Praefatio
Станіслав Гурський
| 1 | Gorski Cracoviensis et Plocensis Senatoribus regni Polonie | Гурський, [канонік] краківський і плоцький, сенаторам Польського королівства. |
| 2 | Collegi vobis, Senatores sapientissimi, magno studio labore ac impendio, et in tomos viginti septem dispartivi epistolas, legationes, responsa, serenissimi principis nostri Sigismundi ejus nominis primi, regis Polonie et magni ducis Lithuanie; epistolas etiam, deliberationes et consilia clarissimi ac sapientissimi senatoris Petri de Tomice, episcopi Cracoviensis, regni Polonie vicecancellarii; | Я зібрав для вас, наймудріші сенатори, великою старанною працею і великим коштом, і розділив на двадцять сім томів листи, послання та відповіді нашого найяснішого государя Сигізмунда, першого цього імені, короля Польщі і великого князя Литви, а також листи, міркування та поради найсвітлішого і мудрого сенатора Петра з Томіця, біскупа краківського, віце-канцлера Королівства Польського; |
| 3 | edicta item regia, comitiorum decreta, senatus consulta, actiones denique et res domi forisque gestas; connubia, funera, pacta conventa, hostilitates, bella, pugnas, victorias, triumphos, paces, federa, amicitias, coronationes regias multiplicesque alias publicas et privatas actiones collegi, inquam, vobis et conscripsi, ac secundum annorum progressum in ordinem redegi, que eodem ipso Petro Tomicio officium vicecancellariatus annis viginti uno tenente, benedicto ejus ore, manu, prudentia, dicta, scripta, acta fuere. | також королівські укази, сеймові рішення, постанови сенату і, нарешті, дії та події, що відбувалися вдома та за кордоном; шлюби, похорони, домовленості, воєнні дії, війни, битви, перемоги, тріумфи, мири, союзи, угоди, королівські коронації та багато інших публічних і приватних подій, я зібрав, як я сказав, і для вас записав, і відповідно до послідовності років звів їх у порядку, і щоб так саме було благословенними вустами, руками, розумом самого Петра Томіцького, який упродовж двадцяти одного року обіймав посаду віце-канцлера, висловлене, написане, зроблене. |
| 4 | Cognoscetis autem ex illis malevolentiam vicinorum, dolos, insidias Valachorum, Moscorum, Tartarorum et cedem vicissim illorum, ducem in Prussia, ex magistro, ordinis Cruciferorum creatum, et cum ducatu suo regno infeudatum, extinctos duces Masovie, stirpem ultimam generis ducum Polonie, ducatumque eorum corpori regni unitum, Lutheranismum in Gedano et in tota Prussia compressum, religionemque catholicam restitutam, | Дізнаєтеся з них також про злобу сусідів, про хитрощі та підступи волохів, московитів і татар, і про удари по ним у відповідь, про князя Пруссії, який став ним із магістра ордену хрестоносців, і разом із своїм князівством став васалом королівства, про вимерлих князів Мазовії, останніх з роду князів Польщі, та як їхнє князівство було об’єднано з тілом королівства, про придушення лютеранства у Гданську та по всій Пруссії, та про відновлення католицької віри, |
| 5 | Ludovicum, regem Hungarie, in extremo periculo a principibus christianis destitutum una cum exercitu suo per Turcos fusum atque occisum, regnumque Hungarie discordia populi in duos reges scissum, internoque bello et proditionibus confectum, ardensque studium regis nostri servandi pereuntem Hungariam, conciliandeque pacis inter dos ipsos reges, de illa decertantes, ad hec, frequentissimas regis nostri cohortationes, cesaris, regum et principum christianorum ad mutuam christianam pacem amplectendam et ad bellum generale adversus Infideles suscipiendum ac ad hereses per universale concilium e regnis christianis eliminandas. | про те, як Людовик, король Угорщини, залишений християнськими государями в крайній небезпеці, разом із своїм військом був розгромлений турками, і королівство Угорщини було розділене через розбрат народу між двома королями, а також про внутрішню війну та влаштовані там зради, і про палке бажання нашого короля зберегти Угорщину, яка гинула, і встановити мир і порозуміння між двома королями, які боролися за неї, і про ті незчисленні звернення нашого короля до цісаря, королів і християнських князів встановити взаємний християнський мир і розпочати загальну війну проти невірних, а єретиків усунути з християнських королівств вселенським собором. |
| 6 | Cognoscetis etiam heroicas magnanimi illius regis vestri virtutes, augustam nominis ejus claritudinem, publici consilii rectitudinem ac prudentiam, studia etiam, affectus ac voluntates hominum magnorum erga ipsum regem, dominum suum; mores preterea et conatus eorum, denique statum ac administrationem regni, fortuneque varietatem per annos XLII. imperii sui ita | Дізнаєтеся також про героїчні чесноти цього великодушного короля вашого, величну славу його імені, чесність і розсудливість його державної політики, а також про старанність, прихильність та зичливість великих людей стосовно самого короля, свого пана; їхні попередні вчинки та зусилля, і, нарешті, стан і управління королівством, а також різноманітність їхніх доль протягом сорока двох років [1506 – 1548]. |
| 7 | in hisce libris intuebimini, ac si tum rebus et temporibus illis presentes interfuissetis, qui ita satisfacient vobis ad rerum cognitionem, ut nullus vestrum historiam aliam uberiorum verioremque desideraturus sit, cum et res et rerum causas et consilia descripta habeatis. | У цих книгах ви подивитеся на його владарювання так, ніби ви були присутні при тих подіях і в ті часи, і вони настільки задовольнять вас у вашому знанні речей, що ніхто з вас не захоче іншої багатшої та правдивішої історії, коли ви матимете описи і подій, і їхніх причин, і намірів. |
| 8 | Etenim qui res regum gestas scribunt, scripseruntve, quia consilio publico non interfuerunt, deliberationesque, causas et actiones, voluntates hominum permoventes, nescierunt, hi breviter ac jejune et parum vere res magnas tractarunt, et multorum nescii, non omnia, que lectoris animum explerent, persequi potuerunt. | Насправді ті, хто описував діяння королів, писали про них, коли не брали участі в громадській справах, і не знали міркувань, причин і спонук, бажань людей, які ними рухали; і вони стисло і з поспіхом розповідали про великі речі, і з невеликою кількістю правди, і, багато чого не знаючи, вони не могли охопити всього, що могло б заповнити розум читача. |
| 9 | Sunt autem hi isti libri, a me collecti, plane senatorii et eorum, qui de Republica consultant, cognitione digni, utiles et pernecessarii. Quos ego tum studio Reipublice nostre, tum sanctitate magnitudineque rerum gestarum regis nostri admiratione etiam virtutum ac sapientie clarissimi antistitis Tomicii, heri mei adductus, colligendos conscribendosque in animum induxi meum, curavique, ut, quo officio possem, clarissimi regis et senatoris ejus fidelissimi immortalitati subservirem. | Ці ж книги, зібрані мною, безсумнівно, варті знання сенаторів і тих, хто обмірковує громадські справи, корисні для них і незамінні. До них, доставлених мені вчора, щоб зібрати та описати, я, як для користі нашої республіки, так і в захопленні від святості та величі вчинків нашого короля, а також від чеснот і мудрості найславетнішого превелебного Томіцького, вклав свою душу, і подбав про те, щоб на будь-якій посаді я міг служити безсмертю найславетнішого короля та його найвірнішого сенатора. |
| 10 | Atque ne hec scriptorum actionumque Tomicii monumenta, que merentur eternitatem, diuturnitate temporis ex hominum memoria abolerentur, quod olim tiro libertus suo Ciceroni fuit, id ego Tomicio hero meo, ejus alumnus esse volui, et quam potui pro bene meritis gratiam domino reddidi. | І щоб ці пам’ятки творів і діянь Томіцького, які заслуговують на вічність, не були стерті з пам’яті людей через довгий час, який колись звільнив від своєї тиранії Цицерона, також і моєму героєві Томіцькому, чиїм учнем я хотів би бути, я, наскільки зміг, віддячив за добрі заслуги перед господом. |
| 11 | Non sunt vero iidem libri, quibuslibet externis presertim invulgandi, tum quod contineantur in bis res permulte secreti consilii regni, tum vero, ne si ad exteros ac malevolos nostros permanarent, pericula regno odiaque creent, majestatemque ac existimationem ejus imminuant. | Це не ті книги, про які можна повідомляти будь-кому сторонньому, як тому, що вони містять у багатьох місцях політичні таємниці королівства, так і тому, що, якщо вони стануть доступними іноземцям та нашим зловмисникам, можуть створити небезпеку і ненависть до королівства, і зменшити його велич і думку про нього. |
| 12 | Ceterum quoniam literas, legationes, responsa et alias id genus expeditiones et scripta, que sub Joanne Laski et Matthia Drzewicki, cancellariis regni, ab initio principatus regni, per aliquot primos annos habita sunt, conquirere non potui, idcirco, ne quid ad historiam rerum a rege gestarum deesse ac desiderari possit, conscripsi commentarium earumdem rerum illorum annorum stilo nudo ac simplici et ad initium eorumdem librorum pro supplemento apposui. | Крім того, оскільки мені не вдалося знайти листів, послань, відповідей та інших документів і записів такого роду від часів Яна Ласького та Мацея Древіцького, канцлерів королівства, від початку його [Сигізмунда 1-го] владарювання у королівстві, то для деяких перших років, щоб нічого не загубилося або не було втрачено в історії діянь короля, я написав нотатки про події тих самих років у неприкрашеному та простому дусі й розміщував їх на початку тих самих книг як додаток. |
| 13 | Collegi preterea ac in unum volumen congessi Philippi Calimachi, Florentini oratoris diserti, omnia fere scripta, que ille sub Casimiro, Sigismundi patre et sub Joanne Alberto regibus, agens in Polonia, conscripserat. Opus sane preclarum ac omni bono et prudenti consilio plenum. Grammaticam autem rhetoricam et poemata, utpote scholastica, pretermisi. | Ще раніше я зібрав і склав в один том майже всі твори Філіпа Каллімаха, флорентійця, вченого оратора, які він написав про події в Польщі за королів Казимира, батька Сигізмунда, і Яна Ольбрахта. Звичайно, це блискучий твір, і сповнений всіляких добрих і мудрих думок. Але граматику, риторику та вірші, як схоластичні, я опустив. |
| 14 | Apposui etiam huic operi epistolas et legationes nonnullas, que sub Alexandro rege in Lithuania agente habite scripteque sunt, nomine Friderici Cardinalis gubernatoris regni, Petro Tomicio, archidiacono Cracoviensi, dictante et munus Cancellarii apud eum obeunte. | Я також долучив до цієї праці деякі листи та послання, які були написані та відправлені за короля Олександра стосовно подій у Литві, на ім’я кардинала Фредеріка, намісника королівства, та Петра Томіцького, архідиякона краківського, який виконував при ньому обов’язки секретаря та канцлера. |
| 15 | Conjunxi etiam horum librorum societati poemata Andree Cricii, archiepiscopi Gnesnensis, que ille partim in Italia juvenis, partim in aula agens, juxta etatis sue cursum et pro natura rerum, morum, actionum et temporum conditione soripsit. Opus sane jucundum et aulici ingenii amabile monumentum. In quo admirabimini facetias, sales, lepores, urbanitatem et acre hominis judicium. Quibus quidem poematibus insunt plurima, que ad usum publice et ecclesiastice rei pertinent et actiones illius temporis continent. | До цих книг я додав також вірші Анджея Крицького, архібіскупа Гнезненського, які він склав частково за своєї юності в Італії, а частково при дворі, відповідно до спливу свого віку, про природу речей, звичаї, дії та умови часу. Безумовно, чудовий твір і прекрасний пам’ятник придворного генія. В ньому ви будете дивуватися гумору, дотепам, жартам, вихованості та гострому розуму людини. Справді, ці вірші охоплюють багато речей, які корисні для громадського та церковного життя і містять події того часу. |
| 16 | Habetis et Joannis Dantisci, episcopi Varmiensis, crebris legationibus clari oratoris regii, poemata ac literas epistolis regiis intermixtas, quas ille in obsequiis legationibusque obeundis, fundendo verius quam meditando scripsit, que eorum, qui legationes apud magnos reges obituri sunt, cognitioni sunt necessarie. | Ви також матимете численні послання знаменитого речника короля Яна Дантишека, біскупа Вармії, перемежовані з віршами та листами королю, які він писав під час виконання своїх посольських обов’язків, і які виявляються більш правдивими, ніж обміркованими, проте знання яких є необхідним тим, хто збирається відправляти посольства до великих королів. |
| 17 | Leges etiam regni Polonie, priscas illas inconditas et sibi contrarias, plerisque etiam comitiis correctas atque auctas, nec tamen satis equas neque sibi consonas, rogatu equestris ordinis, impendio magno regis, per jurisperitos spiritualos et seculares viros, ad recte et expedite judicandum emendatas et in unum corpus congestas, equum milii visum est, ab hisce tomis non separare. | Також в один том зібрано разом закони Королівства Польського, й ті давні закони, які були недосконалими та суперечили самі собі, і здебільшого також виправлені та доповнені сеймами, та все ж такі ані достатньо справедливі, ані узгоджені між собою, що були на вимогу шляхетського стану, за великі кошти короля духовними правниками та світськими мужами змінені, щоб судити справедливо та швидко, щоб їх могли бачити шляхтичи в цьому томі не відокремлюються. |
| 18 | Que tamesti postea clamore ejusdem equestris ordinis ex inductu quorumdam magistratuum, iniqua et sibi lucrosa judicia promoventium, publico conventus regni decreto, absente tum rege a regno, rejecte atque abolite sint, | Які пізніше через галас того ж самого шляхетського стану внаслідок вчинків певних посадових осіб, що сприяли несправедливим і пристрасним вирокам, постановою сейму королівства за відсутності короля в королівстві будуть відкинуті та скасовані. |
| 19 | ego tamen emendatas has leges, monumentum regie erga justitiam voluntatis a me servatum extare, ac ad cumulum ceterorum laudabilium operum ejus apponere volui, ut appareat, quantus hic rex non solum in armis, sed etiam in justitia fuerit. | І я також захотів додати в якості пам’ятника королівському бажанню справедливості до вершини інших його похвальних діянь, щоб виділити серед збереженого мною, покращання до цих законів, аби могли уявити, наскільки цей король був великим не лише зброєю, але й правосуддям. |
| 20 | Valete Senatores, laboreque isto meo jucunde fruamini et hinc si vultis, si potestis, multa docti, peritiores prudentioresque Rempublicam capessite. Iterum valete, et seni mihi, laboribus fracto, Deum propitium precemini. Datum Cracoviae die VIII. mensis Septembris, natalis mei, anno Christi nati MDLXVII etatis mee LXXVIII. | Прощавайте, сенатори, і насолоджуйтесь цією моєю працею із задоволенням, і звідси, якщо схочете та зможете, отримаєте для республіки багатьох вчених, вправніших і мудріших. Отже, ще раз прощавайте, і для мене, старого, трудами зламаного, моліть у Бога милосердя. Дано в Кракові 8-го числа місяця вересня, у день мого народження, року від Різдва Христового 1567, на 78 році життя. |
| 21 | Antequam autem coronationem commentariumque rerum ipsius Ser-mi regis Sigismundi scribere ordiar, proponere mihi visum est epistolas ac legationes aliquot inventas, quas senatus regni Polonie mox post mortem Ser-mi Alexandri regis et magni ducis Lithuanie Vilne mortui ad Vladislaum, regem Hungarie, ad ipsum etiam principem Sigismundum ac ad vojevodam Valachorum scripsit, tam de sepultura regis defuncti, quam de Sigismundi principis ad dominatum electione saluteque et conservatione terrarum Russie, ne ab eodem Valacho infido ac male semper nobis cogitante vicino detrimenti acciperent. | Але перш ніж я почну писати про коронацію та нотатки про справи самого короля Сигізмунда, мені здалося доречним викласти деякі знайдені мною листи та послання, які сенат Королівства Польського незабаром після смерті Олександра короля і великого князя литовського, який помер у Вільні, писав до Владислава, короля угорського, а також до князя Сигізмунда і до воєводи волоського, як про поховання померлого короля, так і про обрання князя Сигізмунда на владарювання та про безпеку і охорону земель Русі, щоб ті не зазнали шкоди від того самого віроломного волоха, який завжди замислює для нас погане. |
Примітки
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1852, , p. 1 – 3.
Петро з Томіця, (Piotr Tomicki, 1464 – 1535) – польський церковний і державний діяч, коронний підканцлер (1525 – 1535).
Ян Ласький (, 1456 – 1531) – польський державний та релігійний діяч, коронний канцлер (1503 – 1510), примас Польщі (1510 – 1531).
Мацей Древицький (, 1467 – 1535) – польський державний та релігійний діяч, коронний канцлер (1511 – 1515), примас Польщі (1531 – 1535).
Філіп Каллімах (, 1437 – 1496) – літературний псевдонім італійського письменника Філіппо Буонакорсі.
Олександр (1461 – 1506) – польського короля Казимира 4-го, великий князь литовський (1492 – 1506), король польський (1501 – 1506).
Фредерік (1468 – 1503) – польського короля Казимира 4-го, кардинал, примас Польщі (1493 – 1503).
Анджей Крицький (, 1482 – 1537) – польський релігійний діяч, примас Польщі (1535 – 1537).
Ян Дантишек (, 1485 – 1548) – німець із Данцига (від чого і його прізвище), дипломат на службі польських королів Олександра і (переважно) Сигізмунда 1-го.