1514 р.
Станіслав Гурський
| 1 | I. Anno domini millesimo quingentesimo quartodecimo | І. Року Господнього тисяча п’ятсот чотирнадцятого |
| 2 | Res prussiace cum Cruciferis ita se habuerunt. | Прусські справи із хрестоносцями були такі. |
| 3 | Rex Sigismundus, dum in Lithuania commoraretur, magistrum Prussie, sororis sue filium, de homagio sibi prestando postulavit ac ut conditionibus per Casimirum ejus fratrem condictis staret. Respondit, absque assensu italicorum et germanicorum magistrorum minime id sibi licere. | Король Сигізмунд, перебуваючи в Литві, зажадав від магістра Пруссії, сина своєї сестри, щоб той дав йому належну данину і стояв на умовах, висунутих його братом Казимиром. Той відповів, що без згоди італійських і німецьких очільників йому це не дозволено. |
| 4 | Laboratum itaque per ipsum Albertum magistrum et Cruciferos, per patrem item et fratres magistri, marchiones, cum apud summum pontificem conciliumque Lateranense, tum apud Maximilianum cesarem principesque Germanie, ut ab illis auxilia ferrentur Cruciferis contra Polonos, ut nobilitatis germanice animi atque odia in Polonos exacerbarentur, ut ad Lateranense concilium rex Polonie citaretur, ut pontifex, abrogato federe et perpetua pace, decretum faceret, ex quo regem omni jure Prussie privaret. Que tamen omnia inania tum fuere. | Отже, була праця самого магістра Альберта та хрестоносців, його батька та братів магістра, маркграфів, то з верховним понтифіком і Латеранським собором, то з цісарем Максиміліаном і князями Німеччини, щоб від них була надана допомога хрестоносцям проти поляків, щоб загострилася в душах німецької шляхти ненависть проти поляків, і щоб король польський був викликаний на Латеранський собор, і щоб понтифік, скасувавши присягу і вічний мир, мав був видати декрет, яким він позбавить короля всіх прав на Пруссію. Щоправда, тоді все це виявилося порожнім. |
| 5 | Nam defendente Joanne Laski, archiepiscopo Gnesnensi, regio legato, responsum est a summo pontifice procuratoribus Cruciferorum: quum reges Polonie essent fuerintque in possessione homagii Prussie, non licere Sigismundum, regem Polonie, possessione hujusmodi spoliari. Sic Rome petitio illa Cruciferorum conquieverat. | Адже через заступництво архієпископа гнезненського Яна Ласького, посланця короля, верховний понтифік відповів дбайливцям хрестоносців: оскільки королі Польщі є й були володільцями прусської данини, не личило б позбавляти Сигізмунда, короля польського, його володіння у такий спосіб. Так вирішили у Римі це прохання хрестоносців. |
| 6 | Cesar autem Maximilianus, cum per alia bella, quibus se implicaverat, et per angustiam rei nummarie opem ferre Cruciferis non posset, Moscum, inita cum eo societate, ut supra memoratum est, adversus regem instigabat. | Цісар Максиміліан, проте, коли він не зміг через інші війни, в яких брав участь, і через скрутні грошові справи надати допомогу хрестоносцям, став підбурювати проти короля Москву, яка увійшла у союз з ним, як було згадано вище. |
| 7 | Germanica vero nobilitas cum principibus, partim memores pristinarum cladium et ossium suorum in campis polonis adhuc insepultorum, partim metientes in animo diuturnitatem belli cum natione polona, gente martia ac robusta, denique stipendii ac sumptuum magnitudinem considerantes, non voluntate, sed necessitate a bello Polonis inferendo ad annum usque MDXX se continuerunt. | Але німецька знать із князями, частково пам’ятаючи попередні битви та свої кістки, ще не поховані на польських полях, частково вимірюючи в думках тривалість війни з польським народом, народом войовничим і сильним, і, нарешті, беручи до уваги розмір платні та видатків, не за волею, а з необхідності тягнули з війною проти поляків аж до 1520 року. |
| 8 | Interim tamen libelli famosi typis germanice excusi circumferebantur per Germaniam ad irritandam eam ad hostilitatem contra nationem polonam, ut, quam armis non poterant, conviciis, instar iratarum mulierum, iram vimque adversus Polonos declararent. | Тим часом, однак, брошури, надруковані знаменитим німецьким шрифтом, були розповсюджені по всій Німеччині задля підбурення її до ворожнечі проти польського народу, щоб, оскільки вони не могли зброєю, змогли б, як розлючені жінки, оголосити про свій гнів і міць проти поляків. |
| 9 | Sed quum Germania quiesceret rex bello moscitico incumbens rem prussiacam in silentio ad tempus opportunum seposuerat. | Але коли Німеччина заспокоїлася, король, налаштований на війну моск[ов]ітом, мовчазно відклав прусські справи на відповідний час. |
| 10 | Quod quidem bellum moscoviticum hoc anno pertinacius a Mosco, a rege magno animo gestum est; nam Moscus, stimulante perfuga Michaele Glinski, postquam fedus ac jusjurandu in suum paulo ante ictum cum rege violaverat, veluti furiis actus in superbiam elevatus est, fidensque Michaelis industrie et Lithuanorum cum ipso Michaele conjuratorum defectioni ad se, fidens numero suorum, fidens cesaris et Cruciferorum Prussie ac Livonie auxiliis, bellum adversus regem in Lithuania orsus est, priorque exercitum validum ad expugnandam arcem Smolensko adduxit. | Що стосується московської війни, цього року вона впертіше велася Москвою та з більшою наснагою королем; адже московит заохочував втікача Михайла Глинського, після того, як він дещо порушив свою вірність і присягу перед сутичкою з королем, неначе лютим вчинком з пихи він був піднесений, і, з розрахунку на старанність Михайла та на литовців, які змовились із самим Михайлом відкластися до нього, з розрахунку [також] на свою чисельність, і з розрахунку на допомогу цісаря і хрестоносців у Пруссії та Лівонії, було розпочато війну проти короля в Литві, і спочатку він привів потужне військо до міцної фортеці Смоленська. |
| 11 | Quam cum diu obsideret et tormentis bellicis globisque ignitis oppugnaret nec expugnare posset, presidiis eam strenue defendentibus, ab obsidione ejus recesserat et circumagens huc illuc exercitum obvia queque igne ac spoliis vastabat ac ad obsidionem arcis iterum reversus est. | Оскільки, хоча на певний час він взяв її в облогу і чинив напади гарматами та запалювальними снарядами, тим не менше, не зміг взяти, адже сторожовий загін її завзято захищав, він зняв свою облогу і то там, то сям нападав на військо та виснажував його підпалами і грабунками, і знову повернувся до облоги фортеці. |
| 12 | Ubi, licet nihil horum pretermiserit, que ad summam oppugnationem pertinebant, tamen cum multos ex suis ad quamlibet impressionem amitteret, nec tanto conatui successus responderenf, post dubiam ancipitemque deliberationem ad ultimos dies Julii obsidionem iterum solvere statuit. | Після того, як він не упустив нічого з того, що потрібно було для загального штурму, однак, оскільки втратив багатьох своїх людей у різних сутичках, не здобув у відповідь на такі зусилля успіху, вирішив після сумнівів та попередніх міркувань знову зняти облогу в останні дні липня. |
| 13 | Verum Michael Glinski ex hac eum sententia deduxit spemque potiunde arcis ostendit, sed ea tamen conditione, ut arcem et prefecturam illam Smolenscensem cum tota ejus ditione Michaeli asscriberet. | Щоправда, Михайло Глинський відвернув його від цієї думки і дав йому надію отримати замок у володіння, але все ж за умови, що він відпише той замок і староство Смоленська з усіма його володіннями Михайлу. |
| 14 | Libens ad hoc Moscus assensit fidemque illi suam literis ac jurejurando obligavit Michael proditionem arcis tentare apud prefectos cepit magnis suasionibus, majoribus promissis, precipue vero, quod quum arx hec de corpore soli moscici per Witoldum, Magnum ducem Lithuanie, per vim adem[p]ta Moscis, olim esset equum et justum esse, ut eis autoribus membrum hoc corpori suo uniatur rogare, | Московит охоче пристав на це, і, писемно присягнувши йому на вірність, Михайло зобов’язався спробувати зрадою отримати фортецю від воєвод великими переконаннями та ще більшими обіцянками, особливо тому, що фортеця, колись належна до єдиного московитського тіла, Вітольдом, великим князем литовським, силою була відібрана в московита, и було б правильним і справедливим вимагати, щоб його дідичний член возз’єднався зі своїм тілом, |
| 15 | ut quum Russii essent genere Mosci, bojari ac nobiles viri, terre Smolenscensis indigene ac inhabitatores, unius insuper ac ejusdem religionis, que nationum quantum vis inter se diversarum magnum esset ad benivolentiam et societatem vinculum, ut ad fratres et cognatos suos, ad gentem bene eis affectam a superbis Polonis, ab externo dominatu ad hereditarium ac naturalem dominum, ad honores ac magistratus patrios jure postliminio reverterentur; | щоб, оскільки руські були того ж роду, що й московит, бояри і дворяни, уродженці і мешканці Смоленської землі, об’єднані до того ж єдиною вірою, яка для народів, хоч як би вони були різні між собою, була великим зв’язком доброзичливості та приязні, щоб до своїх братів і родичів, до народу, який задля їхнього добра шкодив пихатим полякам, від чужинського панування до спадкової та природної влади, до пошани і посад за рідним правом повернулися б на батьківщину, |
| 16 | multos esse in Lithuania proceres et militares, qui Basilium, Moscovie ducem, dominum sibi assciscere constituerint. | а в Литві було багато шляхтичів і вояків, які вирішили зробити своїм паном Василя, князя Московії. |
| 17 | Terrorem postremo adjecit, ut, cum longe rex abesset, bello prussiaco occupatus cum cesare et Germanis, et Lithuani uti pauci ac imbelles ita ad resistendum moscice potentie impares, salvis potius rebus suis incolumes ipsi ac voluntarii Moscum dominum acciperent, quam de vita et fortunis periclitarentur. | Потім він додав залякувань, так що, оскільки король був далеко, зайнятий Прусською війною з цісарем і німцями, а литовці, будучи такими нечисленними і слабкими, не могли міцно протистояти Москві, щоб радше порятувати свої володіння неушкодженими, аніж ризикувати своїм життям і долею, вони добровільно прийняли паном московита. |
| 18 | Certum etenim haberent, decretum esse, arcem summa vi expugnatum iri et qui in ea reperirentur omnes omni cruciatuum genere perituros. Pecunia ad hec prefectis arcis ac presidiorum data. | Дійсно, вони мали за певне, що було вирішено взяти фортецю з усією силою, і вона буде захоплена, і всі, хто знайдеться в ній, загинуть від усіляких видів тортур. Було дано гроші воєводам замку і загонів. |
| 19 | Persuasi itaque et pecunia corrupti gens in fide lubrica Rutheni arcem hosti et se una tradiderunt XXX die Julii, anno Christi MDXIV. | Отже, народ, зваблений грішми та розбещений у лицемірній русинський вірі, передав фортецю і себе ворогу 30 дня липня року Христового 1514. |
| 20 | Arx hec et ditio Smolenscensis bello acquisita fuit Lithuanie ducatui per Magnum ducem Witoldum et in fide ac potestate Lithuanorum annis centum permansit, in extremis Sarmatie finibus ad Boristhenem sita, amne ipso, paludibus, arte etiam humana, propugnaculis ex trabibus quercinis, quadruplici pariete per transversum structis et creta bituminosa completis, foris etiam incrustatis munita, fossa denique ac vallo tam alto circumdata, ut vix edificiorum culmina appareant. | Цю твердиню та володіння Смоленське здобули під час війни литовці на чолі з великим князем Вітольдом, і залишалися вони у вірі та владі литовців протягом ста років, розташовані на крайніх кордонах Сарматії біля Борисфена, на самій річці; [вона] болотами, а також людським мистецтвом укріплені дубовими брусами, із четверною впоперек стіною, обробленою бітумною обмазкою, зміцненою зовні також облицюванням, оточеною ровом і валом, настільки високим, що верхівки будівель ледве видно. |
| 21 | Que neque bombardarum ictibus neque arietibus frangi, nec suffodi nec per cuniculos, igne ac sulphure everti aut accendi possit Erat in ea et commeatus copia et defensorum justus numerus, preterea ad defendendum hostemque feriendum instrumenta et cuncte res ad id necessarie sufficienter preparate. | І її не можна було зламати бомбардуванням чи таранами, ані задушити, ані повалити через підкопи чи підпалити вогнем і сіркою. Було в ній як достатньо припасів, так і належна кількість захисників, а крім того, знаряддя та все необхідне для було достатньо підготовлено для оборони та удару по ворогу. |
| 22 | Unde fiebat, ut rex obsidione illa non permoveretur, cum et prefectorum et militum fidem et constantiam satis antea expertus esset. | Тому і сталося, що король не переймався тією облогою, оскільки вже достатньо випробував віру й стійкість як намісників, так і вояків. |
| 23 | Eam arcem primo proditionis die Michael Glinski suscepit, postridie vero Basilius, dux Moscorum, ingressus primum in summo templo greco ritu sacrificia peregit atque adorationem fecit. | Тією фортецею спочатку зрадницькі заволодів Михайло Глинський, а наступного дня Василій, князь московитів, уперше увійшов до головної церкви, вислухав службу за грецьким обрядом і здійснив поклоніння. |
| 24 | Mox arcem ipsam et templa omni auro, argento, gemmis, omni supellectili preciosa spoliavit et in Moscoviam ad sedem suam asportari mandavit; presidiarios vero inclites et eorum prefectos non invitos Michael Glinski ad civitutem Mosquam deduci curavit preter unum, qui mundus a proditione ad Lithuaniam se recepit. | Незабаром він пограбував саму фортецю та храми, все золото, срібло, самоцвіти і всі коштовні предмети, і звелів відвезти до Москви, свого місця перебування; Михайло ж Глинський подбав про те, щоб відомих полонених і воєначальників проти волі привести до міста Москви перед тим, як би хтось відступив від зради Литві. |
| 25 | Reliqui enim milites ac centuriones, qui corrupti mosca pecunia fidem regi non servarant, non ausi sunt in Lithuaniam redire, qui reliquos secum ad Moscoviam traxerunt, terrore his injecto, inquientes: si ad Lithuaniam reversi fuerimus, despoliabimur rebus omnibus et infamia mulctati, ob perfidiam omnes ad unum misere contrucidabimur. | Бо решта вояків і сотників, що не зберегли вірності королеві, розбещені московськими грішми, не наважилися б повернутися до Литви, а решту вони тягли з собою до Москви, залякуючи словами: «Якби ми повернулися до Литви, у нас би все пограбували і покарали б ганебно за зраду, так що ми всі станемо нещасними через ницість одного». |
| 26 | Quod expavefacti milites ad Moscoviam ima cum centurionibus abierunt, ipse autem dux Moscorum, novis presidiis arci impositis et jurejurando ab eis et a ceteris bojaris terre Smolenscensis accepto, illic subsedit; | Перелякані воїни з сотниками пішли до Московії, а сам князь московитів, поставивши у фортеці нову залогу і одержавши від них та інших бояр під присягою землю Смоленську, сів там; |
| 27 | missoque octoginta milium exercitu, a Smolensko in Lithuaniam tendere, Vilnam, sedem ducalem, occupare et cum regiis confligere precepit, et velut jam victoriam in manibus haberet, magna sibi pollicebatur jam de Lithuania subjuganda, jam de rege in vinculis tenendo ejusque exercitu flagellis instar pecudum ad Moscoviam pellendo captivisque insigmoribus ad confederatum suum, cesarem Maximilianum, ac ad alios principes, cedem Polonorum expectantes, tramittendis. | і, пославши військо у вісімдесят тисяч людей, наказав їм йти від Смоленська до Литви, щоб взяти Вільно, князівське місце перебування, і вступити в бій з людьми короля, і ніби він уже мав перемогу в своїх руках, він вже тішився великими надіями про підкорення Литви, мов уже тримаючи короля в ланцюгах, і військо його погнавши до Московії, а полонених відправивши до свого союзника, цісаря Максиміліана та іншим князів, які чекали на здачу поляків. |
| 28 | Quam ad rem catenas, compedes, funes et cetera id genus ligamenta ad vinciendos captivoa vehi in curru post exercitum suum mandaverat | Бо він наказав, щоб на візках за його військом везли ланцюги, кайдани, мотузки та інші подібні пута для переможених полонених. |
| 29 | At rex interea, dum Smolensko obsidebatur, premisit ante se exercitum suum ad Mynsk, locum castris designatum. | Але тим часом король, поки Смоленськ був в облозі, висунув своє військо до Мінська, призначеного як місце для табору. |
| 30 | Erant in eo exercitu Lithuani et Poloni, stipendio regio conducti, venerant etiam e Polonia auxiliares copie, viri fortes ac robusti, ere publico regni Polonie conducti, voluntarii insuper ex claris familiis, primaria juventus polona cum multo comitatu pugnantium militum, non solum amore regis ac domini sui, sed etiam ut ex militia domi forisque clari ac illustriores fierent. | Були в тому війську литовці й поляки, найняті королем, також прибули з Польщі численні помічники, сильні й міцні люди, які служили Короні Польській, добровольці, до того ж із шляхетних родин, і перша польська молодь із великим товариством недосвідчених бійців, не лише з любові до короля та своїх панів, але також від того, що вони могли б стати більш відомими та уславленими вдома та за кордоном своєю воєнною службою. |
| 31 | Quos postea rex cum senatoribus et consiliariis cumque aulicorum cohortibus subsecutus est. Mox exercitus ille ad Mynsk lustratus et recensitus est, inde ad Borissow ductus, ubi iterum per regem et duces belli velut ad presentem jam pugnam per acies ordinatus est. | Після цього король пішов із сенаторами, радцями та іншими услід загонам. Незабаром те військо послідувало до Мінська, оглянуте й перераховане, а звідти приведене до Борисова, де король і воєначальники знову віддали йому розпорядження стосовно того, в якому порядку слід битися. |
| 32 | Dum hec ita geruntur, venit a summo pontifice Leone X legatus Jacobus Piso, vir doctus et prudens, ut regem et Moscum a bello ad pacem reduceret vel saltem inducias constitueret, quo rex expeditioni Christianorum, que contra Infideles parabatur, adesse posset. | Поки це отак відбувалося, прибув Яків Пізон, легат верховного понтифіка Лева X, чоловік мудрий і розсудливий, щоб навернути короля і Москву від війни до миру або принаймні укласти замирення, завдяки чому король міг би взяти участь у поході християн, який готувався проти невірних. |
| 33 | Et rex quidem studium hoc pacificationis a summo pontifice grato accepit animo seque a pace honesta non abhorrere respondit; | І справді, король із вдячним серцем прийняв це бажання умиротворення від верховного понтифіка і відповів, що він не буде проти почесного миру; |
| 34 | verum tractatibus locum jam non esse, Moscum siquidem hominem barbarum, fedifragum et secundo successu elatum, ab armis et spebus suis abduci non posse, seitaque, adjutore Deo optimo maximo, pacem, quam oratione Piso non posset, cede hostium parare sibi constituisse. | щоправда, вже не було місця для переговорів, оскільки московита, людину-варвара, віроломну і захоплену своїм другим успіхом, не можна було відірвати від зброї та надій, і тому, за допомогою Господа всемилостивого та всемогутнього, він вирішив здобути для себе мир, чого не змогли промови Пізона, шляхом розгрому ворога. |
| 35 | Quam ob rem cum instructo exercitu, cujus non amplius XXX milia equitum, peditum tria milia fuere, rex adversus Moscos alacriter profectus est. | Через це король із натхненням вирушив проти Москви з підготовленим військом, у якому було не більше 30 000 кінних і 3 000 піших. |
| 36 | Postea, volentibus consiliariis, victoriam et felicitatem exercitui precatus, ad Borissow rediit. | Після цього за бажанням своїх радців він повернувся до Борисова, молячись про перемогу і успіх для війська. |
| 37 | Ad corporis vero sui custodiam quatuor milia hominum penes se reliquit. | Втім, чотири тисячі чоловік він залишив для власної охорони. |
| 38 | Ceterum exercitus ille regius antequam castra loco movisset, Deo sibi per confessionis et | Крім того, те королівське військо перед тим, як залишити табір, сповідалося перед Богом |
| 39 | eucharistie sacramenta reconciliato, alacer in hostem tendebat, faustis etiam auspiciis victoriam ei portendentibus; | та прийняло таїнство Причастя, і із захопленням націлилося на ворога, також через сприятливі знамення, що провіщали йому перемогу, |
| 40 | nam aquile, corvi ac vultures secuti illum fuere, similiter et puerorum greges, qui in castris penes regem ad Borissow erant, et pridie et eo, quo pugnatum est, die instinctu nature victoriam nostris presagientes in duo se equalia agmina diviserant, ades adversas contra se ipsos instruentes, quarum alteram regiam, alteram moscam nominarunt, ac ad pugnam sub ducibus a se designatis eduxerunt, factisque primum velitationibus, mox lituos canere jussis, adeo acriter utrimque conflixerunt, ut ira accensis ad pugnam animis non jam ludicrum, sed justi conflictus certamen ediderint, in quo qui Moscos representarunt victi, fugati captique ab his fuere, qui pro parte regia pugnarunt, clamorque ingens factus vociferantium puerorum: cedunt, terga vertunt Mosci, cadunt, fugiunt, ulciscitur justus deus fedifragos hostes! | бо орли, круки та грифи позліталися за ним, так само товариства дітлахів, які були в таборі біля короля в Борисові, напередодні та в день битви, за природним передчуттям передвіщаючи перемогу нашим, розділилися на два однакові загони, що, граючись, протистояли один одному, з яких одного назвали королівським, а іншого московитським, і повели їх на бій під проводом призначених ними самими, і, вчинивши спочатку сутички, а незабаром, коли обом було наказано засурмити, билися так запекло з обох сторін, що бойовий шал запалав у душах уже не грайливий, проте напевно розгорілася справжня бійка, у якій ті, хто представляв московитів, зазнали поразки, кинулися навтіки та були схоплені тими, хто воював на королівському боці, і здійнявся величезний галас крикливих хлопчаків: «Вони поступаються, московити повертаються спиною, падають, тікають, справедливий бог мстить віроломним ворогам!» |
| 41 | Ad hec fortuna res humanas variante, Michaele Glinskio, precipuo rerum moscarum consiliario, captivato (de quo postremo loco dicetur), exercitus Moscorum, veluti manu dextra mutilatus majorem nostris victorie spem promittebat. | На таку долю змінилися людські справи: Михайло Глинський, головний радник у справах московських, був схоплений (про що ми будемо казати в останню чергу), що обіцяло велику надію на нашу перемогу над московським військом, яке виявилося ніби з понівеченою правою рукою. |
| 42 | Interim Basilius, dux Moscorum, edoctus per exploratores ac transfugas de paucitate regiorum, mandata dedit ad duces exercitus sui, ut, cum numero superarent, exercitum regium tanquam gregem pecudum flagellis in Moscoviam pellerent. | Тим часом Василь, князь Московський, отримавши відомості від розвідників і перебіжчиків про нечисленність королівських людей, наказав воєводам свого війська, щоб вони, оскільки переважають числом, гнали королівське військо, як череду бидла, батогами до Московії. |
| 43 | Mosci, ut jussum erat, ad fluvium Beresinam pervenientes, exercitum suum sub castra regia admoverunt ad perterrendos nostros ausu isto ac multitudine sua. | Московити, як було наказано, діставшись річки Березини, просунули своє військо під королівський табір, щоб цією витівкою та власною численністю нажахати наших людей. |
| 44 | Regii contra, transito flumine, ad Moscos suos in aciem eduxerunt. | Люди ж короля, перетнувши річку, повели своїх людей у бій на московитів. |
| 45 | Verum cum Mosci universali pugna decernere abstinuerunt, particularibus tamen certaminibus tentata fortuna, bis cesi sunt Primo siquidem certamine Joannes Pileczki, capitaneus Lublinensis, XXVIII Augusti die mille trecentos equites Moscos fudit; | Щоправда, оскільки московити не зважилися на загальну битву, долю випробовували окремі сутички, і вони двічі зазнали невдачі. У першій битві Ян Пілецький, сотник люблінський, 28 серпня вислав тисячу триста вершників проти московитів, |
| 46 | prima rursus Septembris die altero particulari certamine duo milia Moscorum regii profligarunt et Kisieliczam, unum ex primariis ducem belli, cum potioribus captivis ad regem deduci curarunt. | и першого дня вересня в іншому окремому бою люди короля знищили дві тисячі московитів і зуміли доставити до короля Киселича, одного з перших вояків князя, і подбали, щоб відвести його до короля разом з найважливішими бранцями. |
| 47 | Tum mosci capitanei ex eo loco retro cesserunt et ultra Boristhenem copias suas reduxerunt eo consilio, ut ad locum pugne sibi commodiorem exercitum regium post se traherent. | Тоді московитські воєводи відступили звідти й відвели свої війська за Борисфен, маючи намір відтягнути за собою королівське військо до місця, зручнішого для бою. |
| 48 | Quos regii fugere rati magnis itineribus eos insecuti sunt, et cum vadum aliud in Boristhene non reperissent ad trajiciendum preter id, quo Mosci transierant, ac illud contra regios defenderent, data ducibus belli utrinque ad ripas colloquendi fide, regios postulasse, ne trajectu fluminis eos prohiberent, velle Moscis pugne copia in facere. | Люди короля сприйняли це як втечу і переслідували їх на велику відстань, і оскільки не знайшли іншого броду через Борисфен, щоб переправитися, окрім того, через який переправлялися московити, а ті захищали його від королівських людей, і довірили воєводам на обох берегах перемовлятися, щоб попросити королівських не перешкоджати їм перетнути річку, бо вони [королівські] хотіли завдати московитам численні удари. |
| 49 | Et licet dubie regiis responsum esset, illi tamen cupidine ulciscendi barbaricam superbiam, relictis in citeriore ripa ad vadi ostia aliquot milibus levis armature, qui obequitantes illic Moscorum se conspectui exhiberent, fucum Moscis prebentes, tanquam totus illic exercitus regius permaneret, alio in loco, ponte ex lintribus trabibusque celeriter colligatis facto, peditatum, bombarda ac tormenta bellica in ulteriorem Boristhenis ripam traduxerant, | І нехай непевною була відповідь королівських, охоплені бажанням помститися за пиху варварів, вони залишили на ближчому до себе березі біля входу до броду певна кількість легкоозброєних вояків, які, коли прискакали туди верхи, постали перед московитськими очима й створили у московитів враження, ніби там залишилося все королівське військо, а самі в іншому місці зробили міст із човнів і балок, нашвидкуруч зв’язаних разом, і переправили піхоту, снаряди й гармати на протилежний берег Борисфена; |
| 50 | moxque ponte ipso impetu aque disrupto equitatus omnis regius (ita ut erant ad conflictum instructi) servatis ordinibus amnem insilientes in alteram Boristhenis partem ad hostes orto jam sole tranarunt, uno duntaxat illorum ab aquis absorpto. | незабаром після того, як міст був зруйнований напором води, вся королівська кіннота, зберігаючи бойовий порядок (оскільки вона була готова до бою), стрибнула в річку і перепливла за ворогом на інший берег Борисфена, коли сонце вже зійшло, і лише одного з них поглинула вода. |
| 51 | Spectabant hec Mosci instructis jam aciebus ad pugnam, dum nostri tranarent, letantes, predam hanc voluntarie in manus sibi venire. | Московити, побачивши це, вже вишикувалися до бою, а наші пливли, радіючи, що ця здобич добровільно потрапить до їхніх рук. |
| 52 | Ceterum unus ex ducibus hostilis exercitus conversus ad collegas: hec gens, inquit, animosa est et in nostram cedem magno ut videtis fertur ardore, quam ob rem, si stulti non sumus, non est expectandum nobis, dum totus trajiciat exercitus, sed partem hanc dimidiam, que trajecit, deleamus. | Крім того, один із воєвод ворожої армії звернувся до своїх товарищів: цей народ, за його словами, має відвагу і, як ви бачите, з великим запалом поводить себе під час нашого відступу, з якої причини, якщо ми не дурні, нам треба чекати, поки все військо переправиться, але знищимо ту половину частину, яка переправилася. |
| 53 | Objurgatus est a ceteris pusillanimitatis neque ejus consilio paritum fuit. | Інші дорікали йому за його малодушність, і ніхто не послідував його пораді. |
| 54 | Datum itaque fuit regiis et temporis et loci spatium trajiciendi et exercitum in acies et ordines instruendi, quorum ferrate mox constitere acies. | Відповідно, людям короля було дано час і простір, щоб переправитися та вишикуватися в бойові лінії в порядку, так що їхні обладунки незабаром утворили бойову лінію. |
| 55 | Dux et princeps Constantinus de Ostrogk, qui tricesies sexies collatis signis victor dimicavit, exercitus regii capitaneus generalis erat, Georgius Radiwil Lithuanis preerat, Polonis vero Janussius Swirczewski, aulicorum cohortibus Albertus Sampolinski. | Князь і воєвода Костянтин Острозький, який тридцять шість разів звитяжно воював під хоругвою, був генерал-капітаном королівського війська, Георгій Радивил керував литовцями, Януш Свірчевський – поляками, Альберт Самполинський – надворною корогвою. |
| 56 | Voluntarii ex Polonis, juventus ex claris familiis, et mercenarius miles in primis aciebus constiterant, Lithuani in dextro, Poloni, aulici regii in sinistro cornu, peditatus etiam ac bombarde aptis locis collocate erant. | У перших рядах стояли добровольці від поляків, молодь із шляхетських родин, найманці, литовці – праворуч, поляки, королівські двораки – ліворуч, а також піхота було поставлена в місцях, зручних для обстрілу з гармат. |
| 57 | Mosci contra structis aciebus stabant, quibus tamen ad amittendam pugnam duo mala adfuerunt, alterum, quod bombardas non adhibuerint, alterum, quod ultra morem ac modum multa armatura contra violentos ictus sese onerarint, unde ad agiles pugnandi motus impediti fuere, frontem tamen late extenderunt et firmiores in ea legiones constituerunt, post quas terni exercitus in subsidiis collocati erant. | Московити стали проти вишикуваних ліній, які, однак, зробили дві помилки, через які програли битву: перше, що вони не використовували гармат, а інше, що вони навантажили себе великою кількістю обладунків понад звичай як засіб проти жорстоких ударів, так що вони перешкоджали їхнім вільним рухам у бою. Проте вони широко розтягнули свою передову лінію у фронт і поставили в ній найсильніші загони, позаду яких стояли три додаткові підрозділи. |
| 58 | Interea dum preludia pugne ad irritandos utrinque animos fiunt, Moscorum validissima ala per declivum et dumeta ad regios atengo circumveniendos properabat, contra quos Sampolinski in sinistro cornu cum aulica legione, jussu summi imperatoris non expectato, pugne initium fecit et, multa cede in his edita, terga vertere coegit. | Тим часом, доки відбувалися попередні сутички, щоб розпалити дух обох сторін, найсильніше крило московитів поспішало уздовж схилу й валів, щоб оточити королівських людей, і проти них Самполинський, що був на лівому крилі з надворною корогвою, не дочекавшись наказу головнокомандувача, почав бій і, розгромивши їх, змусив повернути назад. |
| 59 | Hinc signis canere jussis (quingenti tubicines Moscorum fuere) cetere etiam legiones regie infestis signis cum hoste concurrunt, hinc clamor ethera ferit, hinc armorum strepitus, hinnitus equorum, tympanarum ac tubarum clangor, fulmina ac tonitrua bombardarum edita; ardet atrocissima pugna. | Ось наказують сурмити (а було московських сурм п’ять сотень), і також королівські загони під ворожі сигнали стикаються з ворогом, ось галас наповнює повітря, ось шум зброї, іржання коней, звуки барабанів і сурм, блискавка і грім гарматних залпів; палає найзапекліший бій. |
| 60 | Dumque sevo Marte geritur res, miles polonus in confertissima illa moscarum legionum multitudine, tanquam in mari immenso, ter sese immergendo, stragem ingentem edit, ubi cum pro victoria summo conatu pars utraque depugnaret, legionesque polone, et rei bellice peritia et animi corporisque fortitudine superiores, Moscos una cum equis robore ferocium equorum proculcarunt et ordines eorum ita conturbarunt, ut cum per regios a fronte, a tergo rursus a suis exercitibus (ne regiis cederent) comprimerentur et simul a peditatu ictibus tormentorum sternerentur, in latera secedentes fugerunt e prelio. | І поки орудував у справі Марс, польський вояк, тричі пірнувши у ту множину московитських загонів, ніби у море, що наближалося, вчинив велику бійню, де, докладаючи всіх зусиль для перемоги, обидві сторони відбивалися, але польські загони, які мали вищість у військовій майстерності та силі духу й тіла, разом із вершниками завдяки силі їхніх лютих коней відігнали московитів і так розбурхали їхні ряди, що коли тих притиснули спереду королівські, а з тилу стримували їхні війська (щоб вони не відступили перед королівськими), водночас зметені пострілами піхоти, вони відступили в сторони і втекли з поля бою. |
| 61 | Mox et hi, qui in postremis exercitibus stabant, fuga legionum suarum perculsi et valido regiorum impetu veluti turbine quodam impulsi, conturbatis ordinibus fugere et ipsi coacti sunt In ipsa autem fuga horrenda strages Moscorum facta est. | Невдовзі й ті, хто стояв у тилу армій, приголомшені втечею своїх загонів, яких гнав потужний напад королівських, мов якийсь вихор, і самі були змушені були тікати безладними рядами. І самою тією втечею московитам було завдано страшних втрат. |
| 62 | Videre erat per campos late patentes occisorum corpora cruore fedata humi jacentia sine capite, sine manibus et pedibus, aliorum capita partim malleis contusa partim in duas partes discissa, dorsa aliorum hiantia, aliorum effusa ilia, humeros aliorum abscisos fractosque lacertos, precisos vultus atque ora alios gladiis confossos, alios a capite ad umbilicum usque dissectos, in aliis hastas herentes, ejulantes alios, animas alios exhalantes, alios equis proculcatos, aquis alios submersos, equorum insuper cladem maximam. | На широких рівнинах було видно тіла вбитих, закривавлені, що лежали на землі без голови, рук і ніг; голови інших були частково побиті булавами, розколоті навпіл; вони були порубані шаблями, одних розсікли від голови до пупа, інших простромили списами, інші кричали, інші спускали дух, деякі були повалені кіньми, деякі – втоплені у воді, до того ж і коні зазнали величезних втрат. |
| 63 | Miserabile sane ac horrendum Diis ipsis spectaculum. Sed etiam in flumine Kopriwna limoso ac riparum preruptarum in quatuor milliariis a loco pugne tantus in illa fuga Moscorum numerus una cum equis submersus est, ut fluminis cursus cadaveribus submersorum impeditus restagnaret; unde nostri, urgente siti, aquam sanguinolentam galeis haurientes potare coacti fuerint. | Насправді видовище жалюгідне і жахливе для самих богів. Але навіть у річці Копрівні, де річка була каламутна і береги урвисті на відстані чотирьох миль від місця бою, в тій втечі потонуло так багато москалів разом з кіньми, що течію річки перегородили трупи утоплеників; через що наші люди, відчуваючи сильну спрагу, були змушені пити криваву воду, зачерпнуту шоломами. |
| 64 | Cedes hec in ea fuga per octo milliaria etiam in multam noctem producta fuit, in qua nisi nox et silve texissent fugientes pauci admodum incolumes evasissent. | Відступили на вісім миль під час цієї втечі, що тривала до пізньої ночі, і якщо б їх не сховали покрів ночі та лісу, дуже небагато з утікачів врятувалися б неушкодженими. |
| 65 | Cepta fuit hec pugna sole jam a meridie duabus horis progresso, duravit usque ad occasum solis. | Ця битва почалася, коли сонце вже просунулося на дві години від полудня, і тривала до заходу сонця. |
| 66 | Effugatis cesisque hostibus regii a cede alii in noctis medio alii in crastinum ad castra reversi captivos multos adduxerunt. | З тих, хто втік і здався неприятелю під час відступу, одних серед ночі, інших наступного дня, люди короля, які повернулись до табору, привели з собою багато бранців. |
| 67 | Capti erant Iwan Czeladzin et alii summi et precipui eorum vojevode, iidem belli duces, octo, consiliarii triginta septem. | Були захоплені Іван Челяднін та інші їхні найвищі та найзначніші воєводи, тобто воєначальники, числом вісім, і тридцять сім радників. |
| 68 | Reliqui duces, barones et qui in officiis publicis erant, simul cum nobilibus et bojaris supra duo milia preter alios multos inferioris conditionis milites, quorum prestantiores Constantinus dux, imperator exercitus generalis, in crastino pugne convivio lauto excepit et oratione castrensi ex victorie et fortune conditione consolatos humaniter habuit et tam de rege quam de Mosco, principe eorum, bene sperare jussit. | Решти воєначальників, мужів і тих, що були на державних посадах, разом із дворянами та боярами було понад дві тисячі, і багато інших воїнів нижчого стану, найвиднішим з яких князь Костянтин, головнокомандувач війська, на наступний після битви день дав пишний бенкет, і втішав промовою у таборі, адже через перемогу та щастя, він людяно ставився до них, і наказав їм сподіватися на добро як від короля, так і від московита, їхнього владаря. |
| 69 | Cesa sunt eo prelio plus XL milia Moscorum. | Ціною цього була загибель понад 40 тисяч московитів |
| 70 | Ex regiis contra occubuerunt clarissimi duo barones, Zborowski et Slupetzki, quoram funus Vilnam ductum est et sepultura apud Bernardinos magnifice acta. | З боку короля загинули два блискучі мужі, Зборовський і Слупецький, і їхні тіла перевезли до Вільна, а похорон відбувся з великою пишністю у бернардинів. |
| 71 | Ex militibus preterea regiis quingenti circiter interfecti, sauciati vero multi. | Було вбито близько п’ятисот королівських жовнірів, і багатьох поранено. |
| 72 | Signa militaria omnia capta, castra direpta. | Усі військові прапори були захоплені, а табір пограбований. |
| 73 | Equorum hostilium XX milia et cetera spolia militibus distributa. | 20 тисяч неприятельских коней і решту здобичі роздали воякам. |
| 74 | Demum gratulationes mutue militum ac ducum belli ex prelio reversorum habite, letanter atque amabiliter osculantium sese atque amplexantium et immortali Deo pro victoria gratias agentium. | Зрештою, нехай повертаються з битви воїни і полководці, щоб привітатися, радісно і любовно цілуючи і обіймаючи один одного, і дякуючи безсмертному Богові за перемогу. |
| 75 | Et missa simul in honorem Sanctissime Trinitatis cum cantico: Te Deum laudainus, a toto exercitu solenni ritu cantata. | І в той же час відбулася меса на честь Пресвятої Трійці зі співом «Te Deum laudamus», який співало все військо з урочистим обрядом. |
| 76 | Inde captivi a ducibus exercitus ad regem in Borissow missi. | Звідти полонених воєвод відправили до короля в Борисів. |
| 77 | Accidit hec clara ac memorabilis victoria die natali Sancte Marie, que fuit octava Septembris, anno Christi MDXIV. | Ця блискуча та пам’ятна перемога сталася в день Різдва Святої Марії, восьмого вересня 1514 року Христового. |
| 78 | Rex, accepta tam fausta divinitus data victoria, missis in supplementum exercitui quatuor milibus equitum, quos ad custodiam corporis sui penes se tenuerat, jussit exercitum victorem fortunam sequi et ad recuperandam arcem Smolensk citato cursu contendere. | Король, прийнявши перемогу, так щасливо даровану Богом, послав на підкріплення війська чотири тисячі вершників, яких він тримав поруч в якості тілоохоронців, і наказав переможному війську слідувати своїй щасливій долі та битися, щоб якомога швидше повернути фортецю Смоленська. |
| 79 | Ipse cum consiliariis captivos Moscos insignes ante se ducens Vilnam venit, effusa in occursum ejus universa civitate, adorantium eum et benedicentium Deum. | Сам він прибув до Вільна з радцями, ведучи перед собою знатних московських бранців, і все місто висипалося йому назустріч, вітаючи його і благословляючи Бога. |
| 80 | Postridie supplicationes et gratiarum actiones ad omnia templa solenni cantu et sacrificio habite. | Наступного дня відбулися молебни та подяки в усіх храмах з урочистими співами та службами. |
| 81 | Hec eadem omnia per universam Poloniam ac Lithuaniam acta cum ingenti gaudio ac letitia omnium hominum. | Усе це робилося по всій Польщі та Литві, з великою радістю та щастям усіх людей. |
| 82 | Prevenerant adventum hunc regium Vilnam ab infida vicinia legati Cruciferorum de Prussia ac Livonia, non alia magis causa, quam spectatum victoriosum ac triumphalem in urbem ingressum regis et quonam loco, quo ordine ac numero conjurati eorum, socii Mosci, summi exercituum duces, captivi in compedibus et vinculis ducerentur. | Виїхали від підступних околиць назустріч цьому королівському прибуттю до Вільна посли хрестоносців Пруссії та Лівонії, як споглядачі переможного і тріумфального в’їзду короля до міста, і в якому місці, під час якого згідно з порядком чисельні їхні спільники, союзники-московити, головні воєначальники, були проведені в’язнями в путах і кайданах. |
| 83 | Obtegebant quidem malitiam suam simulata ac ab invitis animis coacta gratulatione de parta ex Moscis victoria, cum tamen regis felicitate et sociorum clade et vinculis eorum rumperentur ilia. | Вони приховали свою злість удаваними і від нещирої душі вимушеними поздоровленнями з перемогою, здобутою над московитом, але через успіх короля та поразку союзників їхні зв’язки були розірвані. |
| 84 | Responsum his fuit: victoriam donum esse Dei de celo et Deo ipsi acceptam referri, Deum justum de superbo ac fedifrago hoste violati jurisjurandi penas sumere ac ulcisci voluisse, idem in aliis hostibus regis, qui insidiose ac perfide agerent, facturum; | Відповідь на них була, що перемога була даром Божим з неба і що сам Бог дав знак, що приймає її, що Бог справедливо побажав піддати карі і помсті пихатого і віроломного ворога, який порушив свою клятву, і зробив би це те саме й стосовно інших ворогів короля, які чинили підступно й віроломно; |
| 85 | gratulationes vero eorum, si quidem vere et sincere essent, regi gratas esse, magistros vero et Cruciferos, a quibus missi essent, ad pacem et federa servanda et bonam vicinitatem colendam hortari, alioqui regem juribus suis non defuturum. | але їхні поздоровлення, якби вони справді були справжніми та щирими, були б прийнятні для короля, а магістрів і хрестоносців, якими вони були послані, слід закликати зберігати мир і союз і плекати добросусідство, інакше король не був би позбавлений своїх прав. |
| 86 | At Basilius, Moscorum dux, ante hunc conflictum adeo certam sibi victoriam promittebat, ut post cladem suorum invente sunt apud captos belli duces epistole ac mandata ejus, quibus prescripserat ac mandarat illis, ut rege capto trifariam exercitus dividerent, et, Lithuania tota in potestatem suam redacta, Basilii eam ditioni subjicerent. | Адже Василь, князь московитів, перед цією битвою розраховував на таку певну перемогу, що після поразки його людей знайшли у полонених воєвод його листа та настанови, в яких він приписував і наказував їм, щоб для захоплення короля у полон вони розділили військо на три частини, і вся Литва була навернена під його владу, зменшеною, і сам Василь перетворив би її на своє володіння. |
| 87 | Ceterum, cognita ex his, qui saucii cruoreque obliti e prelio evaserant suorum clade, pavore consternatus, amens furensque intra arcem Smolensk discurrebat, proditorum animos, ut constantes in fide permanerent, confirmando, majora his presidia, majora proditionis premia promittendo. | Крім того, коли він дізнався від тих, хто втік з поля битви, поранений і закривавлений, про поразку своїх, охоплений жахом він бігав, божевільний і ошаленілий, по фортеці Смоленська і обіцяв душам зрадників більший сторожовий загін і більші нагороди за зраду, щоб вони залишалися непохитними у вірі, та зміцнював їх. |
| 88 | Postridie illinc ex ipsa arce Smolensk cum paucis in Moscoviam ad eo precipiti fuga volavit, | Наступного дня він з небагатьма вилетів із самої Смоленської фортеці у поспішній втечі до Московії, |
| 89 | ut intra diem et noctem unam sexaginta milliaria germanica percurrerit. | так що за день і ніч подолав шістдесят німецьких миль. |
| 90 | Cause tante festinationis erant, quod omma ubique suspecta habebat, ne vel a regiis caperetur vel a suis traderetur, denique ut famam rei male geste accepteque cladis preverteret, ne scilicet fratri ejus, (male tractationis memores) qui servitutem apud eum servierunt, tumultum in eum domesticum excitarent et a principatu removerent aut trucidarent. | Причина такої поспіху полягала в тому, що він всюди мав підозри, щоб його власні люди його не схопили та не видали королю, і також, щоб він міг запобігти відомостям про свої погані діяння та лихо, якого зазнав, і щоб, природньо, його брати (пам’ятаючи погане поводження з ними), які служили йому в рабстві, не здійняли проти нього бунту в його ж домі, не повалили його з князівства або не вбили. |
| 91 | Mirabilis hec est a divino numine fortune conversio. | Дивовижним є цей поворот долі за промислом Божим. |
| 92 | Ecce! qui regem vinctum duci jam ad se credebat, is, ne in conspectu ejus ligaretur, fugam ignominiosam iniit. | Ось! Той, хто гадав, що він уже веде зв’язаного короля до себе, щоб самому не бути зв’язаним у того на очах, вдався до ганебної втечі. |
| 93 | Ecce! vincula in regios parata conversa sunt in eos, qui ea paraverant, trahunturque suis ipsorum catenis ab his, quos uti pecora loris in Moscoviam pellere destinarant. | Ось! Ланцюги, що були приготовлені для людей короля, надягнуті на тих, хто їх готував, і тягнули їх у кайданах ті, кого вони мали намір загнати до Московії як худобу. |
| 94 | Judicia tua, Domine, abyssus multa! | Твої суди, Господи, безодня велика! |
| 95 | Exercitus autem regius a loco victorie ad recuperandam arcem Smolensk profectus fuit, ut adventus sui terrore illato his, qui in presidio erant, ad seditionem eos cogeret. | Королівське ж військо рушило з місця перемоги, щоб повернути фортецю Смоленська, та загрозою свого наближення спонукати тих, хто був у сторожовому загоні, до повстання. |
| 96 | Verum proditores penas perfidie metuentes strenue se defenderunt. | Але зрадники, побоюючись покарання за зраду, рішуче захищали її. |
| 97 | Itaque nostri, cum bombardas et tormenta magna ad manum non haberent, celi etiam et hiemis instantis ratio continuande obsidioni adversaretur, alimentorum etiam penuria in locis illis desertis premerentur equosque illos predaticios in conflictu acquisitos, quorum ad XX milia erant, fame perire nollent, duces belli exercitum ab illa obsidione in hiberna deduxerunt. | І тому наші люди, оскільки вони не мали потужних снарядів і гармат під рукою, і навіть погода та сувора зима були несприятливими для продовження облоги, і брак продовольства в тих безлюдних місцях тиснув на них, то з цієї облоги вони повели військо на зимівлю. |
| 98 | Quo quidem regio exercitu illinc discedente Mendikirey, cesar Tartarorum Taurice, stipendio regis ad societatem belli moscici conductus, licet non procul a castris regiis ante pugnam in stativis suis esset, spem auxilii subdole promittens, pugne tamen non interfuit, intentus duntaxat, quorsum fortuna belli inclinaret, ex cujus eventu ad hanc aut illam partem se applicaret. | І коли королівське військо відійшло звідти, Менглі-Гірей, імператор таврійських татар, зажадав у короля платні за московську війну; втім, хоча він був перед боєм на своїй стоянці недалеко від королівського табору, і давав натяками надію на допомогу, але участі в бою не брав, розмірковуючи лише про те, як схилиться доля війни, залежно від наслідку якої він пристане до того чи іншого боку. |
| 99 | Itaque cum accepisset, et Moscos cesos et exercitum regium inde ad hiberna deductum esse, ipse demum Moscoviam ingressus predatus est et cladem clade cumulavit. | І ось, дізнавшись, що московити відступили, а королівське військо на зимівлі, він сам нарешті виступив до Московії, але став здобиччю і накопичував поразку за поразкою. |
| 100 | Interea Sigismundus, rex, victoriam hanc suam summo pontifici Leoni X significavit et insuper Moscos decem nobiles in pugna captos, testes victorie, per Nicolaum Volski Romam misit. | Тим часом король Сигізмунд повідомив верховному понтифіку Леву Х про свою перемогу, а крім того послав до Риму з Миколою Вольським десять полонених у битві московитських вельмож, як свідків перемоги. |
| 101 | Quos tamen cesar Maximilianus (non valens sui alemanici odii impotentis affectus cohibere), cum per Austriam ducerentur, ab ipso nuncio eripuit, et, eo libere abire jusso, Moscos vinculis solutos per Lubecam ad ducem Moscorum transmitti curavit, et hoc, quo potuit, modo Moscum adjuvit. | Але цісар Максиміліан (який не міг стримати свого безсилого німецького почуття ненависті), коли їх вели через Австрію, сам перехопив посланця і, наказавши йому вільно відійти, подбав про те, щоб московитів, визволених з кайданів, відправити через Любек до князя московитів, і це був єдиний спосіб, яким він зміг допомогти московиту. |
| 102 | Nihilominus tamen Rome in concilio Lateranensi posteaquam hec victoria de Schismaticis, ecclesie romane hostibus, et fama et literis regiis, Laskiique, archiepiscopi legati regii, relatu nunciata esset, licet cesaris et Cruciferorum legati impedire conati sint, decrete publice supplicationes fuerunt oratioque de ipsa victoria in laudem regis a Camillo Porcario, viro literis claro, habita est, ignibus etiam accensis et bom bardarum ejaculationibus ceterisque benivolentie signis urbs romana testata est letitiam suam. | Тим не менш, в подальшому на Латеранському соборі про цю перемогу над схизматиками, ворогами римської церкви, у виступі та королівськими грамотами було повідомлено Лаським, архієпископом і королівським посланцем, хоча цісар і посли хрестоносців намагалися запобігти цьому, і було постановлено про публічні подячні молебни, та промова про саму перемогу в похвалу короля була доручена Каміллу Поркарію, відомому письменнику, і римське місто засвідчило свою радість святковими вогні та пострілами з гармат, а також іншими знаками зичливості. |
| 103 | Inde gratulationes tam a summo pontifice et cardinalibus, quam a ceteris principibus ad regem mittebantur. | Тоді королю були надіслані вітання як від верховного понтифіка, так і від кардиналів, а також від інших князів. |
| 104 | Piso, orator pape, cum conficiende pacis, cujus causa venerat, nulla spes superesset, non adita Moscovia, (quod gratum ei acciderat) donatus a rege ac honoratus, Vilna ad Italiam reversus est. | Пізон, промовець папи, оскільки на укладення миру, заради якого він прибув, не залишалося жодної надії, якщо він не поїде до Московії (що сталося з ним на його задоволення), обдарований та вшанований королем, з Вільна повернувся до Італії. |
| 105 | Princeps etiam Constantinus, imperator exercitus regis, vexilla ceteraque signa militaria hostibus adempta cum pompa militari Vilnam ad regem veniens in ecclesia cathedrali reposuit et captivos, quorum magnus fuit numerus, partim inter proceres, partim per municipia in vincula distribuit eo consilio, ut aut redemerentur, aut, si quando pax honesta ac solida confieret, liberi dimitterentur. | Також і князь Костянтин, воєначальник королівського війська, зібравши ворожі прапори та інші військові знаки, урочисто прибув до Вільна до короля та поклав їх у соборній церкві, а бранців, яких була велика кількість, розподілив частково серед дворян, частково серед городян, у ланцюгах, з наміром або віддати їх за викуп, або, якщо колись буде укладено почесний і міцний мир, звільнити їх. |
| 106 | Sed Moscus, barbarus homo, nec pacem ex animo, nec captivos redemi voluit; quapropter illi in diutina captivitate consenescentes vitam finierunt, viri et canitie venerandi et auctoritate olim apud suos conspicui, quibus tamen, quamdiu in captivitate vixerunt, uxores eorum ex Moscovia, que humane vite usus postulabat, necessaria subministrabant. | Але московит, людина-варвар, не хотів у душі ані миру, ані викупити полонених; і тому вони зістарилися та закінчили своє життя у полоні, і я бачив серед них сивоволосих мужів, шановних і поважних серед своїх, яких, однако ж, поки вони жили у полоні, їхні жінки з Московії забезпечували тим необхідним, чого потребує людське життя. |
| 107 | Et quia de captivatione Michaelis Glinski superius mentio facta est, rem quomodo et quam ob rem accidit et quem exitum habuit paucis adscribere libuit. | І оскільки про схоплення Михайла Глинського було згадано вище, вирішив стисло записати, як і чому це сталося, і які були наслідки. |
| 108 | Michael post proditam sibi arcem Smolensk, quum a Basilio, Moscorum duce, arcem ipsam cum omni ejus ditione dari sibi ex promisso et obligatione posceret, Moscusque illum spe facta duceret et ludificaret, vehementer offensus angi cepit animo, quod et regem suum, bonum et clementem dominum, una cum amplissimis fortunis deseruerit et Moscum infidum dominum nactus esset, et licet summo loco illic esset fortunisque abundaret, fratris insuper germani sui Basilii Glinski, jam antea illic in Moscovia mortui, filiam Helenam eidem Mosco matrimonio junxisset, nihil tamen sub perfido tyranno ac inter barbaram gentem dulce ei esse potuit, utpote homini libero, liberaliter educato et qui in summa gratia regis Alexandri inter liberos, cultos ac magnanimos homines etatem suam exegit. | Михайло, після того, як йому зрадою здали фортецю Смоленськ, попросив тоді Василя, князя московитів, дати йому саму фортецю з усіма її володіннями згідно з обіцянкою та зобов’язанням, але московит ошукав його та позбиткувався з нього, і він відчув велику образу у своїй душі, бо короля, свого доброго та милостивого пана, він залишив разом із великими статками своїми, і прийняв віроломного пана в Московії, і хоч він був там на чільному місці, і багатство його було величезне, і крім того його рідний брат Василь Глинський, який перед тим як помер там у Москві, видав заміж свою доньку Олену за самого московита, але ніщо не могло бути йому солодким під віроломним тираном і серед варварського народу, як вільній людині, добре освіченій, і яка, з найвищої ласки короля Олександра прожила свій вік серед вільних, освічених і великодушних людей. |
| 109 | Quam ob rem mens et voluntas eum sua ad patriam retrahebat (ejusque recordatio crebras illi lacrimas adducebat) unde ad omnes occasiones intentus erat, quo modo ei in libera patria, in gratia regis sui liceret esse. | З цієї причини його розум і воля тягнули його назад до його батьківщини (спогад про яку викликав у нього часті сльози), через що він був уважним до будь-якої нагоди, яка дозволила б йому перебувати на вільній батьківщині з ласки свого короля. |
| 110 | Et accidit, quod Vladislaus, Hungarie et Bohemie rex, regis Sigismundi frater germanus, sollicitus de pace Sigismundi, fratris, miserat paulo ante pugnam ad Moscum nuncium suum Threpka, pacis sollicitande causa. | І сталося так, що Владислав, король Угорщини та Богемії, рідний брат короля Сигізмунда, дбаючи про мир для свого брата Сигізмунда, незадовго до битви послав до Москви свого посланця Трепку просити миру. |
| 111 | Per quem occultis consiliis Michaelem regi Sigismundo reconciliavit. | І через того він таємними нарадами примирив Михайла з королем Сигізмундом. |
| 112 | Rex item Sigismundus misit ad Moscum Georgium Jezewski (Jeszowski) a Varszevia, cubicularium suum, probe de omnibus instructum, petitum nomine Pisonis literas salvi conductus veniendi ad Moscum et pacem inter eum et regem tractandi. | Король Сигізмунд також послав до Москви Георгія Єжевського з Варшави, свого спальника, добре обізнаного в усіх справах, з проханням отримати охоронні листи на ім’я Пізона, щоб щоб той прибув до московита і домовився про мир між ним і королем. |
| 113 | Tulit idem Georgius literas occulte ad Michaelem, per quas rex ei impunitatem et clementiam promiserat, si ad regem atque ad patriam redire in animum induxerit. | Той же Георгій таємно відвіз листи до Михайла, в яких король обіцяв йому недоторканність і помилування, якщо це спонукає його душу повернутися до короля і на батьківщину. |
| 114 | Jamque Michael ita se comparabat, ut ad patriam desideratam reverteretur. | I тепер Михайло готувався таким чином, щоб повернутися до жаданої батьківщини. |
| 115 | Quod quum cuidam, cui multum fidebat, concredidisset, mox ille arcanum illud Mosco patefecit, quapropter Michael ad initium Septembris paulo ante conflictum jussu ducis Moscorum per capitaneos exercitus intra castra captivatus est. | Він довірив це тому, кому дуже довіряв, а той незабаром відкрив таємницю московитові, і тому на початку вересня, незадовго до битви, Михайло за наказом московського князя був схоплений старшинами у таборі. |
| 116 | Et quum ad Smolensk adductus esset, dux ad eum: «perfide», inquit «pro perfidia tua dignis penis afficiam te». | І коли його привезли до Смоленська, князь сказав: «Віроломний чоловік, – сказав він, – за твою зраду я покараю гідною карою». |
| 117 | Respondit: «Ego perfidus non sum et perfidie crimen nullum in me agnosco; tu, si fidem tuam mihi datam servasses, fidelissimum me habuisses, sed cum eludi me a te viderem, gravissimum mihi est, ea, que animo in te conceperam, perficere non potuisse. Mortem ego semper contempsi, quam vel ea causa lubens a te subibo, ne amplius vultum tuum aspiciam». | Той відповів: «Я не віроломний і не визнаю за собою злочину зради; ти, якби ти зберіг довіру, яку мав до мене, мав би мене найвірнішим, але коли я побачив, що ти мене уникаєш, мені стало дуже важко, що речі, які я в душі виношував для тебе, неможливо виконати. Я завжди зневажав смерть, і тому я охоче зазнаю її навіть від тебе, щоб більше не дивитися на твоє обличчя». |
| 118 | Hec quum in magno hominum concursu dixisset, sublatus est a conspectu tyranni et Wieszmam (Wiasmam), deportatus, ubi capitaneus exercitus, projectis ante eum catenis et compedibus: «Princeps», inquit «magna te gratia, ut nosti, dum fideliter servires, prosequebatur, nunc pro facto et perfidia tua hoc cine te munere donat». | Коли він сказав це серед великого натовпу людей, то був відведений з очей тирана і висланий до Вязьми (Wiasma), де військовий старшина, розклавши перед ним ланцюги та кайдани, сказав: «Князь, велика ласка, як ти знаєш, слідувала тобі, поки ти вірно служив, але зараз за вчинки твої та твою віроломність ось такі тобі дають дарунки». |
| 119 | Simulque cum dicto catenas ei ac vincula injici jubet. | І при цьому наказав надягнути на нього ланцюги й кайдани. |
| 120 | Conversus ad populum circumstantem Michael: «Ne captivitatis mee», inquit «falsa apud vos fama spargatur quid fecerim, cumque captivus sim, paucis aperiam, ut vel hoc injusto meo casu, qualem dominum habeatis et quid de illo unusquisque vestrum pro bene meritis sperare debeat, intelligatis». | Звернувшись до оточуючих, Михайло сказав: «Нехай не поширюються серед вас через мою неволю неправдиві звістки про те, що я зробив і за що я схоплений; я небагато відкрию, в тому числі цією моєю несправедливою справою, про те, якого ви маєте владаря, і на що кожному з вас чекати від нього за добрі заслуги, поміркуйте». |
| 121 | Et exorsus ab initio migrationis sue e Lithuania in Moscoviam rationem, que ducis eorum causa egerit, que denique dux ipse literis, sigillis, jurejurando suo ei promiserit, nec tamen pactis steterit, longa oratione disseruit. | І починаючи від початку свого переселення з Литви до Московії, він доводив у довгій промові, що він зробив у справі їхнього князя, і що, стисло кажучи, сам князь обіцяв йому листами, печатками та своєю клятвою, і все ж не дотримав угоди. |
| 122 | Et cum in sua de principe expectatione ludificatus esset, voluisse ab eo in patriam suam recedere. | І коли він виявився ошуканим у своїх покладаннях на князя, то забажав піти від нього до своєї батьківщини. |
| 123 | Hac injuria quum preter demeritum tam indigne afficeretur, mortem se non magnopere refugere, quandoquidem sciret, communi lege nature et sibi et omnibus moriendum essa. | І після того, як його геть не по заслузі спіткала така негідна образа, він не дуже уникав смерті, оскільки знав, що за звичайним законом природи і він, і всі повинні померти. |
| 124 | Necatus quidem non est, sed in catenis et compedibus sub custodia asservabatur. | Проте його не стратили, а тримали під вартою в ланцюгах і кайданах. |
| 125 | Captivati etiam fuerunt Threpka et Jezewski, quorum supra est mentio facta, jubente duce Moscorum. | Трепка та Єжевський, про яких згадувалося вище, також були схоплені за наказом московського князя. |
| 126 | Et Threpka veru ligneo alligatus ad ignem torrefactus est; sed vir constans cum nihil in tortura confessus esset dimissus est. | І Трепку прив’язували до дерев’яного рожна і смажили на вогні; але оскільки чоловік ні в чому не зізнався під тортурами, відпустили. |
| 127 | Pari constantia Jezewski usus est, qui dum pedes terebratus et spiculis sub ungues confixus tormentaretur, inspexerat illuc in transcursu vir quidam catholicus per fenestram, hec dicens: «Regas te bene!» | Таку ж незламність виявив Єжевський, якому, коли його тортурували просвердлюванням ніг та встромлянням шипів під нігті, якийсь католик, що мимохідь заглянув у вікно, сказав: «Ти добре володієш собою!» |
| 128 | Quibus verbis adeo confirmatus fuit, ut nihil ex eo exprimi potuerit preter id, quod Pisonis, legati ad Moscum a papa missi, servitor ac minister esset. | Ці слова його так зміцнили, що він не міг сказати нічого, крім того, що він був слугою і прикажчиком Пізона, посла, посланого папою до московита. |
| 129 | Cum autem quereretur ex eo, num in regio exercitu militarent Poloni, negabat, se eos vidisse, audisse tamen, paucos admodum esse ac male instructos, multum etiam tantam Mosci potentiam formidare fugamque cogitare. | Коли ж у нього стали питати, чи воюють поляки у королівському війську, він заперечував, що бачив їх, але чув, що їх дуже мало і погано споряджених, і що багато з них настільки боялися великої сили московита, що думали про втечу. |
| 130 | Ex his verbis et dux et Mosci omnes Lithuanos uti meticulosos jam contemnebant et certam sibi victoriam promittebant. | Через ці слова і князь, і московити вже зневажали всіх литовців як боягузів і розраховували на свою певну перемогу. |
| 131 | Ceterum cum ex amissa pugna Mosci alter post alterum saucii ad ducem currentes, cesos victosque suos, sed a Polonis precipue, quorum legiones multe atque robuste fuerint, nunciarent, | Більше того, коли після програної московитами битви поранені один за одним тікали до князя, розгромлені та переможені, – і головним чином поляками, чиї загони були численними й сильними, – як повідомили його люди, |
| 132 | Jezewski ob mendacium ad palum, quo transfigeretur, damnatus erat, cumque ad supplicium duceretur, accessit ad ducem unus ex consiliariis, qui dissuasit ei: ne nuncium ad se missum perditum vellet, sed vivum dimitteret, alioqui nemo posthac ad eum nuncios suos de rebus, quantumcunque ei publice et privatim necessariis, mitteret, et accurrens eripuit a tortoribus hominem jam de vita desperatuin, hec ad eum dicens: «Vides, homuncio, quantam in populo nostro ruinam mendacio tuo fecisti». Datoque ei conductore, abire jussit. | Єжевський був засуджений за брехню до палі, але коли його вели на страту, до князя підійшов один з його радників, який відрадив йому, нехай він не бажає, щоб посланий до нього загинув, але дозволить йому піти живим, інакше ніхто б віднині не посилав до нього своїх посланців у справах, хоч би як необхідних для нього, громадських і особистих, і, побігши, визволив від мучителів чоловіка, який уже зневірився в житті, кажучи йому: «Бачиш, чоловіче, яку руїну ти вчинив у нашому народі своїми побрехеньками». І, давши йому провідника, звелів йому йти. |
| 133 | Qui subducens se ex oculis ejus per silvas et avia loca, vitans fugientium e prelio occursum, ad exercitum regium versus Smolensk tendentem, inde ad regem vivus salvusque pervenit Michael vero Glinski, licet de eliberando eo avinculis neptis ejus Helena, uxor ducis Moscorum, summe laboraverit, cesar etiam Maximilianus per literas egerit, nihil tamen effici potuit; | Той же, ховаючись від його очей у лісах та глухих місцях, уникаючи зустрічі тих, хто тікав і поля битви, прямував до королівського війська під Смоленськом, а звідти живий і цілий дістався до короля. Стосовно Михайла ж Глинського, хоч і тяжко працювала, щоб звільнити його, його племінниця Олена, дружина московського князя, і навіть цісар Максиміліан писав листи, нічого не вдалося досягти; |
| 134 | postea vero anno dni. MDXXVI, post diutinam deliberationem principis et consiliariorum vinculis solutus, libertati restitutus est; | але пізніше, в році 1526 р., після довгих обговорень князя і радників, був звільнений із ув’язнення і повернутий на волю; |
| 135 | in cujus demum fidem tantam fiduciam tyrannus mosciticus reposuerat, ut moriturus testamento eum inter alios tutorem seu curatorem filiis suis ex Helena susceptis instituerit, quos virtute et consilio Michaelis contra patruos in successione et administratione principatus tutos fore credebat. | чиїй вірності московитський тиран так довіряв, що перед смертю він призначив його, серед інших, опікуном чи наставником своїх синів, відібраних у Олени, які, на його думку, будуть убезпечені від їхніх дядьків у успадкуванні та управлінні князівством завдяки доблесті та порадам Михайла. |
| 136 | Mortuo deinde Basilio, anno MDXXXIII, Michael, cum viduam illam, neptem suam, quod stupris se dedisset ac in fratres mariti sui defuncti vinculis constrictos seviret, verbis ac dehortationibus corripuerit, proditionis ab ea insimulatus, captus iterum est et in carcere mortuus. | Після смерті Василя, у 1533 році, Михайло, який, докоряючи словами й переконаннями ту вдову, свою племінницю, яка вдалася до перелюбу і пов’язала себе тісними узами з братами свого померлого чоловіка, викрив її зрадництво, знову був схоплений і помер у в’язниці. |
| 137 | Neptis vero Helena, vidua, veneno fertur esse necata. | І кажуть, що його племінниця Олена, вдова, була вбита отрутою. |
| 138 | Amator ejus Owczina (dux exercituum fuit) anno dui. MDXXXV in bello ad eversam Starodub et cede XX milium Moscorum, duce Joanne Tarnovio, captus vinctusque una cum captivis Vilnam ad regem Sigismundum adductus fuit, et in illa captivitate consenescens mortuus est. | Її коханець Овчина (він був ватажком війська) року божого 1535 р. у війні, на якій був захоплений Стародуб і здалися 20 тисяч московитів, під проводом Яна Тарновського, він був схоплений і зв’язаний та разом в’язнями приведений до Вільна до короля Сигізмунда, і в тому полоні він помер від старості. |
| 139 | De hac eversione Starodubi et cede Moscorum copiose perscriptum est tomo… libro rerum anno dni. MDXXXV gestarum folio… | Про це захоплення Стародуба і здачу московитів багато написано в томі… книги про події у р. 1535 діянь аркуш… |
| 140 | Quod vero Ruthena gens imperio regis in Lithuania tam facile ad Moscos deficiat, plures sunt ejus rei cause, | Але те, що русинський народ в Литві так легко перейшов з-під влади короля до московита, пов’язано з багатьма причинами. |
| 141 | prima: quod Russii ipsi, gens barbara nature vitio insitam habet lubricitatem in fide et mutandi dominos studium, | Перша: що самі русини є народом варварським, від природи відданим вадам облудної віри та з прагненням міняти своїх панів; |
| 142 | secunda causa: quod Russiis cum Moscis lingua est communis, communis morum feditas, communis religio, communis in Moscovia patriarchia, commune odium in sedem ac religionem romanam contraque gentem polonam victoriosam, a qua sepe olim fusi sunt, | друга причина: що в русинів і московитів спільна мова, спільна ница вдача, спільна релігія, спільна з Московією патріархія, спільна ненависть до римського столу і релігії та щодо переможного польського народу, за чий паркан їх колись загнали; |
| 143 | tertia: quod prefecti regii sevum in eos exercent imperium et in spoliandis eis inhumanam crudelitatem, idque impium. | третє: що королівські намісники користуються над ними своєю владою і грабують їх з нелюдською жорстокістю, а то й нечестиво. |
| 144 | Nam quoties queruntur de eis apud reges homines afflicti, aut non audiuntur aut tanquam calumniatores repelluntur et carcerantur, insultantibus scilicet atque accusantibus eosdem afflictos apud regem consiliariis et prefectis regiis, qui similem crudelitatem in homines regios agunt. | Бо кожного разу, коли постраждалі скаржаться на них королю, їх або не чують, або їх відкидають як наклепників і кидають до в’язниці, тобто зазвичай ображають і звинувачують тих самих постраждалих від радників короля та королівських намісників, які діють з подібною жорстокістю стосовно королівських людей. |
| 145 | Invitantur enim iidem prefecti ad eam sevitiam et rapacitatem partim conniventia partim desidia regis, qui per scrutinium investigare rei veritatem [vel non vult, vel non curat, vel non audet, vel non potest per statuta, quibus ei manus ad non faciendam justitiam ligate sunt – примітка С. Г.] gravatur, aut, si mittebat aliquos inquirendi gratia, hi corrupti a prefectis pecunia, nunquam veritatem regi dixerunt, et insuper injuriam passos culpabiles esse censuerunt. | Бо ті самі намісники схиляються до тієї жорстокості та ненажерства частково через потурання, а частково через лінощі короля, який не хоче, або не дбає, або не сміє, або не може через статути, якими він обтяжений і його руки зв’язані, щоб не здійснювати правосуддя, або, якщо він і посилав когось для розслідування, вони були підкуплені намісниками грішми, ніколи не казали правди королю, і, крім того, їх визнавали винними у лжесвідченнях. |
| 146 | Hinc fit, ut homines male tractati ab imperio regis ad Moscum deficiant Nec dubium est, quin universi, quicunque sunt ruthene religionis in Lithuania, malint Moscum dominum quam regem suum, nisi eos a dedendo se sevissima tyrannis moscitia deterreret; enimvero apud tyrannum illum non honestum, non turpe, non fas, non jus, non fides, non jusjurandum ullum est. | Звідси й те, що люди, з якими погано поводилася королівська влада, перебігають до Москви. Немає жодного сумніву, що всі, хто є русинської релігії в Литві, воліють паном московита аніж свого короля, хіба що найлютіша московитська тиранія утримує їх від того, щоб здатися. Справді, в тому тирані немає ані честі, ні сорому, ні закону, ні справедливості, ні віри, ні присяги. |
| 147 | Quidquid subditi acquirunt, tyranno suo acquirunt; nemo suum quidquam illic habet nisi quamdiu tyrannus velit. | Усе, що піддані набувають, вони отримують від свого тирана; там ніхто не має нічого свого, хіба з ласки тирана. |
| 148 | Consiliarii ejus tanti apud eum habentur, ut cum hunc furor atque amentia exagitavit, jubet eos e consilii publici loco rapi et obtorto collo nudatos per forum circumduci et in illo transcursu flagris ac fustibus cedi et plagatos ad consessum consilii reduci. | До своїх радників він ставиться так, що коли він був гнаний шалом і божевіллям, то наказав забрати їх з місця громадської ради і спинами наперед водити по площі, роздягнених догола, і під час цієї ходи вдався до батогів і палиці, а потім повернув побитими на засідання ради. |
| 149 | Sic contusi mancipia illa misera tyrannum adorant et gratias agunt. | Так ті жалюгідні невільники уклонялися і дякували тирану. |
| 150 | Insuper cum jubet, se ipsos manibus suis vel ferro perimunt, vel fune collum innectentes suspendunt. | Більш того, коли він наказує, вони або власноручно вбивають себе залізом, або вішаються за шию на мотузці. |
| 151 | Tantus illic terror tyranni, tanta subditorum obedientia. | І наскільки великими були залякування тирана, настільки великою була покора підданих. |
| 152 | Quicunque autem externi opifices, sive voluntarii, sive mercede conducti, sive aliunde pulsi ac proscripti, presertim Almani, Hispani, Itali ad eum veniunt, non permittuntur inde egredi, sed in opere artis sue inviti aemesti detinentur. | І будь-які іноземні робітники, чи то добровольці, чи то найняті за платню, чи вигнані та вислані звідкілясь, особливо німці, іспанці та італійці, які приїжджають до нього, не мають змоги поїхати звідти, але запрошені задля свого мистецтва утримуються в неволі. |
| 153 | Suos etiam, quos ad bellum mittit, si in pugna capiantur, etsiamsi sint vojevode, consiliarii, barones, duces belli ac milites, quantumcunque fortissimi et bello necessarii ac bene meriti, non eos tamen redimit, neque de illis liberandis ulla cura tangitur. | Навіть тих із своїх, кого він посилає на війну, якщо вони захоплені в бою, навіть якщо вони воєводи, радники, мужі, воєначальники та вояки, якими б сильними та необхідними на війні, та заслуженими вони б не були, він не викуповує їх, і не піклується про їх визволення. |
| 154 | Ipse si quos unquam captivos sive bello sive fraude nanciscitur, eos catenis ferreis et compedibus parieti infixis, in collo, lacertis, pedibus et per umbilicum vinctos in puteos | Якщо ж він сам коли-небудь візьме полонених, війною чи оманою, він прив’язує їх до стіни залізними ланцюгами й кайданами за шию, за плечі, за ноги та за навколо попереку у підземних в’язницях |
| 155 | et carceres concludit, afflictiones, donec illic moriantur, producendo. | і ув’язнює в тюрмах, завдаючи страждань, доки вони не помруть там. |
| 156 | Nec redimi eos sinit metuens, ne libertati restituti aliquando illum ulciscantur. | Він також не дозволяє їх викупити, боячись, щоб вони не помстилися йому, коли їх повернуть на свободу. |
| 157 | Itaque qui hec non ignorant, dum cum eo pugnant, pugnant acerrime, ut vincant, satius ducentes cadere fortiter in prelio quam carcerem cruciatumque perennem perpeti. | Тому ті, якому це не є невідомим, на війні з ним б’ються найзапекліше, щоб перемогти, бо це спонукає їх до того, щоб радше хоробро загинути в бою, ніж терпіти вічну в’язницю та тортури. |
| 158 | Nusquam gentium durior est servitus nec apud Turcos nec apud Tartaros extremosque Garamantes, quam que est apud Moscos. | В жодного іншого народу рабство не є більш тяжким, ані в турків, ані у татар, ані у крайніх гарамантів, ніж у московитів. |
| 159 | Pene omnes, cruciatus omnes, omnis sevitia demonum ex infernalibus claustris ad Moscoviam, immisericordem et sevum gentem, Saturni imperio subjectam, transtulisse se credenda sunt. | Майже всі, всі мучительства, все дикунство демонів, здається, перенеслися з пекельних катівень до московитів, народу безжального і жорстокого, підпорядкованого владі Сатурна. |
| 160 | Venefice sunt illic mulieres, illic Circes et Dejanire, illic Dionisii, Verres ac Nerones, illic ceterorum crudelissimorum tyrannorum manes atque anime, in Moscos, ursos verius quam homines, immigrarunt, per quos, quos possunt homines miseros torquent. | Жінки там відьми, там Цирцея і Деяніра, там Діонісій, Веррес і Нерон, там привиди й душі решти найжорстокіших тиранів, які переселилися до московитів, скоріше ведмедів, аніж людей, щоб мати змогу катувати нещасних. |
| 161 | Alios pice et sulfure illitos incendunt. | Деяких спалюють, обмазаних смолою та сіркою. |
| 162 | Alios verubus alligatos ad ignem torrent. | Деяких кидають зв’язаними у вогонь. |
| 163 | Alios ignitis galeis in capite urunt. | Деяким підпалюють шоломи на голові. |
| 164 | Alios in bulliente aqua in caldaribus coquunt. | Деяких варять в киплячій воді в розпечених чанах. |
| 165 | Aliorum manus ac lacertos in pultibus bullientibus torrent et absum[p]ta carne, ossa denudata resecant. | Деяким руки до плеч занурювали до киплячої рідини, і зрізали плоть, залишаючи голі кістки. |
| 166 | Alios calceis, prunis ardentibus impletis, calciant. | Деяких обувають у черевики, наповнені палаючим вугіллям. |
| 167 | Alios loricis ignitis nudato corpore induunt. | Деяким на оголені тіла надягають розпечені кольчуги. |
| 168 | Alios mortali fame cruciant. | Деяких закатовують до смерті голодом. |
| 169 | Alios ore, per vim diducto, ferventi aqua infundunt. | Деяким силоміць вливають окріп у рот. |
| 170 | Alios spiculis sub ungues configunt. | Деяким встромляють шипи під нігті. |
| 171 | Alios ursorum tergore insutos canibus dilaniandos objiciunt. | Деяких, прив’язаних до спин ведмедів, роздирають собаки. |
| 172 | Alios, abscissis auribus, labris, ac naso, deformant. | Деяких нівечать, відрізаючи їм вуха, губи та ніс. |
| 173 | Aliis dentes atque oculos eruunt. | Деяким виривають зуби та очі. |
| 174 | Alios manibus obtruncant. | Деяким відрубують руки. |
| 175 | Aliorum pedes ac tibias terebrant. | Деяким просвердлюють ноги чи поперек. |
| 176 | Alios palis prelongis infigunt. | Деяких наколюють на предовгі палі. |
| 177 | Alios, confractis ossibus, rotis implicant. | Деяких, з переламаними кістками, розпинають на колесах. |
| 178 | Alios distractos equis discerpunt. | Деяких роздирають кіньми. |
| 179 | Alios in partes quatuor discindunt. | Деяких четвертують. |
| 180 | Alios ad stipitem alligatos sagittis configunt. | Деяких, прив’язаних до стовпа, розстрілюють стрілами. |
| 181 | Alios coctis in esca serpentibus invenenant. | Деяких труять відварами із змій. |
| 182 | Alios fame cruciatos filios eorum coetos edere cogunt. | Деяких, змучених голодом, змушують їсти своїх дітей. |
| 183 | Piget cetera referre. Quis hec legendo audiendove vel credat, vel non exhorrescat? Sed sunt certa, verissimisque veriora. | Про решту ліньки повідомити. Хто, читаючи чи слухаючи це, якщо вірить, то не жахається? Але воно певне, найістинніше і правдиве. |
| 184 | Et tamen cesar Maximilianus et sacerrimi Cruciferi cum hac nefanda gente fedus ac societatem belli adversus sanctum principem, nihil male de eis meritum, imo de christiana republica optime mereri curantem, inierant, idque non alia causa quam solo in polonam nationem almanico odio. | І все ж таки імператор Максиміліан і пресвяті хрестоносці уклали єдність та військовий союз із цими огидними людьми проти святого князя, який не заслужив від них жодного зла, навпаки, дбав про те, щоб заслужити найкраще від християнської спільноти, і ні з якої іншої причини, крім ненависті німців до польської нації. |
| 185 | Hanc sevitiem et tyrannidem mosciticam Russii, regi subjecti, nisi formidarent, omnes ad hunc tyrannum deficerent, cui mirifice affecti sunt propter solam scismatis communionem, ut etiam actiones et consilia regis ac domini sui ad Moscos ultro prodant ac denuncient. | Якби русини, підвладні королю, не боялися цієї московитської жорстокості та тиранії, вони б усі перейшли до цього тирана, який дивним чином впливав на них через єдине схизматичне віросповідання, щоб також видавати і викривати московитові дії та плани короля та пана свого. |
| 186 | In Hungaria anno isto MDXIV hec acciderunt Milites crucesignati per Thomai, archiepiscopum Strigoniensem, patriarcham Constantinopolitanum, ad expeditionem contra Turcos in Thraciam collecti, quod ea res putaretur utilis ac salutaris regno Hungarie, ammissa Thracia, ad scelus et bellum domesticum conversi horrenda mala in Hungaria patrarunt. | В Угорщині того ж 1514 року сталося, що вояки, які отримали хрест від Томаса, архібіскупа Стригонського і патріарха Константинопольськиого, зібралися для походу проти турків до Фракії, бо це вважалося корисним і рятівним для Угорського королівства, забувши про Фракію, звернулися до лиходійств і громадянської війни та вчинили жахливе зло в Угорщині. |
| 187 | Convenerat siquidem sub facinorosis ducibus nequissimorum hominum ex ordine rustico ingens numerus, quorum mens et consilium erat, omne genus nobilitatis ac patriciorum delere sublatisque ceteris episcopatibus, unum duntaxat archiepiscopatum conservare. | Дійсно, під проводом ницих ватажків зібралася велика юрба найзлочестивіших людей селянського стану, чиї думки та наміри полягали в тому, щоб знищити всю знать і шляхетство, скасувати інші єпископати і зберегти лише одне архієпископство. |
| 188 | Duces erant Georgius Czakel, factis antea militaribus clarus, qui ob prodigos sumptus, quum sua ei non sufficerent, urgente ad scelus inopia, rapere aliena coactus est. | Провідником їх був Георгій Секей, раніше відомий своїми військовими подвигами, який через свої надмірні витрати, коли власних коштів йому не вистачало, був змушений через необхідність вчинити злочин, викравши іноземця. |
| 189 | Asscivit sibi Laurentium, sacerdotem, et Michaelem, monachum imperii socios. | Він придбав собі у спільники священика Лаврентія та імперського ченця Михайла. |
| 190 | Hac sceleratorum manu circumfusa Pannoniam crudeli clade affecit. | Розіп’ята руками цих лиходіїв Паннонія зазнала жорстокої шкоди. |
| 191 | Tot vero vitiis exercitus ille perditorum hominum involutus erat, quot exquisita malitia occasiones peccandi seviendique excogitare poterat. | Дійсно, це військо пропащих людей було оповито стількома вадами, що вигадлива злоба змогла винайти нагоди грішити та чинити жорстокості. |
| 192 | Intra tres menses, circumducto per Hungariam exercitu, plus sexaginta hominum milia trucidarunt, magni status ac generis homines nobilissimos, et in primis episcopum Canadiensem una cum sexingentis nobilibus in palos impegerunt; matronas virginesque nobiles ad stupra rapuerunt, ceteros sine etatis discrimine, crudelibus suppliciis necarunt Sacerdotes, ministris Dei, interfecerunt, et in templis sanguinem eorum profuderunt. | Протягом трьох місяців, коли військо кружляло Угорщиною, вони вбили більше шістдесяти тисяч людей, осіб високого становища та шляхетного походження, і в першу чергу посадили на палю Чанадського єпископа разом із шістьмастами шляхтичами; вони викрадали для пограбування матрон і шляхетних дівчат, решту без різниці віку, священиків, служителів Божих, вбивали жорстокими стратами, а їхню кров проливали у храмах. |
| 193 | Ecclesias et edes sacras omni supellectili spoliatas incenderunt. | Вони спалили церкви та священні будинки, розграбувавши в них усе начиння. |
| 194 | Ad extremum tandem, colluvies hec cum finem crudelitatis non faceret, per fratrem regine Polonie, Barbare, clarissimum juvenem Janussium de Zapola, comitem Scepusiensem, palatinum Transilvanie, ad Themesswar in mense Julio profligata ac deleta est. | Нарешті ж, жорстокостям цієї наволочі не було покладено край аж допоки в липні місяці її нарешті не роздушив і не винищив під Темешваром брат польської королеви Барбари найблискучіший юнак Януш із Заполья, граф Спиша, воєвода Трансільванії. |
| 195 | Duces et antesignani eorum, vario crudelique mortis supplicio perempti. | Їхні ватажки та провідники були страчені різноманітною та жорстокою стратою. |
| 196 | Georgius ipse, imperator latronum, dentibus suorum prius dilaniatus, ignito deinde diademate ferreo coronatus, capite obtruncatus et in partes quatuor dissectus est. | Сам Георгій, ватажок розбійників, був спочатку пошматований зубами своїх, потім увінчаний палаючою залізною короною, голова йому відтята, а сам він розсічений на чотири частини. |
| 197 | Caput ejus ad scelerum socios Pestum ac Varadinum missum, quibus etiam omni genere crudelitatis deletis, Hungaria rusticano domestico bello liberata fuit. | Його голову і голови спільників його злочинів, які також чинили всілякі види жорстокостей, відправили до Пешта і Вараждіна, Угорщина була звільнена від селянської громадянської війни. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1853, , p. 1 – 12.
він – тобто московит, великий князь Василь III.
він – тут мабуть Михайло Глинський.
четверною впоперек стіною – тобто з чотирьох рядів брусів. Прим. В. Т.
Киселич – російські джерела не знають такого чи подібного імені серед полонених московських воєвод.
Георгій Радивил (, 1480 – 1541) – литовський вельможа.
Януш Свірчевський – в 1513 р. – .
Альберт Самполинський – він згадується в описі перемоги над татарами біля Вишнівця в 1512 р. [Andreae Chrysostomi in Zaluskie Zaluski Epistolarum historico-familiarium, tomus primus. – Brunsbergae, 1709, ], де він воював під командуванням князя І. І. Острозького, як і тут.
Копрівна – нині ця річка зветься . Існують дві реконструкції топографії битви – (2106 р.) та (2020 р.)
Іван Челяднін († 1521) – , помер у литовському полоні.
Наступного дня – московські літописи відзначають виїзд Василя зі Смоленська 10 вересня 1514 р., через день після битви (8 вересня) [наприклад: Иоасафовская летопись. – М.: 1957 г., с. 165].
Микола Вольський () – польський дипломат.
Олена Василівна Глинська (1509? – 1538) – (1526 – 1538).
він – король Владислав?
І коли його привезли до Смоленська – промова Глинського запозичена із С. Герберштейна [Герберштейн С. . – М.: 2008 г., т. 1, с. 471 і далі].
Ян Тарновський (, 1488 – 1561) – польський воєначальник, великий коронний гетьман (1527 – 1559).
помер від старості – тут С. Г. заплутався в князях Оболенських. (1420? – 1464?) мав синів – († 1508 р.) та († 1494 р.?). Із них перший мав сина († 1539 р.), який займав високі посади в 1530-х роках, а другий – , який потрапив у литовський полон у Стародубі в 1535 році. В 1538 р. він повернувся до Москви (так що й тут С. Г. помиляється, мабуть знову з кимось його плутає).
Отже, ці два князі Овчини Телепневи Оболенські були братами у других.
гараманти – , який мешкав на території сучасних Лівії й Тунісу в 5 ст. до н. е. – 7 ст. н. е.
Томас, архібіскуп Стригонський – Естергомський (див. коментар до записок 1512 р.).
Георгій Секей – більш відомий як Дьєрдь Дожа (, 1472 – 1514).
Януш де Заполья (, 1487 – 1540) – князь Трансільванії, угорський король в 1526 – 1540 рр.