1511 р.
Станіслав Гурський
| 1 | Annus Domini Millesimus Quingentesimus Undecimus | Рік Господній тисяча п’ятсот одинадцятий |
| 2 | Commentarius. | Нотатки |
| 3 | Ad initium hujus anni comitia generalia regni Polonie habita sunt Piotrkovie, ad que Sigismundus rex VI Januarii venit. In quibus decrete sunt contributiones pro defensione regni. | На початку цього року відбувся загальний сейм Королівства Польського в Петрокові, на який король Сигізмунд прибув 6 січня. На ньому було постановлено внески на оборону королівства |
| 4 | Decretum etiam in iisdem comitiis fuit, ut officina monetaria clauderetur atque a cusione monete cessaretur: quia ex copia argentee monete pretium auree monete ascenderet, et carius aurei nummi pro argenteis emerentur. Itaque desitum est cudi argenteam monetam ad festa Pentecostes proxime tum futura, (quas tam regii quam spiritualium et secularium subditi ad publicam necessitatem et defensionem finium regni contulerunt. | На тому ж сеймі також було постановлено, щоб монетний двір був закритий і карбування монети припинилося, тому що ціна золотих монет підвищиться через велику кількість срібної монети, а дорожчі золоті монети будуть скуповувати за срібні. Тому було залишено, щоб срібну карбувати до свята П’ятидесятниці, яке мало настати незабаром (чим як королівські, так і духовні та світські піддані сприяли суспільній необхідності та захисту цілей королівства). |
| 5 | In iisdem comitiis cancellariatus regni sic distributi fuerunt. Joannes Laski, accepto archiepiscopatu Gnesnensi post mortem Andree Rosza, dimisit cancellariatum regni, quem rex contulit Matthie de Drzewicza, episcopo Premisliensi. | На тому ж сеймі канцлерство королівства було розподілено таким чином. Ян Ласький, який прийняв після смерті Анджея Рожі архібіскупство Гнезненське, відмовився від канцлерства королівства, яке король передав перемиському біскупу Мацею із Древиці. |
| 6 | Idem autem Drzewicius, accepto cancellariatu, dimisit, quem gessit, vicecancellariatum Christophoro de Schidlowyecz, castellano Sandomiriensi. | І той самий Древицький, прийнявши канцлерство, віддав віце-канцлерство, яке він мав, Христофору з Шидловця, каштеляну сандомирському. |
| 7 | Intra hec comitia venit Piotrkoviam ad regem Anna Radziwilea, dux Masovie, vidua, uxor olim Semoviti ducis, cum filiis suis Stanislao et Janussio. Que, assentiente rege ac senatu, terram Visnensem in confiniis Masovie duodecim milibus florenorum redemit ab heredibus Jacobi Glinka. Reposita ea pocunia [!] ad manus Jo. Laski, archiep. Gnesn. qui avunculus ac tutor heredum ejusdem Glinka fuit. | Під час цього сейму Анна Радзивілова, княгиня Мазовії, вдова і дружина колишнього князя Земовита, приїхала до Петрокова зі своїми синами Станіславом і Янушем. З тим, що вона за згодою короля і сенату викупила у спадкоємців Якова Глінки за дванадцять тисяч флоринів землю Візненську на кордоні Мазовії. Ці гроші залишилися в руках Яна Ласького, архібіскупа Гнезненського, який був дядьком і опікуном спадкоємця того ж Глінки. |
| 8 | Intra hoc tempus comitiorum Piotrkoviensium Vladislaus, Hungarie et Bohemie rex, una cum filio suo Ludovico rege, jam coronato, XXIX Januarii Vratislaviam venit ad accipienda a ducibis Silesie homagia pro parte regni Hungarie. | У час Петроковського сейму Владислав, король Угорщини та Чехії, разом із своїм сином Людовиком, який уже був коронований, прибув до Вроцлава 29 січня, щоб прийняти від князів Сілезії васальну присягу за частину королівства. Угорщини. |
| 9 | In qua re multum laboris et temporis absumptum est. Hungaricus siquidem senatus, feudales eos esse regni Hungarie contendebat, Bohemi contra id negare et suos illos asserere, Silesiamque universam regno Bohemie jure homagiali subjectam esse, proinde homagium huic regno ipsi Bohemie non Hungarie deberi. | На цю справу було витрачено багато праці та часу. Адже угорський сенат наполягав, що вони були ленниками королівства Угорщини, а чехи заперечували це і стверджували, що вони є їхніми [ленниками], і що вся Сілезія підпорядкована королівству Чехії за правом васальної присяги, тому васальну присягу належить приносити королівству Чеському, а не Угорському |
| 10 | Quam ob rem et duces et Vratislavienses dubii neutris homagium fecerunt, unde re infecta, rege in Hungariam abeunte, latrocinia multa in tota Silesia consurrexerant, que illam rapinis ac depredationibus afflixerunt. | У цій справі і князі, і вроцлавчани зайняли байдуже становище щодо васальної присяги, від чого, коли діло залишилося невирішеним, а король пішов до Угорщини, по всій Сілезії здійнялося багато лиходійств, які вразили її розбоєм і грабежами. |
| 11 | Per id tempus, quo Vladislaus rex Vratisiavie commoraretur, Vratislavienses cives magna contentione largitioneque in consiliarios et cancellarios regios facta, emporium et mercium omnium depositorium civitati sue ab ipso rege suo obtinuerunt: ut nec Germani nec Poloni mercatores Vratislaviam preterirent. Id quidem emporium rex Vladislaus, dato his privilegio, edictis suis publicari in regnis ditionibusque suis et exequi mandavit. | За той час, коли король Владислав перебував у Вроцлаві, вроцлавські городяни шляхом наполегливих умовлянь королівських сенаторів і канцлерів та величезних хабарів їм, добилися від самого свого короля для свого міста [становища] торжища та ринку для зберігання всіх товарів у його державі, так що ані німці, ані польські купці не могли пройти повз Вроцлава. І справді, король Владислав, видавши їм привілей, наказав оприлюднити свої укази в його королівствах і володіннях і виконувати їх. |
| 12 | Insuper, ut hoc ipsum emporium nullis viis per Marchiam ac Moraviam preteriri et declinari possit, adsciverunt sibi iidem Vratislavienses Joachimum, marchionem Brandeburgensem, datis ei quindecim milibus florenorum, ut is quoque in Francfordia ditionis sue, aliud simile emporium institueret. | Крім того, щоб це торжище в жодному разі не можна було б обминути через Марку та Моравію і воно не занепало б, ті самі вроцлавчани умовили Йоахіма, маркграфа Бранденбурга, давши йому п’ятнадцять тисяч флоринів, щоб і він міг заснувати інше подібне торжище у своєму володінні Франкфурт. |
| 13 | Ea res Francfordie in nundinis publicata varie mentes hominum affecit. Erant qui Vratislaviensium commodis faverent, jacturisque et detrimentis Polonorum letarentur. Erant qui inviderent dolerentque liberas negotiationes ac lucra sua hoc isto emporio sibi intercludi. | Коли це було оприлюднено на Франкфуртському ярмарку, то по-різному вплинуло на уми людей. Були й такі, що відстоювали вигоди вроцлавчан, раділи втратам і збиткам поляків. Були ті, хто заздрив і сумував, що їх вільна торгівля та прибутки були перекриті цим торжищем. |
| 14 | Sigismundus contra, rex, ex totius regni sui decreto, missis per universam Poloniam edictis inhibuit subditis suis omni commercio Vratislaviensium, vieque omnes intercluse, ut nec Poloni Vratislaviam nec Vratislavienses Poloniam mercatus causa ingrederentur. | Сигізмунд же король на це постановив для всього свого королівства і розіслав укази по всій Польщі, якими заборонив своїм підданим всяку торгівлю з вроцлавчанами, і перекрив усі шляхи, щоб ані поляки до Вроцлава, ані вроцлавчани до Польщі заради торгівлі не їздили. |
| 15 | Qui tametsi ex occlusa eis Polonia ad inopiam redigerentur, graminaque in foro Vratislaviensi veluti in prato ex negotiatorum solitudine succrescerent angerenturque animi, sibi et operam et impensam periisse; tamen sequenti toto quadriennio utcunque se sustinebant, cum interim negotiatores Poloni ad Bohemiam se convertissent. | Ті, хоч і були доведені до злиднів через те, що Польща була для них закрита, а трава на вроцлавському ринку, наче на лузі, виросла серед самотніх продавців, і сумували через втрату своїх праці та зусиль, проте протягом усіх наступних чотирьох років якось тримались, а тим часом польські торговці звернулися до Чехії. |
| 16 | Et egerunt summo studio Vratislavienses apud Bohemos, ut Polonos a se excluderent et emporium Vratislaviense ratum haberent. Bohemi tamen in gratiam Sigismundi regis, quem semper mirifice dilexerunt, et propter utilitates suas, Polonos ipsos per universum regnum suum admiserunt et tuendos susceperunt. | Вроцлавчани з величезною старанністю умовляли чехів, щоб ті відмовилися від справ із поляками, і вони мали б зиск від торжища у Вроцлаві. Чехи ж задля короля Сигізмунда, якого вони завжди дуже любили, і задля власної вигоди, допустили самих поляків до всього свого королівства і взялися їх захищати. |
| 17 | Demum anno Domini MDXV. Posonii in congressu regum fratrum istorum emporium hoc utrisque populis damnosum abrogatum abolitumque fuit negociandique et commeandi ultro citroque potestas facta. | Нарешті, року Господнього 1515 на зустрічі цих братів-королів у Познані це торжище, шкідливе для обох народів, було відмінено та скасовано, і була надана можливість вести справи і торгувати, де завгодно. |
| 18 | Res Prussie ex eo tempore, quo pax perpetua inter Casimirum tertium, regem, regnumque Polonie et inter Cruciferos Prussie anno Domini MCCCCLXVI constituta fuit, tranquille fuerunt usque ad mortem Joannis de Tyffen magistri, Leopoli in expeditione bellica mortui, qui ex debito homagii venerat cum suis Leopolin in auxilium Joanni Alberto, regi Polonie, bellum adversus Valachos gerenti. | Справи Пруссії від часу, коли було укладено вічний мир між королем Казимиром Третім і королівством Польським, та хрестоносцями Пруссії в 1466 році Господньому, були мирними аж до смерті Йогана фон Тіффена, магістра, який помер під час воєнного походу під Львовом, який згідно з васальним обов’язком прибув до Львова зі своїми людьми на допомогу польському королю Яну Ольбрахту, який вів війну проти волохів. |
| 19 | Post cujus mortem res Prussie ad bellicos tumultus inclinare ceperunt sub magistro Friderico, fratre ducis Saxonie, qui in magistratu Joanni Tyffen successerat et se ab homagio subtrahebat. Id quod fidentius agebat, quod dux genere esset et quod ei a Maximiliano cesare et a principibus Germanie spes atque promissa auxiliorum adversus Polonos pollicebantur, que dum expectaret, moras nectendo, dilationibus, ne homagium faceret, laborabat. | Після його смерті справи Пруссії почали схилятися до збройних заворушень під проводом магістра Фрідріха, брата герцога Саксонського, який змінив Йогана Тіффена на посаді магістра, і ухилявся від васальної присяги. І він діяв більш впевнено, тому що належав до князівського роду, і тому, що Максиміліан і князі Німеччини живили його надіями та обіцянками допомоги проти поляків, в очікуванні якої, відтягуючи та зволікаючи, він докладав зусиль, щоб не приносити васальну присягу. |
| 20 | Unde Polonis justa causa dabatur, bello tandem id ab eo exigendi, cum ille interim anno MDX e Prussia in Saxoniam profectus magistratum suum una cum vita finivit. | Тому полякам була надано справедливий привід, щоб війною нарешті зажадати її від нього, але тим часом у 1510 році він поїхав з Пруссії до Саксонії і закінчив своє магістерство разом із своїм життям. |
| 21 | Itaque commendatores Cruciferi cum de eligendo novo magistro consultarent, fuere inter eos viri prudentes, qui nullum dehinc ex genere principum ad magistratum assumendum censerent, ne is more ducali vivens, sumptibus Rempublicam eorum exhauriret. | І тому, коли комтури хрестоносців радилися щодо вибору нового магістра, серед них були розсудливі люди, які вважали, що цю посаду не повинен обійняти хтось із князівського роду, який, живучи за князівськими звичками, своїми витратами виснажив би їхню державу. |
| 22 | Prudens sane ac utile consilium et primis eorum institutis conveniens. Verum cum in sententiis suffragiisque ferendis major, ut fit, pars vicisset meliorem, electus fuit genere dux Albertus, filius Friderici marchionis Brandeburgensis, nepos e sorore germana Sigismundi et Vladislai regum. | Звичайно, розумний і корисний намір, що відповідав їх первинним установленням. Але насправді, коли справа дійшла до висловлювання думок і голосування, більша частина перемогла кращу, і був обраний Альбрехт, син Фрідріха, маркграфа Бранденбурга, племінник Сигізмунда і Владислава від рідної сестри. |
| 23 | De quo ad magisterium assumendo, venerant ad Sigismundum, regem, comitia tunc Piotrcovie agentem, nuncii a Vladislao rege atque a Friderico marchione, patre hujus Alberti recens electi, rogantes, ut ad magisterium, rege et senatu Polono assentiente, admitteretur, promittentes tam Vladislai regis quam Friderici marchionis nomine, illum omnia, ad que ex jure homagii et ex prescripto pacis perpetue obligaretur, facturum. | Стосовно нього, коли він прийняв магістерство, до короля Сигізмунда, який тоді перебував на сеймі в Петрокові, прибули посланці від короля Владислава та від маркграфа Фрідріха, батька цього новообраного Альберта, з проханням прийняти його на магістерство, за згодою короля та польського сенату, обіцяючи від імені як короля Владислава, так і маркграфа Фрідріха, зробити все, щоб той діяв відповідно до обов’язків, визначених васальною присягою та приписами вічного миру. |
| 24 | Et rex quidem spem ei magisterii consequendi non preciderat, modo homagium prestaret et subjectionem sibi et regno juraret. Premonitum itaque voluit, ut priusquam magisterium capesseret, dispiceret, quid faceret, et qualisnam dominatus ejus in Prussia futurus esset, si, ob negata jura Polonis, bello ad ea prestanda cogeretur. Accepto hoc responso iidem nuncii XIV Martii Piotrkovia discesserunt. | І справді, король [Сигізмунд] не полишав надії, що той, досягнувши магістерства, принесе васальну присягу и клятву підпорядковуватися йому та королівству. Отже він хотів би попередньо, перед тим, як той вступив би на посаду магістра, подивитися, що він робитиме і яким буде його майбутнє панування в Пруссії, з тим щоб, у разі заперечення прав поляків, війною змусити його підкоритися. Отримавши таку відповідь, ті ж гінці виїхали з Петрокова 14 березня. |
| 25 | Inde Petrus Tomiczki, archidiaconus Cracoviensis, secretarius regis Sigismundi, Vratislaviam ad Vladislaum regem et ad Silesie principes, tum aliarum rerum causa, tum de hoc isto magisterio Prussiaco legatus missus fuit. Que quidem legatio et responsum ad illum infra perscriptum est. | Тоді Петро Томіцький, краківський архідиякон, секретар короля Сигізмунда, був посланий до Вроцлава до короля Владислава та до князів Сілезії, як в інших справах, так і стосовно цього прусського магістерства. Про це посольство та відповідь на нього написано нижче. |
| 26 | Postea vero ad XIII Decembris convenerant Thorunii consiliarii: ex parte regis Polonie Joannes Laski, archiep. Gnesnensis, Lucas, episc. Varmiensis, Erasmus Ciolek, eps. Plocensis, ex parte vero Cruciferorum Prussie Job. episcop. Pomezaniensis, Groszcontor et alii duo minores commendatores, ubi actum fuit super homagio, jurejurando et obedientia regi et regno Polonie ab ipso magistro Alberto et ejus ordine prestanda. Sed legatis Cruciferorum, ne juraretur, tergiversantibus, re non conclusa discessum fuit. Reliqua de negotiis hisce Prussicis inter res anni sequentis MDXII conscripta sunt. | Згодом, 13 грудня, в Торуні зібралася нарада: з боку короля польського Ян Ласький архібіскуп Гнезненський, Лука, біскуп Вармійський, Еразм Ціолек, біскуп Плоцький, з боку ж прусських хрестоносців Йов, біскуп помезанський, великий комтур та інші два молодші комтури, де обговорювалося, як має бути принесено васальну присягу, клятву та покору королю та Королівству Польському з боку самого магістра Альберта та його ордену. Але через послів хрестоносців, які, не поклявшись, повернулися, справа не була завершена. Про решту цих прусських справ написано серед подій наступного 1512 року. |
| 27 | Comitiis hujus anni MDXI Piotrkovie peractis, rex Sigismundus Cracoviam redierat, ubi paulum commoratus, Lithuanicis negotiis postulantibus, ad Lithuaniam II Maji abiit et in oppido Brzescie rebus Mg. ducatus Lithuanie constitutis, | Коли сейм 1511 цього року у Петрокові завершився, король Сигізмунд повернувся до Кракова, де пробув трохи, і через потреби литовських справ 2 травня поїхав до Литви, і в місті Бересті владнав справи Великого князівства Литовського. |
| 28 | Albertum Gastoldum, Chwelkonem thesaurarium, Martinum koniuszy, et ceteros incarceratos, conjurationis Glinskie conscios, rogante summo pontifice senatoribusque Polonis ac Lithuanis, ex detentione et vinculis dimisit et noxam condonavit. | На прохання верховного понтифіка і сенаторів поляків і литовців він звільнив Альбрехта Гаштольда, скарбника Фельку, Мартина, конюшего, та інших ув’язнених, які були співучасниками змови Глинського, з ув’язнення та кайданів, і пробачив шкоду. |
| 29 | Russia et Podolia hoc anno tuta ab incursibus Tartaricis fuit, quod cesar Tauricanus fedus cum Sigismundo rege innovaturtim se per legatos suos ad regem missos in animo habebat, promiseratque, filium suum cum nepote obsides ad regem missurum et hostes regis anno quolibet bello persecuturum. Cui rex vicissim stipendium annuum quindecim milium florenorum, dimidium videlicet ex Polonia dimidium ex Lithuania solveret. | Русь і Поділля цього року були в безпеці від татарських набігів, бо цісар Таврії мав намір через своїх послів, посланих до короля, оновити угоду з королем Сигізмундом, і пообіцяв прислати до короля в заручники свого сина й онука, і щороку вести війну проти ворогів короля. У свою чергу король мав сплачувати йому річну платню в п’ятнадцять тисяч флоринів, половину з Польщі, половину з Литви. |
| 30 | Quod cum aliquamdiu solutum ei fuisset, ille tamen fedus non servavit, nam et obsides non missit et Valachum homagialem Polonis invaserat cum triginta milibus Tartarorum, contra quem Bohdanus, vojevoda Valachie, suos etiam eduxerat, cui Stanislaus Lanczkoronski et Joannes Tworowski cum quatuor milibus stipendiariorum Polonorum, ad presidium Russie collocatorum, in auxilium accurrerant. Ex Hungaria etiam circa mille equites auxiliares ad eum venerant. | Хоча йому за деякий час заплатили, він все ж не дотримав угоди, бо не послав заручників, а вдерся до Валахії, васала поляків, із тридцятьма тисячами татар, проти яких Богдан, воєвода волоський, також вивів своїх людей. До нього на допомогу поспішили Станіслав Лянцкоронський та Ян Творовський з чотирма тисячами польських найманців, які стояли в залогах на Русі. З Угорщини ж до нього також прибуло близько тисячі допоміжних вершників. |
| 31 | Accersivit insuper ex Thracia levis armature milites. His adjutus auxiliis cum jam victoriam speraret, Nohajenses Tartari Tauricam invaserant et, cede magna edita, predam inde abduxerant. Quo cognito Tauricanus, omissa Valachia, ad tuendum sua reversus est. Verum antea quam domum pervenisset, Nohajenses inde discesserant. | Той же, крім того, виступив із Фракії з легкоозброєними вояками. Коли він уже сподівався на перемогу завдяки цій допомозі, татари-ногаї вдерлися у Таврику і, вчинивши великі спустошення, забрали звідти здобич. Коли таврієць про це дізнався, то залишив Валахію і повернувся, щоб захищати своїх. Але перш ніж він дістався додому, ногаї пішли звідти. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1852, , № 156, p. 133 – 135.
велику кількість срібної монети – тобто через надмірну емісію срібні монети знецінилися стосовно золотих.
Мацею із Древиці (, 1467 – 1535) – великий коронний канцлер (1510 – 1513).
Анна Радзивілова (, 1476 – 1522) – дружина мазовецького князя Конрада 3-го, в 1503 – 1518 рр. – регентка при своїх малих синах.
Земовит – у Мазовії було не менше 6 князів такого імені; тут С. Г. помилився.
Станіслав (, 1500 – 1524) – мазовецький князь (1518 – 1524).
Януш (, 1502 – 1526) – мазовецький князь (1518 – 1524 – спільно зі Станіславом, 1524 – 1526 – самостійно).
Яков Глінка – відомий як від 1495 р..
земля Візненську () – частина Мазовії з центром у Візні.
Людовик – (1506 – 1526) короля Владислава, угорський та чеський король (1516 – 1526).
торжища та ринку – тобто було проголошене абсолютне право складу.
Марка – тобто Бранденбурзьке маркграфство.
Йоахім (, 1484 – 1535) – бранденбурзький курфюрст (1499 – 1535).
вічний мир – (1466).
племінник Сигізмунда і Владислава – (1490 – 1538) в родині (1460 – 1536), маркграфа Бранденбург-Ансбахського та Бранденбург-Кульмбахського, та (1464 – 1512), великий магістр Тевтонського ордену (1511 – 1525).
Йов (, 1450 – 1521) – помезанський біскуп (1501 – 1521).
Станіслав Лянцкоронський (, 1465 – 1535) – від 1510 р. подільський генеральний староста.
Ян Творовський (, 1470? – 1547) – коронний польний гетьман (1509 – 1520).
Той же – кримський хан.