Гродненським Станіславом Кишкою і утримувався в нього; |
| 6 | Alexander Chodkiewicz, dux Polubienski et complures alii captivati sunt et per arces in vinculis habiti, quos Ulricus, thesaurarius Michaelis, Vidra, Calanthay et dux Lukomski, proditionis conscios ad regem et senatum detulerunt et certis testimoniis convicerunt. | пізніше були схоплені Олександр Ходкевич, князь Полубенський, і кілька інших, яких тримали в кайданах у замках, в тому числі Ульріх, скарбник Михайла, Видра, Калантай і князь Лукомський; спільників у зраді доставили до короля і сенату, і отримали від них певні свідчення. |
| 7 | Qui anno demum MDXI. X. Maji liberi ex vinculis dimissi fuere. | Нарешті, у 1511 році їх було звільнено з кайданів і відпущено. |
| 8 | Rebus sic ut supra memoratum est in Lithuania constitutis, rex Sigismundus ad conventum regni Polonie generalem Petrcoviensem XII. Febr. Vilna egressus XI. Martii Petrcoviam venit. In eo conventu ad diem XII. Aprilis telonea in tota Polonia et ditionibus ejus instituta sunt. | Влаштувавши справи Литви, як згадано вище, король Сигізмунд відправився на загальний сейм Королівства Польського у Петроков, 12 лютого він виїхав з Вільна, а 11 березня прибув до Петрокова. На тому сеймі 12 квітня по всій Польщі та в її володіннях були упроваджені податки. |
| 9 | Legationes etiam decrete ad summum pontificem et Germanie Duces. Ad quos Petrus Tomiczki juris utriusque doctor, archidiaconus Cracoviensis, secretarius regis missus, | Було також постановлено відправити посольства до верховного понтифіка та князів Німеччини. До них був посланий Петро Томіцький, доктор обох прав, архідиякон краківський, секретар короля. |
| 10 | egit cum alia ad mutuam inter eos et regem benevolentiam spectantia, tum de injuriis et damnis confinium subditorum sarciendis, de furibus etiam et predonibus receptum in eorumdem ducum dominiis habentibus merito supplicio afficiendis, de viis denique ac itineribus, que mercatoribus Polonis in ditione eorum infesta erant assecurandis. | [Йому було доручено,] серед іншого, [домовитись] стосовно добрих взаємовідносин між ними та королем, а також для виправлення кривд і порушень кордонів підданими, а також щодо злодіїв і розбійників, прийнятих у володіннях тих самих князів, з тим, щоб їх по заслузі було покарано, і нарешті, щоб дороги та шляхи в їхніх володіннях, які були небезпечні для польських купців, були убезпечені. |
| 11 | Preterea, ut iidem dni. duces, bonam cum rege et regno Polonie vicinitatem colerent, justitiam Polonis de subditis suis, quoties opus foret, administrarent, ac federa cum regno Polonie sancita sincere servarent. Optatum ab illis tulit responsum, quod inferius adscriptum est. | Крім того, ті самі панове князі повинні плекати добросусідство з королем і королівством Польським, здійснювати справедливий суд між поляками та власними підданцями, коли це буде необхідно, і сумлінно дотримуватися договорів, укладених з королівством Польським. Він отримав від них бажану відповідь, яка записана нижче. |
| 12 | Decretum etiam in eisdem comitiis fuit ad preces procerum regni, ut rex ad conjugium animum suum inclinaret, sumeretque sibi uxorem, regni ac vite sociam, ex qua successorem sibi in regno relinqueret, ne regnum ipsum ad externe gentis dominatum deveniret. | На тому самому сеймі також було постановлено, на прохання вельмож королівства, щоб король схилився до одруження і взяв собі дружину, супутницю в королюванні та житті, від якої він залишить спадкоємця королівства, щоб саме королівство не потрапило під владу інших народів. |
| 13 | Designati itaque erant Joannes Laski, coadjutor archiepiscopatus Gnesnensis, cancellarius regni, Joannes de Lubrancz eps. Posnaniensis, Christophorus de Schidlowyecz camerarius regni, qui ill. virginem Catharinam, ducis Mekelburgensis filiam, ad regale matrimonium postularent. | Було призначено Яна Ласького, коад’ютора архібіскупства Гнезненського, канцлера королівства, Яна з Любранця, біскупа Познанського, Христофора з Шидловця, камергера королівства, щоб вони вимагали шлюбу з королем незайманої Катерини, доньки герцога Мекленбурзького. |
| 14 | Et quum in procinctu jam essent, mens regis a cogitatione nuptiarum ad bellum Valachicum conversa est et legatio revocata. | Проте, коли вони вже готувалися, думки короля від весілля повернулися до волоської війни, і посольство було відкликано. |
| 15 | Advolant ex Podolia et Russia ad regem frequentes nuncii, initio de apparatu belli, post de invasione Bohdani, vojevode Valachorum cum exercitu magno in Russiam et Podoliam. | З Поділля й Русі до короля летіли численні гінці спочатку про приготування до війни, а потім і про вторгнення на Русь і Поділля Богдана, волоського воєводи з великим військом. |
| 16 | Et rex quidem Sigismundus invitus bellum hoc suscepit adversus vicinam et christianam gentem, que et regno Hungarie, Polonis confederato, subjecta et munimentum esset tam Hungarie quam Polonie regnis contra Turcorum impressionis. | I дійсно, король Сигізмунд неохоче розпочав цю війну проти сусіднього християнського народу, який був підпорядкований Угорському королівству, союзникові поляків, і був оплотом проти натиску турків як для Угорського, так і Польського королівств. |
| 17 | Ad primas itaque nunciationes de apparatu illius bellico Sigismundus rex Ser. Vladislaum fratrem suum Hungarie regem rogavit, ut Valachum regni sui Hungarie subditum juxta fidem pro illo datam ab inferendo bello, cujus nunc justa causa esset, contineret, quem potius ad fedus ictum cum Polonis observandum cogeret. Alioqui rex lacessitus fedifragum hostem, bello ulcisci cogeretur. | Отже, при перших повідомленнях про їхні воєнні приготування король Сигізмунд благав свого найяснішого брата Владислава, короля Угорщини, утримувати волохів, підпорядкованих його Угорському королівству відповідно до даної йому присяги, від розв’язування війни, для якої не було жодної справедливої причини, і натомість змусити їх дотримуватися союзу з поляками. В іншому випадку король, постраждалий від віроломного ворога, змушений був би мститися війною. |
| 18 | Simulabat quidem initio Valachus suos ad reprimendas Tartarorum incursiones in castra coegisse. Ceterum in gratiam Basilii Moscorum ducis sui schismatis cultorem, cujus gentem a rege cesam et magnis cladibus affectam dolenter tulit, regem ulcisci et ditionem ejus vastare pergebat. | Дійсно, спочатку волох прикидався, ніби зібрав своїх людей у табір, щоб стримувати набіги татар. Крім того, він продовжував мститися королю та спустошувати його володіння на користь Василя, московського князя, такого ж служника схизми, який спричиняв убивства людей короля і величезну шкоду, що завдавала біль. |
| 19 | Pretendebat insuper idem vojevoda et has causas, quod rex Polonie partem ejus soli Valachici, Pokucie dictam, per vim jam pridem ademptam occuparet, et quod rex ipse sororem suam germanam, virginem Elisabet[h]am, reginulam, per Alexandrum ei in conjugium promissam, affinitatem ejus aversando disponsare nollet, quod denique pro damnis et injuriis ex Polona ditione illatis consequi justitiam non posset. | Крім того, той самий воєвода виставляв як причини те, що польський король заволодів частиною його єдиної Волощини, званою Покуттям, яку давним давно здобули силою, і що сам король нічого не зробив, щоб влаштувати шлюб своєї рідної сестри, незайманої Єлизавети, королівни, яку Олександр обіцяв йому заміж, відмовляючи у спорідненні, і що, нарешті, він не може домогтися справедливості за збитки та образи, завдані польськими властями. |
| 20 | Interea dum rex cum exercitu universe nobilitatis regni militeque mercenario in hostem properat, Valachus cum copiis suis Russiam ac Podoliam ingressus: Camenecz et Halicz, arces regias oppugnabat, sed cum capere eas non posset, villas et oppida circumquaque igne vastabat, predas hominum et pecorum abigebat. | Тим часом, поки король з військом усієї шляхти королівства та найманцями вирушив проти ворога, волох зі своїми силами вдерся на Русь і Поділля; він напав на королівські замки Кам’янець і Галич, але коли не зміг взяти їх, спустошив села та міста навколо вогнем і угнав як здобич людей і худобу. |
| 21 | Ad Leopolim inde exercitum duxit et dispositis a longe bombardis magnis globos superne versus civitatem jaculabatur. | Звідти він повів своє військо до Львова і, поставивши здалеку великі гармати, стріляв з них згори в бік міста. |
| 22 | Ubi tamen jactura suorum non modica in oppugnatione civitatis facta, tertio ab obsidione die, cum accepisset, regem cum magno ac forti exercitu contra se adventare, reducere suos ad Valachiam cepit et in reditu Rohatinum oppidum, per deditionem captum, incendit, cives illius oppidi, multam preterea predam aurum atque argenteam, calices, cruces, vasa templorum, campanas ad Valachiam abduxit. | І хоча під час нападу на місто втрати його людей були незначними, на третій день облоги, коли він дізнався, що король прийшов проти нього з великим і сильним військом, то повів своїх людей назад до Валахії. Повертаючись, він натомість підпалив містечко Рогатин, яке здалося на його милість, і мешканців цього містечка, а крім того велику здобич, в тому числі золото та срібло, чаші, хрести, храмовий посуд і дзвони вивіз до Валахії. |
| 23 | Rex Leopolim veniens, cum per febrem, ex ardore solis contractam, proficisci in terram hostilem non posset, Nicolaum de Camenecz, palatinum Cracoviensem, exercituum regni generalem ducem, voto prius facto Deo optimo, maximo et divo Stanislao martyri, Polonie patrono, donandi imagines argenteas, ut id bellum sibi populoque Polono felix ac fortunatum esse vellet, ire eum exercitu jussit. | Оскільки король, який прибув до Львова, не мав змоги піти у ворожий край через лихоманку, якою захворів від сонячної спеки, Микола з Кам’янця, краківський воєвода і головнокомандувач військами королівства, склавши перед тим обітницю Богові всемилостивому та всемогутньому та мученику Станіславу, покровителю Польщі, що має подарувати срібні образи, щоб той побажав війни вдалої та щасливою для нього та для народу польського, наказав своєму війську виступити. |
| 24 | Is, superato Thyra amne rapido, alacri animo terram hostilem ferro, igne, cede vastavit, oppida Czarnowcze, Dorohin, Botuszani, Stepanovce, Choczim, aliaque oppida, fortalicia, curias, villas ac predia in cinerem redegit. | Отож, здолавши Тирас, швидку річку, він з бадьорим духом мечем, вогнем й ударами спустошив ворожу землю і перетворив на попіл міста Чернівці, Дорогін, Ботушани, Степанівці, Хотин та інші міста, фортеці, садиби, села й маєтки. |
| 25 | Districtum Pokucie, cesis ac pulsis presidiis Valachicis recuperavit, et post devastatam in longum et latum hostilem terram predamque ab actam, cum Soczawa, sedes vojevode, capi sine tormentis majoribus non posset, sed nec pugne copia a Valachis appareret – vojevoda sese cum suis in silvis occultante – | Він повернув Покуття, винищивши та вигнавши волоські залоги, і після того як спустошив у довжину та ширину ворожу землю та її розграбував, залишив її, бо Сочаву, місце перебування воєводи, неможливо було взяти без великих гармат, втім, і волоське військо не з’явилося –воєвода ховався зі своїми людьми в лісі. |
| 26 | dux ipse exercitum regium propter pacem tractari ceptam, reducere cepit et tam viros quam mulieres, senes, pueros, pecora, que ad usum non essent, ut per pari referret, interfici mandavit. | Сам полководець повернув королівське військо, і оскільки переговори про мир, які були розпочалися, стали згортатися, звелів перерізати як чоловіків, так і жінок, старих, дітей і худобу, від яких не було користі, щоб їх не повертати. |
| 27 | Interea dum hec in Valachia geruntur, venerant Leopolim ad regem Sigismundum a Vladislao fratre, rege Hungarie, legati ad bellum hoc Valachicum intercipiendum pacemque conficiendam. | Тим часом, поки це коїлося у Валахії, у Львів до короля Сигізмунда прибули посли його брата Владислава, короля угорського, щоб припинити цю волоську війну і укласти мир. |
| 28 | De qua cum tractant cum rege, exercitusque regius spe pacis deduci jussus, Thyram flumen tranat, mox Valachi ex insidiis a tergo erumpentes, pugnam cum reliquo exercitu regio nondum flumen ingresso, censerunt, sed numero ac viribus impares victi, partem cesi sunt ac fugati, partim capti. | Коли вони вели переговори з королем, і королівське військо, яке було наказано відвести в надії на мир, перетнуло річку Тирас, волохи незабаром накинулися із засідки на тил і вступили в бій з рештою королівського війська, яке ще не увійшло в річку, але, нерівні за кількістю і силою, вони були розбиті, частина їх загинула, частина втекла, а частина потрапила у полон. |
| 29 | De occisorum numero non satis constat. Captivorum insignes erant triginta, inter quos magistratibus prestabant Logoffet, Humiennik, Kyrsza magnus dispensator, Petrica et Dobrosteph. Vincti omnes Leopolim ad regem perducti in custodia habiti sunt. | Кількість загиблих невідома. Було тридцять видних бранців, серед яких були високопосадовцями логофет Гуменник, Кирша, великий стольник, Петрика і Добростеф. Усіх полонених привезли до Львова до короля і тримали під вартою. |
| 30 | Reliqui vero procerum ac bojarorum Valachi quinquaginta mandante duce exercitus decollati sunt; ex ea causa, quod Stephanus vojevoda, pater Bohdani hujus, stipendiarios milites Polonos in Trembowla raptos crudelitatem suam sanguine Polono satiaturus sub Podhayce decollari fecerat. | А решту валаських дворян і бояр, числом п’ятдесят, за наказом командувача війська було обезголовлено, з тієї причини, що колись воєвода Стефан, батько цього Богдана, щоб наситити свою жорстокість кров’ю поляків, наказав обезголовити біля Підгайців польських найманців, захоплених у Теребовлі. |
| 31 | Quorum tumulum dux regii exercitus in Valachiam vadens eum vidisset, illacrimans indignam necem eorum ulturum se vovisse fertur. Id circo occisorum Polonorum manibus, cede Valachorum parentavit. | І коли воєначальник королівського війська на шляху до Валахії побачив це лихо, кажуть, що він із плачем пообіцяв помститися за їхнє нице вбивство. І задля цього душам вбитих поляків він приніс у жертву загиблих волохів. |
| 32 | Accidit ea pugna IV Octobris, qui dies erat sacer divo Francisco, et ob victoriam eo die partam, dies sancti Francisci solennis in Polonia agi ceptus est. | Ця битва сталася 4 жовтня, це був день святого Франциска, і через перемогу, здобуту в цей день, у день святого Франциска в Польщі відбулись урочистості. |
| 33 | Fractus hac clade Valachus pacem, legatis Hungaris procurantibus, lubens amplexus est, cujus constituende causa rex Sigismundus consiliarios suos ad Camenecz misit, Joannem de Lasko cancellarium, Stanislaum de Chodecz marschalcum regni Polonie, Georgium Krupski castellanum Belsensem, Petrum Tomiczki archidiaconum, secretarium suum, una cum legatis Vladislai, regis Hungarie, Osvaldo Charlaczki et Berlaij Balabasso. | Волохи, вражені цією невдачею, охоче прийняли мир, якого добилися угорські посли, і задля того, щоб його укласти, король Сигізмунд послав до Кам’янця своїх радників, канцлера Яна з Ласького, маршалка королівства Польського Станіслава з Ходеча, Єжи Крупського, каштеляна Белзького та Петра Томіцького, архідиякона, свого секретаря разом із послами Владислава, короля Угорщини, Освальдом Харлацьким і Берлаї Балабассо. |
| 34 | Ad quos illuc venerunt consiliarii Valachi Theutak, Logoffet, Thador, capitaneus, Isaac, capitaneus Novohrodensis, Iwanko et Petrica. Quorum omnium opera pax ad XVII Januarii anni sequentis MDX constituta est, his conditionibus, que sunt in federe conscripte infra. | До нього прибули валаські радники Теутак, логофет, Тадор, голова, Ісаак, голова Новогородський, Іванко та Петрика. Мир між ними було укладено 17 січня наступного 1510 року, на умовах, що містяться в угоді, записаній нижче. |
| 35 | Ad firmandam autem eam pacem juramento vojevode, profecti sunt ad eum in Valachiam Krupski et Tomiczki. Quo accepto reversi ad regem fuere, et quo hec pax firmior foret eam Vladislaus, rex Hungarie, pro sua in Valachos superioritate confirmavit. Cujus rei causa Petrus Tomiczki ad Vladislaum regem in Hungariam missus fuit. Quemadmodum hec omnia tam ex tenore scripti federis, quam ex legationibus Tomicii ipsius infra descriptis plane videri possunt. | І щоб закріпити той мир присягою воєводи, Крупський і Томіцький поїхали до нього у Валахію. Отримавши її, вони повернулися до короля, і щоб цей мир був міцнішим, Владислав, король Угорщини, підтвердив його як зверхник волохів. З цієї причини Петро Томіцький був посланий до короля Владислава в Угорщину. Так само, як усе це можна чітко побачити із змісту письмової угоди, а також із наведеного нижче опису посольства, зробленого самим Томіцьким. |
| 36 | XVI autem Martis die anni MDX legati a vojevoda ad regem Sigismundum Cracoviam venientes, Thador, Iwanko, Pitar, Luka, Draga, satisfaciendo conditionibus federis, supellectilem omnem predamque sacram ac profanam ex Russia a Podolia abductam secum attulerunt ac reddiderunt. | А 16-го ж березня року 1510 до короля Сигізмунда у Краків прибули посли від воєводи, Тадор, Іванко, Пітар, Лука, Драга, які відповідно до умов союзу, привезли з собою та повернули всю здобич, церковну і мирську, викрадену на Русі та у Поділлі. |
| 37 | Cives Rohatinenses et ceteri illius districtus populi a vojevoda liberi dimissi sunt. Proceres vicissim Valachi et officiales in prelio ad Thyram fluvium capti, Leopoli vinculis soluti abire in Valachiam permissi. | Рогатинців і решту людей з того повіту воєвода відпустив на волю. З іншого боку, волохи та їхні достойники, захоплені в битві на річці Тирас, був звільнені з їхнього ув’язнення у Львові й їм дозволено було піти до Валахії. |
| 38 | Ceterum rex Sigismundus, eisdem legatis Valachorum presentibus oratoribus Hungaris Charlaczkio et Balabasso servare fedus XX Martis juravit. Ad eundem modum et senatores Poloni jurarunt. | Крім того, король Сигізмунд 20 березня присягнув тим самим волоським послам у присутності речників Угорщини, Харлацького і Балабассо, зберігати вірність миру. Так само присягали сенатори поляків. |
| 39 | Eodem anno MDIX XXII Martis vicus apud Cracoviam Stradomla subito incendio exusta est. Urbs ipsa Cracoviensis ab eodem incendio egre ac magno labore defensa est. Quod signum erat futuri belli Valachici. | Того ж 1509 року, 22 березня раптово згоріла Страдомля під Краковом. Саме місто Краків з великими труднощами було захищено від цієї ж пожежі. Це було знаменням майбутньої волоської війни. |
| 40 | Eodem anno in mense Octobre Basilius, Moscovie dux arcem et civitatem magnam Pleskoff, antea liberam et nemini subjectionis jure obnoxiam, sibi subegit, evocatis prius ex ea ad se blanditiis et benevolentie simulatione primoribus ejusdem civitatis sacerdotibusque ejusdem cum Mosco fidei. Quibus apud se retentis reliquum vulgus rectoribus et consilio destitutum, facile ad dedendum se assensit. | Того ж року, в жовтні місяці, московський князь Василь підкорив фортецю та велике місто Псков, раніше вільне і не підлегле нічиєму праву підпорядкування, попередньо викликавши звідти до себе лестощами та удаваною доброзичливістю його ватажків і священиків, однієї віри з Москвою. І коли він затримав їх у себе, решта простолюду, позбавлена своїх провідників і ради, легко погодилася здатися. |
| 41 | Ne autem seditio ac tumultus populi in posterum in ipsa civitate adversus loci illius capitaneum excitaretur, campanam magnam, qua signum tumultus populo dabatur, ad vim vel reprimendam vel inferendam ex ea civitate acceptam ad sedem suam Mosquam deportari mandavit. Sic civitate illa antea libera in servitutem redacta sine cede et sanguine potitus est. | Але щоб у майбутньому в самому місті не було піднято збурення та бунту народу проти намісника того місця, він наказав зняти великий дзвін, який давав народу знак про бунт, щоб силою його придушувати або попереджувати, і наказав вивезти з того міста до свого осідку в Москві. Таким чином, це місто, раніше вільне, але переведене в рабство, було завойовано без жертв і кровопролиття. |
| 42 | Eodem anno MDIX cesar precopensis seu Tauricanus invasit Tartaros, horde Nohajensis. Qui mox correptis armis invasores prelio vicerunt. In quo duo nepotes cesaris Tauricani sunt cesi. | Того ж 1509 року перекопський чи то таврійський цісар вторгся до татар Ногайської орди. Ті ж негайно взялися за зброю і розбили загарбників в бою, в якому загинули двоє онуків таврійського цісаря. |
| 43 | Eodem etiam anno fuit terre motus maximus apud Constantinopolim. Bajzetus imperator Turcorum metu nutantium edificiorum perculsus, civitatem egressus sub tentoriis in campo egit. | Того ж року стався сильний землетрус у Константинополі. Баязет, імператор турків, вражений страхом перед будівлями, що хитаються, залишив місто і рушив під намети до поля. |
| 44 | Accidit autem is terre motus per regnum Bosnie et per Dalmatiam ad Italiam usque. Quo multe civitates multa edificia eversa ac prostrata sunt. | І цей землетрус стався по всьому королівству Боснії і через Далмацію аж до Італії. У багатьох містах численні будівлі було перекинуто і повалено. |
| 45 | XXII Decembris thesaurarius regni factus Andreas de Koscielecz. | 22 грудня Анджей з Косцельця став скарбником королівства. |
| 46 | XXVII Decembris Christophorus de Schidlowyecz castellanus Sandomiriensis factus. | 27 грудня Христофор із Шидловця став каштеляном сандомирським. |
| 47 | XVIII Aprilis dominus Petrus Tomiczki exivit ex Piotrkow in legatione ad duces Pomeranie. XX Aprilis venit Stetinum. XXX Aprilis auditus a Boguslao duce Pomeranie. VII Maji exivit de Stetin cum dno. de Sselembergk. X Maji venerunt ad Schwerin. |
18 квітня пан Петро Томіцький виїхав з Петрокова з посольством до князів Померанії. 20 квітня він приїхав до Штеттіна. 30 квітня він був вислуханий Богуславом, князем Померанським. 7 травня він вирушив із Штеттіна з бароном Шелембергом. 10 травня вони прибули до Шверіна. |
| 48 | XI Maji exposuerunt mandata regie Mtis. Sigismundi etc. apud Henricum et Albertum duces Magnopolenses et acceperunt optatum responsum. XVI Maji exivit dominus Tomiczki ex Schwerin. | 11 травня він виклав накази королівської величності Сигізмунда та ін. перед Генріхом і Альбертом, князями Мекленбурга, і отримав бажану відповідь. 16 травня пан Томіцький залишив Шверин. |
Примітки
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1852, , p. 31 – 34.
Альберт Гаштольд (, 1455 – 1539) – литовський вельможа, на той час – новогрудський воєвода (1508 – 1513). Про цю пригоду сам А. Г. розповів у своїй скарзі до королеви Бони, поданій [AT, t. 7, № 36, p. 260 – 267].
Мартин Хребтович (? – 1526) – .
Олександр Ходкевич (1475? – 1549) – , на той час (1506 – 1509, 1511 – 1547) – маршалок господарський.
Полубенський – Ю. Вольф вважав, що це був князь (1480? – 1550) [Wolff J. – Warszawa: 1895, s. 370], хоча в цей же час діяли й інші князі Полубенські.
Калантай – Федір Колонтаєв, урядовець середнього рангу у Великому князівстві Литовському. 21 березня 1511 р. він дав свідчення у справі виступу М. Л. Глинського [Русская историческая библиотека, 1903 г., , № 2-489, стб. 1196 – 1197]. Додаткові подробиці про цю справу містить лист короля Сигізмунда від 24 червня 1530 р. [Lietuvos Metrika, 4-oji Teismų bylų knyga (1522 – 1530). – Vilniaus universiteto leidykla, 1997, № 510, – 406].
Лукомський – згідно Ю. Вольфа, у виступі М. Л. Глинського брали участь кілька князів Лукомських [Wolff J. op. cit., s. 214]. М. Л. Глинський у своєму листі до московського великого князя Василя 3-го (орієнтовно з червня 1508 р.) писав, що до нього приєднались князь Федір Іванович Лукомський та королівський дворянин Ян Видра [Lietuvos metrika Knyga Nr. 7 (1506–1539) Užrašymų knyga 7. – Vilnius: 2011, № 49, ].
Катерина – здається, принцеса (1487 – 1561).
Богдан – (1478 – 1517), воєвода Молдавії (1504 – 1517). Волощина в даному контексті С. Г. – це Молдавія.
Єлизавета – у короля Казимира 4-го було три дочки на ім’я Єлизавета. Тут йдеться про (1482 – 1517).
Станіслав (, 1030 – 1079) – краківський єпископ (1072 – 1079), святий покровитель Польщі.
Тирас – так, демонструючи свою обізнаність в античності, С. Г. систематично називає Дністер.
Чернівці, Дорогін, Ботушани, Степанівці, Хотин – міста на Буковині. – обласний центр України; Дорогін – мабуть , місто в Ботушанському повіті на північному сході Румунії; Ботушани – , повітовий центр на північному сході Румунії; – місто в Чернівецькій області.
Сочава – нині , місто в Румунії; на той час – столиця Молдавії.
Стефан – (1433 – 1504), воєвода Молдавії (1457 -1504).
Єжи Крупський (, 1472 – 1534) – каштелян белзький (1509 – 1515).
Страдомля – , один із районів Кракова.
Баязет – (1447 – 1512), турецький султан (1481 – 1512).
Анджей з Косцельця – (1455? – 1515), великий коронний підскарбій (1509 – 1515).
Богуслав – (1454 – 1523), герцог Померанії (1474 – 1523).
Генріх і Альберт – (1479 – 1552), герцог Мекленбурга (1503 – 1552), та його молодший брат (1486 – 1547, правив спільно з Генріхом до 1520 р.).